Постанова

від 03.09.2013 по справі 826/10970/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2013 року 10:55 № 826/10970/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомПриватного акціонерного товариства «Піастрелла» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.02.2013 р. №№ 0001382230, 0001372230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено від'ємне значення з податку на прибуток, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем з 10.12.2012 по 22.01.2013 проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2012 р.

За період з 01.10.2011 по 30.09.2012 позивачем задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 129 478 267 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 не встановлено його завищення або заниження.

За період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. позивачем задекларовано скориговані валові витрати у сумі 137 720 811 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 встановлено їх завищення на загальну суму всього у сумі 8 934 890 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року 2 303 594 грн., 1 квартал 2012 року 1 835 433 грн., 2 квартал 2012 року 1 967 283 грн., 3 квартал 2012 року 2 828 580 грн.

Так, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 встановлено, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 у загальній сумі 83 933 369 грн. податковий орган встановив, що до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) позивачем включено : прямі матеріальні витрати (придбання глини, барвників) та амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Проведеною перевіркою відображення показника за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 у загальній сумі 83 933 369 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості по рахункам : 20 «Запаси», 23 «Виробництво», 31 «Рахунки в банках», 28 «Товари», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 90 «Собівартість реалізації», договори (контракти) купівлі-продажу, виконання робіт (надання послуг), накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), банківські виписки, інших документів не встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.1 Декларацій «собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Одночасно, податковим органом зроблено висновок, що позивачем на порушення пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9, п. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено витрати у зв'язку з відображенням в податковому обліку списання сировини глини вогнетривкої всього у сумі 8 379 539 грн. у тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 2 203 934 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 1 835 433 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 1 702 493 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 2 637 679 грн.

Згідно наданих до перевірки договорів з покупцями позивач займається виробництвом та продажем керамічної плитки. З цією метою позивач закуповує сировину - глину вогнетривку «Веско-керамік», яка використовується ним для виробництва плитки керамічної.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом виписані позивачу первинні документи : рахунки-фактури, залізничні накладні, відомості вагонів, прибуткові накладні (а/с 253-268 Додаток 1, а/с 1 - 210 Додаток 2, а/с 1-210 Додаток 3).

Не зважаючи на опрацьовані первинні документи, податковим органом зроблено висновок, що позивачем не надано жодних письмових пояснень та калькуляцій щодо списання сировини - глини вогнетривкої та відображенні її у собівартості виготовленої продукції.

Таким чином, на думку податкового органу, позивачем не підтверджено включення до собівартості виготовленої продукції списаної сировини глини керамічної у сумі 8 379 539 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 2 203 934 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 1 835 433 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 1 702 493 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 2 637 679 грн.

Крім того, в акті зазначено, що на порушення п.44.1, пп.138.1.1 п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачем завищено витрати у зв'язку з відображенням в податковому обліку інформаційні, маркетингові та інші послуги в сумі 190 901 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року у сумі 190 901 гр.

Перевіркою встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» як Виконавцем та позивачем як Замовником було укладено договір № 332360 від 07.12.2011 про надання послуг по організації просування товарів.

П.1.1 даного договору вказано, що з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем, Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

П.п. 1.2, 1.5 предметом даного договору визначено надання Виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України на умовах, передбачених договором, надання інших додаткових послуг.

У п.1.6 зазначено, що надання послуг за договором підтверджується актом прийому-передачі послуг .

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти виконаних робіт (наданих послуг) № Ком/01-0004837 від 01.06.2012, № Ком/01-0007666 від 20.09.2012, № Ком/01-0007893 від 26.09.2012, які опрацьовані під час перевірки.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем у рядку 08 Декларації про прибуток підприємства за три квартали 2012 року зазначено від'ємне значення доходу (збитки) - 7 030 125; враховуючи від'ємне значення доходу (збитки) за період з 01.10.2011 по 30.09.2011 позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 0,00 грн.

В той же час, на думку податкового органу, позивачем не підтверджено включення до собівартості виготовленої продукції списаної сировини - глини керамічної та не підтверджено надання послуг по організації просування товарів між позивачем та ТОВ «Епіцентр К». З цих підстав податковим органом зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (збитків) у розмірі 7 030 125 грн. Зменшивши від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (збитки) у розмірі 7 030 125 грн., податковий орган встановив наявність об'єкту оподаткування, що, на його думку призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 400 001 грн. за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, в тому числі за 3 квартали 2012 року на 400 001 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.01.2013 р. № 52/1-22-30-33293530, в якому зафіксовані визначенні вище обставини, зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.44.1, пп.138.1.1, п.138.1., ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у розмірі 7 030 125 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 400 001 грн., у тому числі за:

за 1 півріччя 2012 року - 398 000 грн.;

за три квартали 2012 року - 400 001 грн.

На підставі акта перевірки від 29.01.2013 р. № 52/1-22-30-33293530, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 11.02.2013 № 0001372230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 030 125 грн.; від 11.02.2013 № 0001382230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400 001 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100 000 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 22.04.2013 № 3698/10/12-1-03 оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 20.06.2013 № 5232/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишні без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Кодексу, до складу витрат, шо враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, шо включають в себе собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Кодексу, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Окрім того, позивачем до справи надані сертифікати відповідності, сертифікати якості ( а/с 139-145 Додаток 1), норми витрат основної сировини і матеріалів на виробництво 1м2 плитки керамічної типу «ГРЕС» (а/с 146-152 Додаток 1), виробничі акти на списання керамічної плитки (а/с153-216 Додаток 1), зведені відомості розрахунку собівартості продукції позивача, витрати на сировину та матеріали ( а/с 217- 252 Додаток 1).

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.02.2013 №№ 0001372230, 0001382230.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 11.02.2013 р. :

№ 0001372230, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7030125 грн.

№ 0001382230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податоку на прибуток підприємств (код платежу 1021000) на загальну суму 500001 грн.

Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій