Постанова

від 11.03.2009 по справі 15/447-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2009 р.                                                          

Справа № 15/447-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя  Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Пулькіна Ю.П., довіреність № 45-08б від 05.11.2008 р.

відповідача -  ОСОБА_2,

довіреність  НОМЕР_1 від 29.05.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.

№ 302 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від

20.01.09 по справі № 15/447-08

за позовом споживчого

товариства "Надія", м. Зміїв Харківської області

до  суб"єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 7 160 грн. та 

виселення

встановила:

    Споживче товариство

"Надія" звернулось до господарського суду Харківської області з

позовом  про стягнення з суб"єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 5600 грн. неустойки за неповернення

приміщення магазину №  15, переданого

йому в  оренду згідно з укладеним між

сторонами договором  оренди №  20 від 

04.10.2006 р.  після  закінчення строку  дії 

цього договору, яку  нараховано за

період з 5 квітня 2008 р. по 5 грудня 2008 р., виселення відповідача із

зазначеного приміщення магазину № 15, яке розташоване за адресою: Харківська

область Зміївський  район, с.  Скрипаї, вул. 

Жовтнева та стягнення 1560 грн. збитків, завданих порушенням  умов зазначеного  договору.

     Рішенням господарського

суду Харківської області від 20 січня 2009 р. у 

справі №  15/447-08 (суддя Лаврова

Л.С.) зазначені  позовні вимоги

задоволено частково.З відповідача на користь позивача стягнуто  5600 грн. неустойки, 102 грн. державного мита

та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.Виселено відповідача  з

приміщення  магазину №  15, яке розташоване за адресою: Харківська

область Зміївський  район, с.  Скрипаї, вул. Жовтнева. В  задоволенні позовних вимог про  стягнення 1560 грн. збитків відмовлено.

    Відповідач із зазначеним

рішенням господарського суду першої інстанції в частині задоволених позовних

вимог не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на 

неправильне застосування місцевим господарським судом  норм матеріального права, порушення норм  процесуального права та неповне

з"ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення

скасувати.

    Відповідач в  судовому засіданні  підтримує апеляційну скаргу.

    Позивач у відзиві та

в  судовому засіданні проти апеляційної

скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а  оскаржуване рішення- без змін.

      Дослідивши матеріали

справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши

пояснення  представників сторін  та перевіривши правильність застосування

місцевим господарським судом  норм  матеріального та процесуального права,

колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає,

виходячи з наступного.

4 жовтня 2006 року між позивачем, споживчим товариством

"Надія", та відповідачем, суб"єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1,  було

укладено договір оренди № 20, згідно з предметом якого позивач, орендодавець

передає, а відповідач, орендар приймає у 

строкове платне користування приміщення - магазин № 15, площею 76 кв.м.,

розташований за адресою: с. Скрипаї.

Як підтверджується актом прийняття - передачі основних засобів від

04.10.2006 року, складеним та підписаним сторонами, орендодавець відповідно до

пункту 1.1 договору передав, а орендар прийняв у строкове платне користування

приміщення - магазин № 15, площею 76 кв.м., розташований за адресою: с.

Скрипаї.

Згідно з положеннями пункту 1.4 Договору строк оренди встановлено

з 04 жовтня 2006 року по 04 січня 2007 року. Відповідно до положень пункту 6.2

договору сторонами продовжено строк його дії 

до 4 квітня 2007 року.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що договір вступає в силу з

моменту фактичної передачі приміщення та підписання сторонами акту

прийому-передачі.

Пунктом 1.6 Договору обумовлено, що орендоване приміщення

вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту

прийому-передачі про фактичне повернення об'єкту оренди.

Пунктами 3.2 та 4.1 договору передбачено обов'язок орендаря

своєчасно щомісячно не пізніше 5-го числа поточного місяця вносити на поточний

рахунок орендодавця, або готівкою при наявності РРО, орендну плату у розмірі

350 грн.

Відповідно до пункту 5.3 договору, у випадку прострочення внесення

орендної плати більш ніж на один місяць орендодавець має право на розірвання

договору та вимагати відшкодування збитків, завданих цим простроченням.

Згідно з пунктом 6.2 договору, у випадку закінчення строку, на

який було укладено договір, при відсутності заяви однієї із сторін про

розірвання чи зміну умов договору за 30 днів до закінчення строку його дії,

договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, що

встановлені договором.

