Ухвала

від 03.10.2014 по справі 58/316

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 жовтня 2014 року Справа № 58/316

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Волковицької Н.О., Грейц К.В., Запорощенка М.Д., Чернова Є.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.09.2013 у справі№58/316 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К" за участю третьої особиТовариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" простягнення 498215,77 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контраст К" про стягнення 342339,60 грн., 124975,61 грн. інфляційних та 30 900,56грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі №58/316, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013, позов задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2013 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контраст К" звернулося до Вищого господарського суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.09.2013 у справі №58/316, у якій заявник просить скасувати дану постанову, прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 1212 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі №910/20699/13, від 30.07.2014 у справі №910/22669/13, від 24.07.2014 у справі №13/096-12, від 05.08.2014 у справі №910/4282/14, від 05.08.2014 у справі №910/13652/13, від 31.07.2014 у справі №908/161/14, від 16.07.2014 у справі №5011-33/8437-2012, від 16.07.2014 у справі №903/1069/13, від 07.07.2014 у справі №910/20187/13, від 25.06.2014 у справі №910/24859/13, від 17.06.2014 у справі №904/2073/13, від 22.01.2014 у справі №922/2430/13.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається з постанови від 17.09.2013 у справі №58/316, про перегляд у якій подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача коштів, які складають вартість сплачених, однак, фактично не виконаних відповідачем робіт за договором підряду. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що відповідачем виконано обсяги робіт менші ніж ті, які зазначені в актах та відповідно за які позивачем здійснено оплату, водночас вартість невиконаних робіт безпідставно не повернута позивачу. При цьому, постановою суду касаційної інстанції визнано законними підстави для задоволення позову з посиланням на положення статті 853 ЦК України, а не положень статті 1212 ЦК України.

Водночас, у постановах Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі №910/20699/13, від 24.07.2014 у справі №13/096-12, від 05.08.2014 у справі №910/4282/14, від 05.08.2014 у справі №910/13652/13, від 31.07.2014 у справі №908/161/14, від 16.07.2014 у справі №5011-33/8437-2012, від 16.07.2014 у справі №903/1069/13, від 07.07.2014 у справі №910/20187/13, від 25.06.2014 у справі №910/24859/13, від 17.06.2014 у справі №904/2073/13, від 22.01.2014 у справі №922/2430/13, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовів про стягнення з відповідачів безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 ЦК України, з огляду на те, що:

- спірні кошти були сплачені позивачами на виконання умов договорів за надані послуги, при цьому виявлення контролюючим органом завищення вартості таких послуг, на що вказують позивачі як на підставу повернення коштів, не впливають на умови укладених сторонами договорів і не можуть змінювати їх умов, у зв'язку з чим заявлення вимог про стягнення спірних сум на підставі статті 1212 ЦК України є неправомірним (справи №910/20699/13 та №910/20187/13); крім того, позивачем не заперечується факт належного та своєчасного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у межах погодженого кошторису (справа №910/20187/13);

- ціна на товар, а також порядок її формування були чітко визначені сторонами у договорі, а тому, необґрунтоване завищення ціни постачальником може кваліфікуватись лише як порушення умов договору постачальником, разом з тим не є підставою для стягнення спірних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України (справа №13/096-12);

- кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, сплачені позивачем саме на виконання договору як оплату за надану теплову енергію у гарячій воді за встановленими НКРЕ тарифами для категорії "інші сподивачі", у зв'язку з чим такі кошти набуто за наявності правової підстави, відтак вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення (справа №910/4282/14);

- відповідач отримав спірні грошові кошти як оплату виконання робіт за договором про надання туристичних послуг, водночас позивачем не надано доказів на підтвердження обставин невиконання відповідачем договірних зобов'язань (справа №910/13652/13);

- між сторонами фактично укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, оскільки у виставлених відповідачем позивачу рахунках-фактурах визначено найменування товару, його кількість та ціна, а сплачені позивачем спірні кошти є попередньою оплатою за вказаний товар, тому набуті відповідачем на підставі договору (справа №908/161/14);

- кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отриманні останнім на підставі кредитного договору, хоч і в подальшому розірваного, тому такі кошти набуті за наявності правової підстави і не можуть бути стягнуті відповідно до положень статті 1212 ЦК України (справа №5011-33/8437-2012);

- право власності на спірне нерухоме майно виникло у позивача з 30.03.2012, а саме з моменту державної реєстрації, у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для повернення сплачених ним коштів за користування спірним приміщенням за лютий 2012 року відповідно до договору суборенди (справа №903/1069/13);

- грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім в рахунок оплати погодженої вартості наданих за договором послуг, отже, позивачем не доведено, що спірні кошти є безпідставно набутими відповідачем (справа №910/24859/13);

- позивач здійснив оплату товару за третю особу пославшись на номер договору між відповідачем та третьою особою, а третя особа прийняла металопродукцію відповідача без застережень, оплату за товар не проводила, навпаки, звернувшись до відповідача з листом-вимогою, погодила дії щодо передачі своїх зобов'язань з оплати металопродукції позивачеві. Відтак, позивачем не надано доказів набуття відповідачем коштів без достатньої правової підстави (справа №904/2073/13);

- між сторонами було укладено договір про оплатне виконання робіт на створення проектної продукції, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як попередня оплата за договором, який, як встановлено судом апеляційної інстанції, не було розірвано, тому вимога про стягнення з відповідача перерахованого авансу за договором підряду, як безпідставно отриманих коштів згідно вимог статті 1212 ЦК України є необґрунтованою; при цьому судами попередніх інстанцій не встановлено обставин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду (справа №922/2430/13).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин та враховуючи різну правову природу заявленої до стягнення матеріальної шкоди, залежно від чого суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі №910/22669/13, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Контраст К" у допуску справи №58/316 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова СуддіН.Волковицька К.Грейц М.Запорощенко Є.Чернов