Постанова

від 12.09.2013 по справі 917/330/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 917/330/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№860 від 10.05.2012 р. (у справі)

відповідача - Кравцової В.І., дов.б/н від 15.03.2013 (у справі)

третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх. №2239П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2013 по справі № 917/330/13-г

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Сєвєродонецьк, Луганська область.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс", м. Полтава

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) ОСОБА_4, м. Полтава

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест", м. Полтава

про стягнення 62 584,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року позивач, ФО-П ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Полтавамехсервіс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті ДТП, а саме 57584,00 грн. майнової шкоди та 5000,00 грн. моральної.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.04.2013 у справі №917/330/13-г (суддя Тимощенко О.М.) ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Полтавамехсервіс" відмовлено.

Позивач, ФО-П ОСОБА_3, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2013 року по справі №917/330/13-г, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що на його думку, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ТОВ «Полтаваресурсінвест», третя особа по справі без самостійних вимог на предмет спору, надало клопотання з проханням здійснити розгляд справи за його відсутності через неможливість прибуття представника товариства. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Полтаваресурсінвест» просило рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 не скористався процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи , проте треті особи не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі третіх осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 14.11.2012 у справі №2107/4525/2012, 01.11.2012 о 05:50 год. гр. ОСОБА_4 на а/д Харків - Сімферополь, керуючи автомобілем TOYOTA HILUX (державний номер НОМЕР_1), заснувши за кермом виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем DAF FT 95430 XT (державний номер НОМЕР_2) та з'їхав у кювет. Своїми діями гр. ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.9.6 Правил дорожнього руху України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Власником автомобіля DAF FT 95430 XT (державний номер НОМЕР_2) є ПП ОСОБА_3 - позивач по справі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 04.10.2007.

В момент скоєння ДТП за кермом автомобіля DAF FT 95430 XT знаходився ОСОБА_5, який діяв в межах трудового договору від 17.04.2012, укладеного з позивачем та здійснював рух по завданню за маршрутом «Сєвєродонецьк - Євпаторія», що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №780074 від 31.10.2012.

Автомобілі, які потрапили в ДТП були застраховані, в зв'язку з чим 15.11.2012 по заяві ПАТ «Української страхової групи» було призначено проведення оцінки автомобіля DAF FT 95430 XT.

За наслідками проведеної оцінки, експертом ФОП ОСОБА_6 був зроблений звіт №46/11/12 про оцінку автомобіля DAF FT 95430 XT, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяної власникові автомобіля DAF FT 95430 XT становить 107 074,00 грн.

В рахунок погашення матеріальної шкоди страховою компанією ПАТ СК «Українська страхова група» на користь позивача було виплачено 49 490,00 грн.

У виплаті решти шкоди в сумі 57 584,00 грн. позивачу було відмовлено, в зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, як власника транспортного засобу, різниці невиплаченої майнової шкоди пошкодженого автомобіля в розмірі 57584,00 грн. Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди, в зв'язку з тим, що він тривалий час був позбавлений можливості вести звичний спосіб роботи, належним чином виконувати свої договірні зобов'язання перед третіми особами, були суттєво порушені його життєві та робочі плани, так як він був вимушений витрачати свій час і незаплановані грошові витрати на те, щоб доставити свій автомобіль з міста ДТП до свого міста, на проведення оцінки автомобіля, отримання юридичної допомоги по питанню отримання матеріального збитку, проведення вимушеного незапланованого ремонту автомобіля, в проведення бесід зі страховою компанією та отримання лише часткового матеріального збитку.

Також матеріали справи свідчать, що 01.10.2012 року між ТОВ «Полтавамехсервіс» та ТОВ «Полтаваресурсінвест» було укладено договір оренди транспортного засобу, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати в оренду автомобіль TOYOTA HILUX державний номер НОМЕР_1, а третя особа 2, ТОВ «Полтаваресурсінвест», - прийняти в користування та сплачувати орендну плату за вказаний транспортний засіб. Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2012.

