Вирок

від 18.09.2013 по справі 757/10871/13-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10871/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2013 Печерський районний суд міста Києва у складі трьох професійних суддів:

головуючого - судді Кицюка В.П.

суддів - Пилаєвої М.В., Горкавої В.Ю.

при секретарі - Скрибка А.В.

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Сибірякова О.О.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12012110100000573 від 05.12.2012 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Михайлівське Кам’янського району Черкаської області, з вищою освітою, який працював директором ТОВ «Київ Лімітед Груп», одружений, має неповнолітнього сина 2007 р.н., раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом шахрайства за наступних обставин.

В березні 2008року ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_3, від якого дізнався, що останній хоче придбати автомобіль іноземного виробництва. ОСОБА_2 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою, у невстановлений органом досудового розслідування час в кафе в приміщенні розважального комплексу «Арена» по вул. Червоноармійська -Басейна, 1-3/2 А у м. Києві, повідомив ОСОБА_3 про те, що він являється директором ТОВ «Київ Лімітед Груп» (код ЄДРПОУ 34355550), зареєстрованого за адресою: м. Київ, вул. Оранжерейна, 3 у м. Києві, основний вид діяльності якого полягає у здійсненні купівлі-продажу автомобілів, а також їх імпорт на територію України, а тому може допомогти ОСОБА_3 у здійсненні купівлі дорогого автомобіля іноземного виробництва.

ОСОБА_3, не будучи обізнаним щодо злочинного умислу ОСОБА_2, попросив останнього придбати для нього автомобіль марки «Mercedes-Benz МL 320 CDI».

Надалі в березні 2008 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, в приміщенні ТОВ «Київ Лімітед Груп» за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська-Басейна, 1-3/2а, ОСОБА_2 з метою реалізації свого злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, повідомив останньому неправдиву інформацію про те, що він в змозі забезпечити доставку автомобілю «Mercedes-Benz МL 320 CDI» орієнтовною вартістю 760000 доларів США - 80 000 доларів США.

Введений в оману ОСОБА_3, погодився на пропозицію ОСОБА_2 та 18.03.2008 приблизно о 16.00 год., перебуваючи в офісі ТОВ «Київ Лімітед Груп» за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська - Басейна, 1-3/2а, уклав з ТОВ «Київ Лімітед Груп» в особі генерального директора ОСОБА_2 договір № 8/08, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти один новий автомобіль марки «Mercedes-Benz МL 320 CDI» та оплатити вартість автомобілю у розмірі 414100, 00 гривень, у тому числі ПДВ у розмірі 69 016,00 гривень. Після підписання договору ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 в якості попередньої оплати за автомобіль 303 000,00 гривень, на підтвердження чого директор ТОВ «Київ Лімітед Груп» ОСОБА_2 видав потерпілому відповідну довідку.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_2 09.06.2008 в телефонній розмові неправдиво повідомив ОСОБА_3 про те, що автомобіль вже знаходиться на митниці у м. Херсоні, і його потрібно розмитнити для чого потрібно додатково 16000 доларів США. В цей же день, введений в оману ОСОБА_3, зустрівшись з ОСОБА_2 біля будівлі торгово-розважального комплексу «Арена» по вул. Червоноармійська -Басейна, 1-3/2а у м. Києві, передав останньому грошові кошти в сумі 16000 доларів США, що станом на 09.06.2008 становило 77616,00 гривень, про що ОСОБА_2 власноруч написав розписку.

