Ухвала

від 02.12.2013 по справі 58/316

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 грудня 2013 року Справа № 58/316

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКозир Т.П., суддів:Кота О.В., Могил С.К., Селіваненко В.П., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 17.09.2013 у справі№ 58/316 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К" за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" простягнення 498 215,77 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К" про стягнення 342 339,60 грн., 124 975,61 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 30 900,56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 58/316, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2013 у справі № 58/316 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Контраст К" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.09.2013 у справі № 58/316, в якій заявник просить вказану постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2013 у справі № 58/464, від 20.02.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 03.10.2012 у справі № 5006/16/54/2012, від 05.09.2012 у справі № 21/045-12, від 09.04.2009 у справі № 14/493-07, 02.02.2010 у справі № 33/342, від 04.08.2011 у справі № 13/589, від 20.11.2008 у справі № 45/118-08, від 25.04.2012 у справі № 37/288 та постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 16.12.2003, від 19.12.2006, від 16.12.2003 та від 25.09.2007, а також рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2010 у справі № 37/288, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме: 853, 863, 864, 882, 1212 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 17.09.2013 у справі № 58/316, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову замовника до підрядника про стягнення відповідної суми, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що підрядник фактично не виконав роботи, за які позивачем було сплачено йому спірну суму.

Водночас у постановах від 20.03.2013 у справі № 58/464 та від 05.09.2012 у справі № 21/045-12 суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, прийшов до висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача відповідних коштів за договором підряду з огляду на те, що спірні кошти були отримані відповідачем як попередня оплата виконаних за договором підряду робіт, тобто, за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

У постановах від 20.02.2013 у справі № 5006/18/13/2012 та від 03.10.2012 у справі № 5006/16/54/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за договором робіт, а отже, за наявності правової підстави.

У постанові від 09.04.2009 у справі № 14/493-07 Вищий господарський суд України підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення вартості отриманого майна у вигляді результатів будівельних робіт, виходячи із встановлених апеляційним судом обставин справи про те, що виконані позивачем роботи не погоджувались в межах укладеного договору підряду; належних доказів звернення до замовника за погодженням, його повідомлення про перевищення кошторису позивачем суду надано не було.

З постанови від 02.02.2010 у справі № 33/342 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення з підрядника надлишково сплачених коштів за договорами на виконання підрядних робіт, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт без жодних застережень, у позивача була можливість протягом усього періоду виконання робіт подавати свої зауваження чи заперечення; позивачем не надано доказів зауважень на якість та обсяг виконаних робіт, складання дефектних актів та звернення до відповідача з проханням усунути недоліки, зменшити ціну роботи або відшкодувати втрати на усунення недоліків протягом гарантійного строку.

У постанові від 04.08.2011 у справі № 13/589 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення з замовника на користь генпідрядника основного боргу за договором підряду (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що виконані позивачем (генпідрядником) роботи прийняті відповідачем (замовником) без зауважень, однак докази їх оплати відсутні.

З постанови від 20.11.2008 у справі № 45/118-08 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідачем були виконані зобов'язання за договором генпідряду; позивачем (замовником) була здійснена оплата та підписані акти приймання виконаних робіт без зауважень; претензій від замовника з приводу недоліків виконаних робіт або відмови у прийнятті робіт не було.

У постанові від 25.04.2012 у справі № 37/288 Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за договором (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи із встановлених місцевим судом обставин справи про те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт, допустивши заборгованість; виконані позивачем роботи є прийнятими відповідачем, оскільки відповідач, відмовляючись від підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, не навів мотивів такої відмови.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

До того ж, судовими рішеннями, на які у заяві, поданій в порядку розділу ХІІ 2 ГПК України, може здійснюватись посилання на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, можуть бути лише рішення судів касаційних інстанцій, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, прийняту в порядку розділу ХІІ 2 ГПК України, та постанови Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 16.12.2003, від 19.12.2006, від 16.12.2003 та від 25.09.2007, а також рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2010 у справі № 37/288, не приймаються до уваги.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Контраст К" у допуску справи № 58/316 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т. Козир Судді: О. Кот С. Могил В. Селіваненко С. Шевчук