В свою чергу, ТОВ «Полтаваресурсінвест» уклало із ОСОБА_4 договір про надання послуг з перевезення вантажу від 29.10.2012, під час виконання якого і сталося ДТП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку відсутня вина відповідача у заподіянні позивачу шкоди, як і не доведено позивачем причинного зв'язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки автомобіль TOYOTA HILUX державний номер НОМЕР_1 перебував у користуванні ТОВ «Полтаваресурсінвест» на підставі договору оренди із відповідачем. Отже особою, яка на відповідній правовій підставі у розумінні ч. 2 ст. 1187 ЦК України (договір оренди) володіла та використовувала зазначений автомобіль є ТОВ «Полтаваресурсінвест», яка в свою чергу уклала договір із ОСОБА_4

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальними нормами, які визначають поняття джерела підвищеної небезпеки, підстави виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є статті 1187 та 1188 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання чи збереження якої створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із частиною 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що документи, на наявності яких ґрунтується рішення суду першої інстанції, а саме: копія договору оренди транспортного засобу №112 від 01.10.2012, копія акту приймання-передачі від 01.10.2012 та копія цивільно-правового договору від 29.10.2012, не фігурували під час оформлення ДТП в органах ДАЇ та під час оформлення страхового випадку. Про їх існування стало відомо лише під час розгляду справи в суді першої інстанції .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 12.04.2011, зареєстрованого у Полтавському МРЕО, власником автомобіля TOYOTA HILUX державний номер НОМЕР_1 є ТОВ «Полтавамехсервіс».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 було запропоновано відповідачу надати апеляційному суду докази отримання орендної плати від ТОВ «Полтаваресурсінвест» за договором оренди від 01.10.2012.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали відповідач в ході судового засідання в суді апеляційної інстанції надав копії виписки з особового рахунку за 05.11.2012 та копію додаткової угоди від 02.11.2012 до договору оренди №112 від 01.10.2012, в якій сторони - ТОВ «Полтавамехсервіс» та ТОВ «Полтаваресурсінвест» визначились щодо припинення дії договору №112 від 01.10.2012 за взаємною згодою з 02.11.2012, згідно листа б/н від 02.11.2012.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вищезгадані документи не були надані апеляційному суду в оригіналах для огляду. Крім того, відповідачем не було наведено підстав, з яких зазначені документи та документи, які б підтверджували виконання умов договору оренди №112 від 01.10.2012, не були надані відповідачем для дослідження в суд першої інстанції. Крім того, при оформленні ДТП ОСОБА_4 не надав працівникам ДАЇ документів, що свідчили б про користувача автомобілем, а семе: орендаря - ТОВ «Полтаваресурсінвест».

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції не може вважати доведеним той факт, що автомобіль TOYOTA HILUX державний номер НОМЕР_1 був переданий в оренду і знаходився в користуванні у ТОВ «Полтаваресурсінвест».

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 57 584,00 грн. підлягають задоволенню, як такі, що обґрунтовані і підтверджені наявними доказами.

Щодо відмови в позові в частині стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком господарського суду виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 пункту 5 вказаної вище постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування вимог про стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди позивач не надав доказів. Крім того, позивачем не надано відповідного обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, яке б свідчило про певні втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями або бездіяльністю відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню в зв'язку з наявністю фактів, які є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2013 у справі № 917/330/13-г.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30 квітня 2013 року по справі № 917/330/13-г в частині відмови у задоволенні позову в сумі 57 584,00 грн. майнової шкоди скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамехсервіс» (м.Полтава, вул. Грушевського, 2, корп.1, кв. 19, р/р 26004000405231 в ПАТ «Універсал банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ 35658359) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) майнової шкоди в розмірі 57 584,00 грн. та 1 433,75 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 30.04.2013 по справі № 917/330/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 12 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.