В подальшому ОСОБА_2 автомобіль марки «Mercedes-Benz МL 320 CDI» ОСОБА_3 не поставив, грошові кошти на загальну суму 380616,00 грн. не повернув, використав їх на власні цілі, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на зазначену суму.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) в особливо великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення не визнав, по суті фактичних обставин справи пояснив, що з 01.06.2006 він обіймав посаду директора ТОВ «Київ Лімітед Груп», основним видом діяльності якого була купівля-продаж автомобілів, а також їх імпорт на територію України. Фактично він являвся єдиною посадовою особою даного товариства, однак у здійсненні господарської діяльності підприємства йому допомагали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У березні 2008 року до нього звернувся ОСОБА_3 з проханням підібрати йому автомобіль марки «Mercedes-Benz МL 320 CDI». 18.03.2008 між ним, як директором ТОВ «Київ Лімітед Груп», та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу автомобілю загальною вартістю 414 100 гривень, на виконання умов якого він отримав від ОСОБА_3 завдаток у сумі 303 000 грн. Зазначені грошові кошти він передав посереднику, який мав замовити автомобіль в США та доставити його на територію України. В кінці травня 2008 року йому стало відомо, що автомобіль вже знаходиться на митниці у м. Херсон, і він повідомив ОСОБА_3, що для розмитнення автомобілю потрібна решта коштів, передбачених договором. Окрім того, зазначив, що вартість розмитнення автомобілю з урахуванням податків збільшилась вдвічі. ОСОБА_3 відмовився сплатити необхідну суму, проте через деякий час брат останнього передав йому грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, а не 16 000 доларів США, як зазначено у розписці. За твердженням підсудного автомобіль не був поставлений ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що останній не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати вартості автомобілю в повному обсязі. В наступному, коли йому почали погрожувати від імені ОСОБА_3 розправою, він передав 10 000 доларів США ОСОБА_6, який мав провести переговори з ОСОБА_3 та вирішити проблему, однак в 2009 році ОСОБА_6 помер. Де на теперішній час знаходиться поставлений на територію України автомобіль «Mercedes-Benz МL 320 CDI» та/або грошові кошти ОСОБА_3 йому не відомо.

Таким чином, в судовому засіданні ОСОБА_2 визнав факт наявності заборгованості перед потерпілим ОСОБА_3 внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля № 8/08 від 18.03.2008, проте в обґрунтування позиції захисту посилався на наявність між ним та потерпілим цивільно-правових відносин, як обставину, що виключає кримінальну відповідальність.

Незважаючи на процесуальну позицію ОСОБА_2 його винуватість у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що в березні 2008 року він вирішив придбати автомобіль «Mercedes-Benz МL 320 CDI», для чого за сприяння своїх знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернувся до директора ТОВ «Київ Лімітед Груп» ОСОБА_2 На виконання усної домовленості, 18.03.2008 між ним та ТОВ «Київ Лімітед Груп» в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу автомобілю«Mercedes-Benz МL 320 CDI» загальною вартістю 414 100 грн., і в той же день в приміщенні офісу ТОВ «Київ Лімітед Груп» за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська - Басейна 1-3/2а, він передав ОСОБА_2 303 000 грн. в якості завдатку. На початку червня 2008 року ОСОБА_2 повідомив йому, що автомобіль вже знаходиться на митниці у м. Херсоні і для його розмитнення потрібно решту грошових коштів. В цей же день він зустрівся з ОСОБА_2 біля будівлі розважального центру «Арена» по вул. Червоноармійська - Басейна 1-3/2а та додатково передав останньому 16 000 доларів США. ОСОБА_2 власноруч написав розписку про отримання грошових коштів та завірив його, що через два дні він виїжджає до м. Херсон для розмитнення автомобілю. За сливом зазначеного часу він (потерпілий) зателефонував до ОСОБА_2, однак останній повідомив, що на митниці виникли проблеми і розмитнити автомобіль не надається можливим. В наступному він неодноразово телефонував ОСОБА_2, однак останній слухавку не брав, уникав зустрічей з ним, до теперішнього часу автомобіль йому не поставив, отримані грошові кошти, за виключенням 10 000 грн., йому не повернув.

Показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що 18.03.2008 він передав ОСОБА_2 303 000 грн. в якості завдатку за поставку автомобілю «Mercedes-Benz МL 320 CDI» підтверджуються відповідною довідкою (Том 2, а.с. 29) та не оспорювалися стороною захисту в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_9 в суді підтвердив, що він через ОСОБА_8 порекомендував потерпілому ОСОБА_2, як особу, яка може поставити йому автомобіль іноземного виробництва за заниженою ціною. На скільки йому відомо, ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, автомобіль ОСОБА_3 не поставив.

Згідно тексту розписки ОСОБА_2 на а.с. 65 тому № 1, розписка дана ОСОБА_3 в тому, що 09.06.2008 отримана часткова оплата за автомобіль марки «Mercedes-Benz МL 320 CDI» в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США + 6 000 (шість тисяч) доларів США.