У зв"язку з порушенням відповідачем умов договору щодо

внесення орендної плати за  період з 4

січня 2007 р. по 2  березня 2007 р.,

позивач відповідно до наведеного пункту 5.3. договору  листом № 

30-20 від 2  березня 2007 року

повідомив  відповідача  під розписку про  непродовження договору та його  припинення згідно з п. 6.2.  4 квітня 2007 року. 

Крім того, 04.10.2006 року між позивачем та відповідачем укладено

додаткову угоду до договору оренди № 20 від 04.10.2006 року, якою сторонами

обумовлені пункти 3.10 та 5.7, що за своїм змістом доповнюють розділи 3 та 5

Договору.

Відповідно до пункту 3.10 додаткової угоди магазин підлягає

поверненню наступного дня після закінчення строку дії договору по акту

прийому-передачі.

Отже відповідач 

зобов"язаний  був  повернути спірне приміщення 5 квітня 2007

року.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України

передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що

одностороння  відмова  від 

зобов'язання  або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

У відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться.         

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є

обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що

предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо

предметом  неустойки є грошова сума, її

розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.7 додаткової угоди передбачено, що у випадку затримки

строку повернення магазину, вказаного в пункті 3.10 орендар сплачує неустойку у

розмірі подвійної плати за час прострочення.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, при

припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ

у стані, у якому вона була отримана, з урахуванням нормального зносу, або у

стані, обумовленому у договорі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 785 Цивільного кодексу

України, якщо наймач не виконує зобов'язання по поверненню речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від  4

листопада  у  справі № 

27/103-08 з відповідача на користь позивача   було стягнуто неустойку  за неповернення спірного майна за  період 

з 5 квітня  2007 р. по 5

квітня  2008 р.

У даній  справі позивач  просить стягнути неустойку  за неповернення  спірного майна за  період з 

5  квітня 2008р. по  5 

грудня  2008 р.

Відповідач не надав суду доказів того, що ним повернуто орендоване

у позивача майно та складений акт прийому-передачі майна з оренди, як це

передбачено пунктом 1.6 договору. Тому, 

відповідач, не повернувши позивачеві орендоване приміщення,  порушив пункт 3.10 додаткової угоди щодо

повернення орендодавцю приміщення магазину наступного дня після закінчення

строку дії договору, у  зв'язку з чим,

зобов"язаний сплатити позивачу передбачену пунктом 5.7. додаткової

угоди   неустойку у розмірі подвійної

орендної плати за час прострочення повернення орендованого приміщення з  5 

квітня 2008р. по  5  грудня 

2008 р. в сумі 5600 грн.   Тому

місцевий господарський суд дійшов 

правильного висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з

відповідача неустойки у зв'язку із затриманням повернення майна за період з

05.04.2008 року по 05.12.2008 року -  по

700 грн. за місяць, а всього в сумі 5600 грн. 

підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо виселення відповідача з орендованого

приміщення магазину, місцевий господарський 

суд також дійшов  правильного

висновку про їх задоволення, оскільки відповідачем не надано будь-яких

документів чи інших доказів, які б підтверджували правомірність знаходження

його у спірному приміщенні.

Відповідач  в обгрунтування

своїх заперечень посилається  на те, що

згідно зі статтею 761 Цивільного кодексу України право передання  майна 

у  найм має власник речі, або

особа, якій  належать майнові права, а

також особа, якій належать майнові права, тоді 

як  власником спірного приміщення

є не позивач, а  споживче

товариство"Діана", що підтверджується свідоцтвом  на право власності.Постановою Харківського

апеляційного господарського суду у 

справі № 22-А4549 споживче товариство "Діана" зобов"язано

повернути  зазначене майно позивачу

у  даній 

справі, однак цим рішенням не скасовано реєстрацію права  власності 

споживчого товариства "Діана" 

і  на  цей час та 

в  момент прийняття оскаржуваного

рішення право власності   споживчого

товариства "Надія" не зареєстровано; в  порушення 

статті 27 Господарського процесуального кодексу України, власника майна,

на майнові права  якого може  вплинути рішення по справі  не залучено до участі  у 

справі як  третю особу без

самостійних вимог на предмет  спору.

Колегія суддів  вважає

зазначені доводи безпідставними, зважаючи на наступне.

Статтею 204 Цивільнго кодексу України передбачено, що  правочин є правомірним, якщо його недійсність

прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний  судом 

недійсним.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є

обов"язковим для виконання 

сторонами.

Оскільки, укладений 

сторонами  договір оренди  № 

20  від 4 жовтня 2006 р., на

підставі якого позивач  просить стягнути

спірну суму не визнано недійсним, він є правомірним та обов"язковим для

виконання незалежно від того, хто є власником орендованого майна.

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України

факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи,

не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в  яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою 

апеляційного  суду Харківської

області у  справі № 22А-4549 за позовом

споживчого товариства "Надія", позивача у даній  справі до споживчого товариства

"Діана" про повернення  майна з

чужого незаконного володіння позов задоволено.Зобов"язано споживче

товариство "Діана" повернути споживчому товариству "Надія"

магазин №  15  по вул. Жовтневій без номера в  с. Скрипаї.Зазначене рішення набрало законної

сили та згідно зі статтею 124 Конституції України є обов"язковим  для виконання на всій території України.

Також цим рішенням встановлений  факт

знаходження спірного майна  в  чужому незаконному володінні  споживчого товариства "Діана", який

відповідно до наведеного положення статті 

35 Господарського процесуального кодексу України  не потребує повторного доказування у  даній 

справі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 1560

грн. місцевий господарський  суд

дійшов  правильного висновку  про відмову в 

їх задоволенні, пославшись на 

наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України  одним 

із способів   захисту   цивільних  

прав та інтересів  може бути

відшкодування  збитків  та 

інші  способи  відшкодування 

майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено,  що особа, якій завдано збитків у результаті

порушення її  цивільного  права, 

має право на їх відшкодування. 

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа 

зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права

(реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за  звичайних 

обставин,  якби  її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.  1166 ЦК

України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю

особистим немайновим правам фізичної або юридичної  особи, 

а  також  шкода, завдана  майну 

фізичної  або  юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі, яка її

завдала. Відповідно до  положень  вказаної   статті відповідальність настає  при 

існуванні  складу  правопорушення,  що 

включає  такі елементи:  протиправна 

поведінка  заподіювача  шкоди;  

наявність шкоди;  причинний  зв'язок 

між  шкодою та протиправною

поведінкою заподіювача; вина.

Позивач вказує на те, що 

між ним та приватним підприємством "Компас" був укладений

договір від 04.11.2008 року № 24 на оренду спірного приміщення магазину. Згідно

цього договору позивач мав отримувати орендну плату в розмірі 780 грн. на

місяць.

Пунктом 3,5 договору № 24 від 04.11.2008 р. передбачено внесення

авансу орендарем у розмірі 1560 грн.

11.11.2008 року ПП "Компас" перерахувало позивачу аванс

в сумі 1560 грн. У зв'язку з ненаданням в оренду приміщення ПП

"Компас" звернулося до позивача з вимогою про повернення авансового

платежу. Згідно платіжного доручення № 145 від 17.11.2008 року позивачем аванс

повернуто ПП "Компас". Не виселивши з приміщення орендаря

(відповідача), позивач безпідставно уклав договір з іншою особою. Крім того у

платіжному дорученні про повернення 1560 грн. вказується підстава: розірвання

договору, однак доказів розірвання договору з ПП "Компас" позивач не

надав.

Зважаючи на  викладене,

рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень, які згідно зі

статтею 104 Гоподарського процесуального кодексу України  можуть бути 

підставами його зміни  чи

скасування, у зв"язку з чим  це

рішення  слід залишити без змін. 

 Керуючись статями  33, 43, 99, 101, п. 1  статті 103,статтями 104, 105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія 

суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківьскої області від 11 березня

2009 р. у  справі №  15/447-08 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого

господарського суду України протягом одного місяця  з дня 

її прийняття.

Головуючий суддя                                 (підпис)                    Сіверін В. І. 

                                Суддя                                 (підпис)                    Білоконь Н. Д. 

                                Суддя                                 (підпис)                    Ільїн О.В. 

Постанову складено в  повному обсязі  13.03.2009 р.