Ухвала

від 09.09.2013 по справі 2а-16107/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16107/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року у справі за заявою Дочірнього підприємства «Інфо-Мережа» про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Дочірнього підприємства «Інфо-Мережа» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ДП «Інфо-Мережа» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2012 року № 0002942260 та № 0002962260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

10.06.2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2013 року заяву про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013 року за нововиявленими обставинами задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ «Альтекс-Ф», ТОВ «Мірель Компані», ТОВ «Екорамбус» та ТОВ «Оренда Сервіс» мали складатися під час здійснення поставки товару та надання послуг. Також суд зазначив, що надані позивачем первинні документи складено з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік», а отже позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з його контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що у заяві про перегляд постанови суду від 07.03.2013 року за нововиявленими обставинами позивач, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до ст. 245 КАС України, вказує на те, що 20.05.2013 року ДП «Інфо-Мережа» отримала банківські виписки TOB «Альтекс Ф» за період: липень 2011 року - жовтень 2011 року, довідку щодо вартості робіт/послуг, заробітної плати працівників TOB «Альтекс Ф» в межах надання робіт/послуг наданих ДП «Інфо-Мережа» за Договорами: Договором №30/06/1 від 30.06.2011 року, Договором №30/06/2 від 30.06.2011 року, укладених між TOB «Альтекс Ф» та ДП «Інфо Мережа» за період липень 200 року - жовтень 2011 року, які підтверджують, що TOB «Альтекс Ф» сплачувало заробітну плату своїм працівникам, сплачувало єдині соціальні внески за працівників, які приймали безпосередню участь у наданні послуг ДП «Інфо-Мережа» згідно Договору №30/06/1 від 30.06.2011 року, Договору №30/06/2 від 30.06.2011 року в магазинах ДП «Інфо-Мережа» за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 та за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 146.

Також, в обґрунтування своєї заяви позивач послався на те, що 20.05.2013 року ДП «Інфо-Мережа» отримало копію Постанови ГУ УДПС України від 16.11.2012 року про закриття кримінальної справи в частині, яка підтверджує, що жодних кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва стосовно посадових осіб TOB «Оренда Сервіс» немає.

Згідно з ст. 245 КАС України - постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Виходячи з системного аналізу вказаної норми, колегія суддів зазначає, що зазначені в нормі істотні обставини будуть підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами за наявності двох умов: 1) вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою; 2) вони об'єктивно існували на момент постановлення рішення, що переглядається.

Проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що обставини, на які посилається заявник, як на підставу перегляду судового рішення є нововиявленими в розумінні положень чинного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альтекс-Ф», ТОВ «Мірель Компані», ТОВ «Екорамбус», ТОВ «Оренда Сервіс» були укладено ряд договорів.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу викладено, вбачається, що Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст. 201 ПК України передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні обов'язкові реквізити.

У відповідності до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ігнорування певних вимог правил контрагентом позивача під час виконання договірних зобов'язань з позивачем, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, законодавство України не покладає на особу відповідальність за правопорушення, вчинені іншою особою, в т.ч. не покладає обов'язку відповідати за господарську діяльність контрагентів .

Також, з аналізу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому його постачальниками.

Крім того, в підтвердження виконання договорів складених між позивачем та його постачальниками, окрім наданих раніше до суду відповідних документів, позивач надав банківські виписки ТОВ «Альтекс Ф» за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року, довідку щодо вартості робіт/послуг, заробітної плати працівників ТОВ «Альтекс Ф» в межах надання робіт/послуг наданих ДП «Інфо-мережа» за наступними договорами, укладеними з позивачем: Договір № 30/06/1 від 30.06.2011 року, Договір № 30/06/2 від 30.06.2011 року.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам, при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Таким чином, необґрунтованими є висновки податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства при взаємовідносинах позивача з його контрагентами у перевіряємий період. Надані позивачем докази, що містяться в матеріалах справи спростовують доводи податкового органу про відсутність реального характеру вказаних договорів, а відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що ґрунтується на такому та на таких висновках відповідача, викладених ним в акті податкової перевірки.

Колегія суддів вважає, що обставини судом першої інстанції встановлені вірно, рішення ухвалено з дотримання вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення окружного суду - без змін.

Згідно ж з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував твердження позивача та не довів правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 245, 253, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09.09.2013 р.

.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Коротких А. Ю.

Чаку Є.В.