Ухвала

від 10.09.2013 по справі 110/2485/13-ц

КРАСНОПЕРЕКОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 110/2485/13-ц

У Х В А Л А

іменем України

"10" вересня 2013 р.

Суддя Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Литвиненко В.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 19.06.2013 року провадження по справі було відкрито.

Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 19.06.2013 року у задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду АР Крим з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 28.08.2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково.

Ухвалу Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 19.06.2013 року скасовано і справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд.

09.09.2013 року справа надійшла до Красноперекопського міськрайонного суд АР Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача, та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне повернути її заявнику, як таку, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, з наступних підстав:

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, згідно ст. 151 ч. 2 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

У поданій до суду заяві заявник не вказує де знаходяться майно відповідача, на яке вона просить накласти арешт, не вказує на яке саме майно накласти арешт. Відсутність точної та конкретної інформації щодо такого майна, буде перешкодою для внесення даних щодо нього до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майна. Можливість здійснення судом пошуку майна шляхом надіслання до підприємств, установ чи організацій незалежно від їх форм власності відповідних запитів, після чого на підставі отриманих відомостей на розсуд судді прийняття рішення про кількісний та якісний склад майна, співмірно з розміром позовних вимог, що підлягає арешту, не передбачена діючим цивільним процесуальним законодавством, а крім того, здійснення вказаних вище дій унеможливлює розгляд заяви про забезпечення позову у строк, встановлений ч.1 ст.153 ЦПК України.

У відповідності до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявникові.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання ухвали.

Суддя: В. П. Литвиненко