За твердженням обвинуваченого в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_3 спочатку відмовився сплатити в повному обсязі необхідну суму грошових коштів, згодом брат останнього передав йому 10 000 доларів США, яких було недостатньо для розмитнення автомобілю та забезпечення виконання умов договору з його сторони.

Потерпілий ОСОБА_3 протягом всього провадження у справі наполягав на тому, що під часу зустрічі, яка відбулася на початку червня 2008 року, він особисто передав ОСОБА_2 16 000 доларів США для розмитнення автомобілю.

У відповідності до висновку судово - почеркознавчої експертизи № 10626/10627/10 - 11 від 23.11.2010, рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_2, електрофотографічне зображення яких міститься в електрофотокопії зазначеної розписки, у тому числі текст, що 09.06.2008 отримана часткова оплата за автомобіль марки «Mercedes-Benz МL 320 CDI» в розмірі 10 тис. доларів США + 6 тис. доларів США виконані ОСОБА_2 Будь-яких ознак виготовлення розписки шляхом монтажу не спостерігається (Том 3 а.с. 15-19).

Судово-почеркознавча експертиза проведена експертом з вищою освітою, який має стаж експертної роботи з 1995 року, був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, висновки експертизи є науково обґрунтованими, узгоджуються з іншими доказами у справі, а відтак у суду відсутні підстави сумніватися в їх правильності.

Окрім висновку судово-почеркознавчої експертизи та показань потерпілого колегія суддів враховує, що згідно п. 8.1 (б) договору, у разі відмови від договору покупець (ОСОБА_3) ніс неустойку у розмірі 30 000 грн. від попередньою оплати. Таким чином, відмова потерпілого додатково сплатити 6 000 доларів США за розмитнення автомобілю, на чому наполягає ОСОБА_2, є алогічною, оскільки в такому випадку потерпілий мав би понести неустойку за відмову від виконання умов договору в розмірі 30 000 грн., що на час вчинення злочину було еквівалентно 6000 доларам США, при цьому не отримавши автомобіль.

Питання щодо достовірності показань обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні з'ясовувалося колегією суддів, як шляхом оцінки цих показань у сукупності з іншими доказами у справі, так і шляхом їх співставлення з показаннями обвинуваченого на різних стадіях кримінального судочинства, що відповідає положенням п. 8 розділу ХI «Перехідні положення» КПК України.

По показанням обвинуваченого ОСОБА_2 при розгляді кримінального провадження слідує, що отримані від ОСОБА_3 303 000 гривень він, як директор ТОВ «Київ Лімітед Груп», в безготівковій формі перерахував брокерам в США для придбання автомобілю.

Проте, згідно довідки ВАТ «Унікредит Банк» від 19.11.2010, за період з 17.03.2008 по 18.11.2010 руху грошових коштів по рахунках ТОВ «Київ Лімітед Груп» не було, доручення, заяви на видачу готівкових коштів та чеки до банку ТОВ «Київ Лімітед Груп» в цей період не надавало, що також узгоджується з документами податкової звітності ТОВ «Київ-Лімітед Груп», згідно яких підприємство будь-яких доходів та податкових зобов'язань не декларувало (Том 3 а.с. 171, 27-250; Том 2 а.с. 96 -103, 107).

Намагаючись підвести свої показання до реальності, ОСОБА_2 в наступному в одних випадках стверджував, що гроші він передав брокерам готівкою під розписку, а в інших зазначав, що 303 000 грн. віддав ОСОБА_6, який, у свою чергу, мав їх перевести в валюту та придбати автомобіль в американських партнерів (Том 4 а.с. 165-174). Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що 10 000 доларів США він передав ОСОБА_6 лише після того, як йому стали погрожувати від імені ОСОБА_3, для урегулювання конфлікту з останнім, проте при розгляді справи попереднім складом суду ОСОБА_2 показав, що ці гроші передав ОСОБА_6 для розмитнення автомобілю, після того як він повідомив, що автомобіль вже знаходиться на території Херсонської митниці.

У будь-якому випадку на підставі показань потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 судом встановлено, що другу частину грошових коштів ОСОБА_3 сплатив після того, як ОСОБА_2 повідомив йому про доставку автомобілю на митну територію України, проте матеріали кримінальної справи не містять жодних даних на підтвердження цих обставин. Таких даних стороною захисту в судовому засіданні також не надано, місце знаходження автомобілю «Mercedes-Benz МL 320 CDI», який за твердженням обвинуваченого був поставлений на територію України, не відоме. Доводи захисника ОСОБА_1 в судових дебатах, що ці обставини мав би встановити орган досудового розслідування, чого не зробив, тим самим допустив неповноту та упередженість при встановленні фактичних обставин справи, безпідставні. У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів. Сторона захисту у відповідності до положень ст.ст. 93, 160, 315 КПК України не позбавлена була можливості під час досудового розслідування або підготовчого судового засідання шляхом внесення відповідного клопотання ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей та/або документів, у тому числі, що знаходяться у володінні митниці.

Свідок захисту ОСОБА_11 в судовому засіданні, хоча і опосередковано підтвердила, що ОСОБА_2 мав взаємовідносини з її чоловіком ОСОБА_6 щодо поставки на територію України автомобілів іноземного виробництва, проте також пояснила, що їй невідомо, де працював її чоловік та що було основним родом його діяльності, і це незважаючи на 20 років подружнього життя; після смерті чоловіка ОСОБА_2 або за його проханням треті особи не зверталися до неї з претензіями щодо невиконання ОСОБА_6 будь-яких зобов'язань, повернути за нього грошові кошти не просили.

Письмовими доказами у справі підтверджено, що з січня 2009 року ТОВ «Київ Лімітед Груп» за місцем державної реєстрації не знаходилося (Том 2 а.с. 73-80).

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він змушений був змінити номери мобільних телефонів, ліквідувати ТОВ «Київ Лімітед Груп» та частково ухилятися від зустрічей з потерпілим ОСОБА_3 через погрози від його імені розправою за невиконання цивільних зобовязань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені доказами, а по-друге, на стадії досудового слідства та судового розгляду ОСОБА_2 двічі оголошувався в розшук у зв'язку з переховуванням від органу досудового розслідування та суду, об'єктивні причини для чого були відсутні.

Аналіз наведених доказів, поведінка та дії обвинуваченого ОСОБА_2 до та після отримання від потерпілого грошових коштів у своїй сукупності беззаперечно свідчать про те, що ще в момент отримання від ОСОБА_3 грошових коштів для придбання автомобілю, він не мав наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, а мав на меті привласнити гроші потерпілого шляхом обману та зловживання його довірою.

Звернення потерпілого ОСОБА_3 до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу автомобілю є виключно способом захисту потерпілого його порушеного права і жодним чином не спростовує наявності умислу підсудного на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом шахрайства.

Наявність нескасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 (Том 5 а.с. 210) не є обставиною, що перешкоджає провадженню у кримінальній справі, оскільки в наступному відомості за заявою ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Наведені у цій постанові висновки органу дізнання про наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 цивільно-правового спору, рівно як і інші факти та обставини, не мають преюдиційного значення для прийняття судом рішення по суті висунутого ОСОБА_2 обвинувачення.

Те, що оцінка судом доказів розходиться з запропонованою стороною захисту, у тому числі внаслідок власної інтерпретації закріплених у них фактичних даних, не може слугувати підставою для визнання доказів недопустимими. Судово - почеркознавча експертиза № 10626/10627/10 - 11 від 23.11.2010 була призначена та проведена належним суб'єктом у встановленому законом порядку, обвинувачений в судовому засіданні відмовився від клопотання про призначення у справі повторної експертизи з метою перевірки висновків первісної експертизи, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для визначення висновку судово - почеркознавчої експертизи № 10626/10627/10 - 11 від 23.11.2010 недопустимим доказом у справі по мотивам, викладеним в письмовому клопотанні захисника від 26.07.2013 (Том 6 а.с. 68). Інші фактичні дані, наведені у вироку в якості доказів, встановлені судом безпосередньо при розгляді справи на підставі показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, і підстав для визнання цих доказів недопустимими також немає.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що обставини заволодіння ОСОБА_2 шляхом шахрайства грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 в особливо великому розмірі, тобто злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час розгляду справи, а відтак визнаються судом доведеними.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, дані, які характеризують особу підсудного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин (ст. 12 КК України), вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2007 року народження, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря нарколога не перебуває, (Том 4 а.с. 90-97).Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом при розгляді справи не встановлено.

Незважаючи на позитивні дані про особу підсудного та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та розмір заподіяної шкоди, думку потерпілого, відсутність зі сторони обвинуваченого будь-якого каяття у вчиненому та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, справедливе й достатнє для досягнення цілей покарання. При визначенні розміру покарання колегія судів також враховує вищенаведені позитивні дані про особу обвинуваченого і вважає можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, близьких до мінімальних санкції ч. 4 ст. 190 КК України.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

За змістом положень ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного та цивільно-процесуального законодавства за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено до відшкодування 430 040 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди, 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 40 597, 79 грн., неустойки згідно п. 8.2 договору в розмірі 49 070,85 грн. та 170 000 грн. моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, у відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 25 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.

Згідно висунутого обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_2 у тому числі заволодів належними потерпілому ОСОБА_3 16 000 доларів США, що на момент вчинення злочину відповідно до курсу НБУ складало 77616 грн., з розрахунку 485 гривень за 100 доларів США.

На час вирішення справи в суді за курсом НБУ вартість 100 США становить 794 гривень, що також відображено в позовній заяві, а відтак в перерахунку в гривні 16 000 доларів США складають 127 040 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною другою статті ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді індексу інфляції не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосування до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, оскільки стягувані в зв'язку з таким застосуванням суми є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв'язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Таким чином вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого 430 040, 00 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди, а також 3% відсотків річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 40 597, 79 грн. ґрунтуються на законі і в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню, за вирахуванням 10 000 грн., відшкодованих підсудним у добровільному порядку.

Між тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення неустойки за несвоєчасну поставку автомобілю в розмірі 0,01% за кожен день прострочення, що передбачено п. 8.2 договору, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 заздалегідь не збирався виконувати умови даного договору і його укладення було завуальованою формою вчинення шахрайських дій зі сторони обвинуваченого.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, відтак вимоги потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди ґрунтуються на законі. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів враховує ступінь та характер душевних страждань потерпілого ОСОБА_3, який змушений був звернутися до правоохоронних органів за захистом свого порушеного права, протягом тривалого часу з'являвся за викликами органу досудового розслідування та суду для дачі показань, вживати заходів щодо придбання іншого автомобілю, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого звичайного ритму життя, і з урахуванням засад розумності і справедливості, вважає достатнім для відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

З метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна, суд вважає необхідним залишити під арештом майно обвинуваченого ОСОБА_2 (Том 4, а.с. 98-99).

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз, а долю речових доказів вирішує у відповідності до положень до п. 9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 371, ч. 2 ст. 373, ст. 374, ст. 376 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 28 березня 2013 року.

Зарахувати в строк відбування покарання час утримання ОСОБА_2 в ізоляторі тимчасового утримання в період з 22.01.2011 по 25.01.2011 включно.

Речові докази: договір купівлі-продажу №8/08 від 18.03.2008, довідку від 18.03.2008 за підписом директора ТОВ «Київ Лімітед Груп» ОСОБА_2, копію розписки ОСОБА_2 від 09.06.2008- зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 460 637, 79 грн. (чотириста шістдесят тисяч шістсот тридцять сім гривень 79 коп.) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн (десять тисяч гривень) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк одержувач ГУДКСУ у м. Києві; р/р 31110106700007; МФО 820019; КЕКД 21081100;01) процесуальні витрати за проведення:

судово - почеркознавчої експертизи № 10626/10627/10 - 11 від 23.11.2010 в розмірі 1292,00 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні);

технічної експертизи № 738 від 20.11.2010 в розмірі 3131,78 грн. (три тисячі сто тридцять одна гривня 78 коп.);

судово-почеркознавчої експертизи від 19.11.2010 в розмірі 2783,81 грн (дві тисячі сімсот вісімдесята три гривні 81 коп).

Залишити під арештом майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2,у тому числі автомобіль марки «CHRYSLER 300 С» д.н.з. НОМЕР_3, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_4.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набранням вироком законної сили залишити утримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Судді Кицюк В.П.

Пилаєва М.К.

Горкава В.Ю.