Рішення

від 20.01.2009 по справі 15/447-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20"

січня 2009 р.                                                           

Справа № 15/447-08

вх. № 9358/3-15

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Пулькін Ю.П. 

відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Споживче товариство

"Надія" м. Зміїв 

до  СПДФО ОСОБА_1, с.

Геніївка  

про стягнення 5600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Споживче товариство "Надія" звернувся до

господарського суду з позовною заявою про стягнення  з відповідача - СПД ФО ОСОБА_1 суми

неустойки  у розмірі 5600 грн., та

прийняти рішення про примусове виселення відповідача із приміщення магазину

АДРЕСА_1 Судові витрати покласті на відповідача.

Представник позивача через канцелярію господарського суду надав

доповнення  до позовної заяви про

стягнення неустойки (вх. 331 від 12 січня 2009 р.), в якому просить суд  стягнути з відповідача  суму 7160 грн., у тому числі суму неустойки

-5600 грн. за період з 05.04.2008 року по 05.12.2008 року - за 8 місяців по 700

грн. на місяць, та суму збитків - 1560 грн. Також стягнути з відповідача  судові витрати. Ухвалою суду від 12.01.2009

року заяву про уточнення позовних вимог задоволено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги. Відповідач відзив

на позовну заяву та документи витребувані судом ухвалою від 19.12.2008 року не

надав.

Справа розглядається за наявними матеріалами у справі відповідно

до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення  представника позивача, судом встановлено,

що    04.10.2006 року між споживчим

товариством "Надія", орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1. укладено договір

оренди № 20 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець передав, а орендар

прийняв у строкове платне користування приміщення - магазин АДРЕСА_1. Факт

передачі орендованого приміщення підтверджується актом прийняття - передачі

основних засобів від 04.10.2006 року, складеним та підписаним обома сторонами.

Згідно з положеннями пункту 1.4 Договору строк оренди встановлено

з 04.10.2006 року по 04.01.2007 року. Відповідно до положень пункту 6.2

Договору сторонами пролонговано його дію до 04.04.2007 року.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що договір вступає в силу з

моменту фактичної передачі приміщення та підписання сторонами акту

прийому-передачі.

Положеннями пункту 1.6 Договору обумовлено, що орендоване

приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами

акту прийому-передачі про фактичне повернення об'єкту оренди.

Пунктами 3.2 та 4.1 Договору встановлено обов'язок орендаря

своєчасно щомісячно не пізніше 5-го числа поточного місяця вносити на поточний

рахунок орендодавця, або готівкою при наявності РРО, орендну плату у розмірі

350 грн.

Відповідно до положень пункту 5.3 Договору, у випадку прострочення

внесення орендної плати більш ніж на один місяць орендодавець має право на

розірвання договору та вимагати відшкодування збитків, завданих цим

простроченням.

Згідно з пунктом 6.2 Договору, у випадку закінчення строку, на

який було укладено договір, при відсутності заяви однієї із сторін про

розірвання чи зміну умов договору за 30 днів до закінчення строку його дії,

договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, що

встановлені договором.

Крім того, 04.10.2006 року між позивачем та відповідачем укладено

додаткову угоду до договору оренди № 20 від 04.10.2006 року (далі за текстом -

додаткова угода). Додатковою угодою сторонами обумовлені пункти 3.10 та 5.7, що

за своїм змістом доповнюють розділи 3 та 5 Договору.

Відповідно до пункту 3.10 додаткової угоди, сторонами встановлено,

що магазин підлягає поверненню наступного дня після закінчення строку дії

договору по акту прийому-передачі.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України

встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що

одностороння  відмова  від 

зобов'язання  або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

У відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться.         

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є

обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що

предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо

предметом  неустойки є грошова сума, її

розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.7 додаткової угоди передбачено, що у випадку затримки

строку повернення магазину, вказаного в пункті 3.10 орендар сплачує неустойку у

розмірі подвійної плати за час прострочення.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин

покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування

та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з

сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та

заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі

яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати

факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, при

припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ

у стані, у якому вона була отримана, з урахуванням нормального зносу, або у

стані, обумовленому у договорі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 785 Цивільного кодексу

України, якщо наймач не виконує зобов'язання по поверненню речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

Відповідач не надав суду доказів того, що ним повернено орендоване

у позивача майно та укладений акт прийому-передачі, передбачений пунктом 1.6

Договору про повернення орендованого майна орендодавцю. Суд вважає, що це  свідчить про те, що відповідач не повернув

позивачеві орендоване приміщення, чим порушив пункт 3.10 додаткової угоди щодо

повернення орендодавцю приміщення магазину наступного дня після закінчення

строку дії Договору. У зв'язку з викладеним, відповідач повинен сплатити

позивачу передбачену пунктом 5.7. Додаткової угоди суму неустойки у розмірі

подвійної орендної плати за час прострочення повернення орендованого

приміщення, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у

зв'язку із затриманням повернення майна за період з 05.04.2008 року по

05.12.2008 року - за 8 місяців по 700 грн. на місяць, а всього в сумі 5600 грн.

є правомірними та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо виселення відповідача з орендованого

приміщення магазину, суд вважає їх обгрунтованими та такими що підлягають

задоволенню, оскільки відповідачем не надано будь-яких документів чи інших

доказів, які б підтверджували правомірність знаходження відповідача у спірному

приміщенні, тому зобов'язаний його звільнити.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 1560

грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України  одним 

із способів   захисту   цивільних  

прав та інтересів  може бути

відшкодування  збитків  та 

інші  способи  відшкодування 

майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, 

що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її  цивільного 

права,  має право на їх

відшкодування.  Збитками є: втрати, яких

особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,

які особа  зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушенного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б

реально одержати за  звичайних  обставин, 

якби  її право не було порушене

(упущена вигода).

Відповідно до ст.  1166 ЦК

України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю

особистим немайновим правам фізичної або юридичної  особи, 

а  також  шкода, завдана  майну 

фізичної  або  юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі, яка її

завдала. Відповідно до  положень  вказаної  

статті відповідальність настає 

при  існуванні  складу 

правопорушення,  що  включає 

такі елементи:  протиправна  поведінка 

заподіювача  шкоди;   наявність шкоди;  причинний 

зв'язок  між  шкодою та протиправною поведінкою

заподіювача; вина.

Позивач вказує на те, що 

між ним та приватним підприємством "Компас" був укладений

договір від 04.11.2008 року № 24 на оренду спірного приміщення магазину. Згідно

цього договору позивач мав отримувати орендну плату в розмірі 780 грн. на

місяць.

Згідно п.3,5 договору договором передбачено внесення авансу

орендарем у розмірі 1560 грн.

11.11.2008 року ПП "Компас" перерахувало позивачу аванс

в сумі 1560 грн. У зв'язку з ненаданням в оренду приміщення ПП

"Компас" звернулося до позивача з вимогою про повернення авансового

платежу. Згідно платіжного доручення № 145 від 17.11.2008 року аванс повернуто

ПП "Компас". Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не

підлягають задоволенню, оскільки не виселивши з приміщення орендаря

(відповідача) позивач безпідставно уклав договір з іншою особою. Крім того у

платіжному дорученні про повернення 1560 грн. вказується підстава: розірвання

договору, однак доказів розірвання договору з ПП "Компас" позивач не

надав.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,82-4 ГПК

України, ст.11,16,525,526,629,551,785,1166 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємцяОСОБА_1(індивідуальний код

НОМЕР_1,  63433, Харківська

обл.,АДРЕСА_2) на користь Споживчого товариства "Надія" (63404, м.

Зміїв, вул. Гагаріна, 22, п/р 260072982 у Райффайзен банку Аваль, МФО 350589

код ЄДРПОУ 30205237) 5600 грн. неустойки, 

102 грн. держмита та  118 грн. 00

коп. витрат на сплату судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення

процесу.

Виселити фізичну-особу підприємця ОСОБА_1(індивідуальний код

НОМЕР_1,  63433, Харківська

обл.,АДРЕСА_2) з приміщення магазину АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           

Лаврова Л.С.

рішення

підписане 22.01.2009 року.