Постанова

від 12.11.2008 по справі 2-а-300/08

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-300/2008 р

Справа № 2-а-300/2008 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

12

листопада 2008 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого

- судді Бобровського І.М.

при

секретарі Петренко О.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнську Миколаївської

області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»

ВСТАНОВИВ:

29

вересня 2008 року ОСОБА_1., в порядку передбаченому Кодексом адміністративного

судочинства України, звернулась до Южноукраїнського міського суду Миколаївської

області із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у м.

Южноукраїнську Миколаївської області, в якій просить стягнути з відповідача

3602 гривні 70 копійок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, а також

зобов'язати відповідача виплачувати соціальну допомогу згідно до вимог Закону

України «Про соціальний захист дітей війни». Свої вимоги позивач обґрунтовує

тим, що вона є пенсіонером та дитиною війни і, відповідно до  чинного законодавства України, має право на

збільшення своєї пенсії на 30 відсотків 

мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач, порушуючи її право,

відмовляється здійснити перерахунок пенсії.

В судове

засідання позивач не з'явилась. Направила суду заяву в якій позов підтримала,

просить справу слухати в її відсутності

Відповідач

в судове засідання не з'явився, направив суду заперечення в якому просить

справу слухати в його відсутності.

Суд

вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заперечуючи

проти позову відповідач посилається на те, що хоча ст. 6 Закону N 2195-IV й

передбачено підвищення пенсії позивача на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком, але діючим

законодавством України не передбачено порядку визначення розміру мінімальної

пенсії за віком, з якого має вираховуватися зазначене вище підвищення пенсії.

Відповідач вважає, що не має під собою підґрунтя застосовувати Закон України N

1058-IV від 9 липня 2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування ”  при визначенні цього

підвищення, оскільки ч. 3 цієї ж статті встановлює, що мінімальний розмір

пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом. Крім цього, кошти на зазначене підвищення у державному бюджеті на

2007 та 2008 роки не передбачено.

Дослідивши

матеріали справи, суд дійшов наступного.

Позивач

є пенсіонером та  дитиною війни.   

Ці

обставини визнаються сторонами, тому суд вважає їх доведеними.

Пунктом  12 статті 71 Закону України “Про Державний

бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України №

2195-IV  з урахуванням статті 111 цього

Закону.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі  N 1-29/2007 за конституційним поданням 46

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62,

частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44,

45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний

бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)

зазначене вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007

рік” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) і тому з 09 липня 2007 року воно втратило чинність.

Відповідно

до ст. 6 Закону № 2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове

утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,

підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно

абз. 8 ч. 2 ст. 5  Закону N 1058-IV,

виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Абз. 1 ч.

1 ст. 28 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за

наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у

розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

визначеного законом. Частина 3 цієї ж статті встановлює, що мінімальний розмір

пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом.

Враховуючи

викладене, суд вважає доводи відповідача про те, що порядок визначення розміру

мінімальної пенсії за віком, встановлений 

абз. 1 ч. 1 ст. 28  Закону №

1058-IV, не може застосовуватися до визначення розміру підвищення пенсії,

передбаченого ст. 6 Закону № 2195-IV, безпідставними, оскільки пенсію позивачці

вже призначено згідно з Законом N 1058-IV, а ст. 6  передбачає не призначення нової, а підвищення

раніше призначеної пенсії.  З викладеного

слідує, що  абз. 1 ч. 1 ст. 28 та ч. 3

ст. 28  Закону № 1058-IV не конкурують

між собою і для визначення підвищення пенсії, передбаченого ст. 6  Закону № 2195-IV має застосовуватися абз. 1

ч. 1 ст. 28  Закону № 1058-IV.

Статтею

62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” для осіб , які

втратили працездатність затверджено прожитковий мінімум на одну особу: з 01

квітня 2007 року у 406 грн.; з 01 жовтня 2007 року 411 грн. та установлено, що

для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1

ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили

працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті,

збільшений на 1 відсоток.

Таким

чином, розмір мінімальної пенсії за віком у період з 01 квітня 2007 року по 30

вересня 2007 року складав 410 грн. 06 коп. (406х1%+406), а з 01 жовтня 2007

року по теперішній час - 415 грн. 11 коп. (411х1%+411), тому розмір збільшення

пенсії позивачки має становити у період з 09 липня 2007 року по 30 вересня 2007

року на 123 грн. 02 коп. (406х30%) щомісячно, а з 01 жовтня 2007 року до

наступного підвищення мінімальної пенсії за віком - на 124 грн. 53 коп.

(411х30%) щомісячно.

Згідно

ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики

Європейського Суду з прав людини”, суди України застосовують при розгляді справ

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та

протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно

до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції “Кожна фізична...особа має право мирно

володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як

в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними

принципами міжнародного права”. Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”,

яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише

власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у

національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також

розглядатися як “майнові права” і, таким чином, як “власність”.

Виходячи

з цього, при розгляді справи “ОСОБА_2 проти України” (заява №63134/00)

Європейський суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави

визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам із державного бюджету.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок,

вносячи відповідні зміни в законодавство, однак, якщо чинне правове положення

передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього,

органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки

відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду).

У

зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію уряду України про

колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлено

надбавки з бюджету і які є діючими,  та

Закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік, де положення

останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.

Також,

суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки

органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення суду).

Виходячи

з наведеного, відмова відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача

відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV є незаконною, а вимоги позивача такими, що

підлягають частковому задоволенню.

Керуючись

ст.ст. 9-12,15, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов

ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнську Миколаївської

області - задовольнити частково.

Визнати

неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнську

Миколаївської області з приводу призначення ОСОБА_1 щомісячної державної

допомоги відповідно до ст. 6 Закону України N 2195-IV від 18.11.2004р. “Про

соціальний захист дітей війни”.

Зобов'язати

управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнську Миколаївської області

здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , згідно з яким її пенсію за віком,

починаючи з 09 липня 2007 року, відповідно до ст. 6 Закону України N 2195-IV

від 18.11.2004р. “Про соціальний захист дітей війни”, має бути збільшено на 30

відсотків  мінімальної пенсії за віком,

що з 09 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року становить 123 (сто двадцять

три) гривні 02 копійки щомісячно, а з 01 жовтня 2007 року до наступного

підвищення мінімальної пенсії за віком - 124 (сто двадцять чотири) гривні 53

копійки щомісячно.   

Стягнути

з управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнську Миколаївської області

на користь держави 3 гривні 40 копійок судового збору.

Заява

про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Одеського апеляційного

адміністративного суду, шляхом подачі до Южноукраїнського міського суду

Миколаївської області протягом 10 днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на

постанову подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне

оскарження.

            Суддя:                                                                                                           І.М.

Бобровський