Постанова

від 17.09.2013 по справі 58/316

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 58/316

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2013 року

у справі № 58/316

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К"

за участю третьої

особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД"

про стягнення 498 215 грн. 77 коп.

за участю представників

позивача -Гаджук П.П.

відповідача - Коростенський В.В.

третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К" про стягнення 342339,60 грн., 124975,61 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 30 900,56грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 лютого 2013 року (судді Блажівська О.Є., Івченко А.М., Чебикіна С.О.) у справі №58/316, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2013 року (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Шапран В.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Контраст К" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТРАСТ К"(підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ"(замовник/генпідрядник) був укладений договір підряду №092/І/07, відповідно до умов п.п.1.1., 1.1.1 якого підрядник зобов'язався організувати та виконати повний комплекс робіт у відповідності до наданої генпідрядником проектної документації, затвердженої замовником, з використанням власних матеріалів та обладнання, а саме встановити системи вентиляції та кондиціювання автосалону "Тойота", підземного паркінгу автосалону та виконати пуско-налагоджувальні роботи встановлювального обладнання на об'єкті "Реконструкція комплексу будівель і споруд станції технічного обслуговування автомобілів під автосервісний центр за адресою Харківське шосе, 179 у Дарницькому районі у м. Києві"(об'єкт) у терміни, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору генпідрядник приймає якісно виконані роботи шляхом підписання двостороннього Акту про прийняття робіт та зобов'язується оплатити якісно виконані роботи на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору № 092/І/07 від 18.10.2007р. договірна ціна робіт, передбачених до виконання дійсним договором, згідно з протоколом узгодження договірної вартості (додаток № 1) становить з урахуванням ПДВ 405653, 40 грн. та яка відповідно до пункту 3.2. договору може бути переглянута лише у випадках зміни обсягу робіт чи виконання робіт, не передбачених даним договором, тільки шляхом підписання сторонами додаткової угоди до нього.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних генпідрядником актів та довідок ф.№ КБ-2в, КБ-3, які подає підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця, а генпідрядник розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отримання або надає мотивовану відмову від приймання робіт. Генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи з урахуванням авансових платежів (за їх наявності) в 10-денний термін після підписання акту про прийняття виконаних робіт шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа місяця, слідуючого за звітним.

Згідно з п. 5.17 договору підрядник одночасно із наданням Акту про виконання робіт передає Генпідряднику виконавчу документацію, складену у відповідності із державними будівельними нормами та стандартами, а також сертифікати, що підтверджують якість поставленого обладнання та матеріалів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору підрядником та генпідрядником було підписано та скріплено печатками акти приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в) за березень, травень, червень 2008 року на загальну суму 1570629,60 грн.

При цьому, виконавчу документацію генпідряднику було надано лише 03.03.2010р., всупереч умовам договору, якими визначено обов'язок підрядника передати її з підписанням актів приймання-передачі послуг.

Разом з тим, судами встановлено, що після передачі виконавчої документації 03.03.2010р. позивачем було виявлено, що в актах приймання виконаних робіт (форми №КБ-2в) за березень, травень, червень 2008 року включено роботи, які фактично не виконані відповідачем та за які позивач сплатив підряднику грошові кошти у сумі 342 339,60 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Згідно ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Судом першої інстанції з метою визначення фактично виконаного підрядником обсягу робіт за договором підряду призначено у даній справі будівельно - технічну експертизу.

Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку судової будівельно-технічної експертизи № 13413/13414/12-43 від 04.12.2012 р. експертом встановлено, що фактично виконані роботи за договором підряду № 092/1/2007 від 18.10.2007 р. не відповідають обсягам та видам робіт, зазначеним в Актах приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та Довідках про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) за березень 2008 року, травень 2008 року та червень 2008 року.

Таким чином, вищезазначеним висновком експертизи підтверджено невиконання робіт зазначених TOB "Контраст К" в Актах приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та Довідках про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) за березень 2008 року, травень 2008 року та червень 2008 року на суму 342 339,60 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується з обгрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем виконано обсяги робіт менші ніж ті, які зазначені в актах та відповідно за які позивачем здійснено оплату, з огляду на що вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст К» залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2012 року зі справи №58/316 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко