Ухвала

від 07.07.2014 по справі 2а-16107/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/48504/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря -Гончарук І.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Стеценко О.Л.,

від відповідача - Макаревич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013

у справі № 2а-16107/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства "Інфо-Мережа"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013, задоволено заяву Дочірнього підприємства "Інфо-Мережа" про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2013 у справі № 2а-16107/12/2670 за нововиявленими обставинами, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.08.2013 № 0002942260 та №0002962260.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2013.

В запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які, відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «Альтекс-Ф», ТОВ «Мірель Компані», ТОВ «Екорамбус» та ТОВ «Оренда Сервіс», мали складатися під час здійснення поставки товару та надання послуг.

Також, в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2013 зазначено, що надані позивачем первинні документи складено з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік», а отже, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів, укладених з його контрагентами.

При цьому, матеріали справи свідчать, що у заяві про перегляд постанови суду від 07.03.2013 за нововиявленими обставинами, позивач, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до ст. 245 КАС України, вказує на те, що 20.05.2013 ДП «Інфо-Мережа» отримала банківські виписки TOB «Альтекс Ф» за період: липень 2011 року - жовтень 2011 року, довідку щодо вартості робіт/послуг, заробітної плати працівників TOB «Альтекс Ф» в межах надання робіт/послуг наданих ДП «Інфо-Мережа» за Договорами: Договором №30/06/1 від 30.06.2011, Договором №30/06/2 від 30.06.2011, укладених між TOB «Альтекс Ф» та ДП «Інфо Мережа» за період липень 200 року - жовтень 2011 року, які підтверджують, що TOB «Альтекс Ф» сплачувало заробітну плату своїм працівникам, сплачувало єдині соціальні внески за працівників, які приймали безпосередню участь у наданні послуг ДП «Інфо-Мережа» згідно Договору №30/06/1 від 30.06.2011 року, Договору №30/06/2 від 30.06.2011 в магазинах ДП «Інфо-Мережа» за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 та за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 146.

Крім того, в обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що 20.05.2013 ДП «Інфо-Мережа» отримало копію Постанови ГУ УДПС України від 16.11.2012 про закриття кримінальної справи в частині, яка підтверджує, що жодних кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва стосовно посадових осіб TOB «Оренда Сервіс» немає.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2013 за нововиявленими обставинами та задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Вказані у зазначеній статті істотні обставини будуть підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами за наявності двох умов: 1) вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою; 2) вони об'єктивно існували на момент постановлення рішення, що переглядається.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, як вірно зазначено судами, ігнорування певних вимог правил контрагентом під час виконання договірних зобов'язань з позивачем, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Альтекс-Ф», ТОВ «Мірель Компані», ТОВ «Екорамбус», ТОВ «Оренда Сервіс» було укладено ряд договорів.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих останньому вказаними контрагентами.

Також, в підтвердження виконання договорів, укладених між позивачем та його постачальниками, крім наданих раніше до суду відповідних документів, позивачем були надані банківські виписки ТОВ «Альтекс Ф» за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року, довідку щодо вартості робіт/послуг, заробітної плати працівників ТОВ «Альтекс Ф» в межах надання робіт/послуг наданих ДП «Інфо-мережа» за наступними договорами, укладеними з позивачем: Договір № 30/06/1 від 30.06.2011, Договір № 30/06/2 від 30.06.2011.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку.

З урахуванням того, що надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи, спростовують доводи податкового органу про відсутність реального характеру вказаних договорів позивача з його контрагентами, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 № 0002942260 та № 0002962260.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль