Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/10970/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10970/13-а (+ 3 тома додатків) Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Кобаля М.І.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 №0001372230 та №0001382230,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" (далі - ПрАТ "Піастрелла") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя-рішеня відповідача від 11.02.2013 №0001372230 та №0001382230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача в період з 10.12.2012 по 22.01.2013 була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2012 р.

Перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, встановлено їх завищення на загальну суму 8 934 890 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року 2 303 594 грн., 1 квартал 2012 року 1 835 433 грн., 2 квартал 2012 року 1 967 283 грн., 3 квартал 2012 року 2 828 580 грн.

Так перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 встановлено, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 у загальній сумі 83 933 369 грн. податковий орган встановив, що до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) позивачем включено прямі матеріальні витрати (придбання глини, барвників) та амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За результатом проведення перевірки відповідачем було складено акт від від 29.01.2013 р. № 52/1-22-30-33293530, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.44.1, пп.138.1.1, п.138.1., ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у розмірі 7 030 125 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 400 001 грн., у тому числі за:

за 1 півріччя 2012 року - 398 000 грн.;

за три квартали 2012 року - 400 001 грн.

На підставі акта перевірки від 29.01.2013 р. № 52/1-22-30-33293530 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 11.02.2013 № 0001372230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 030 125 грн.; від 11.02.2013 № 0001382230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400 001 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100 000 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення за правилами ст.56 Податкового кодексу України були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 22.04.2013 № 3698/10/12-1-03 оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 20.06.2013 № 5232/6/99-99-10-01-15, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишні без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач заперечує правомірність оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наявних в справі доказів вбачається, що позивачем до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) включено прямі матеріальні витрати (придбання глини, барвників) та амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між Товариством «НСК-Буд» та ЗАТ «Піастрелла» (на даний час - ПрАТ "Піастрелла" ) було укладено договір № 032-11 від 18.11.2011 року на поставку товару (гальки кремнієвої в кількості 20 тонн).

За даними бухгалтерських документів оборотно-сальдової відомості по рахунках: 20 „Запаси". 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 90 Собівартість реалізації» встановлено, що позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати на придбання кремнієвої гальки в IV кварталі 2011 року у сумі 88 000 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали даної справи, між TOB «Дайла Груп» (Продавець) та ЗАТ "Піастрелла" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю товар, а Покупець - прийняти цей товар від Продавця та оплатити його за умовами вказаного Договору.

Крім того, між ПрАТ "Піастрелла" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (Виконавець) було укладено договір № 332360 від 07.12.2011 про надання послуг по організації просування товарів.

За умовами п.1.1 вказаного Договору, з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем, Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

У п.1.6 вказаного Договору зазначено, що надання послуг за договором підтверджується актом прийому-передачі послуг.

Так на виконання умов вищевказаного Договору позивачем були надані копії актів виконаних робіт (наданих послуг) № Ком/01-0004837 від 01.06.2012, № Ком/01-0007666 від 20.09.2012, № Ком/01-0007893 від 26.09.2012, які, за твердженням позивача, в повній мірі були опрацьовані під час проведення перевірки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Так на підтвердження виконання договірних зобов'язань та правомірності включення витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом позивача були виписані рахунки-фактури, залізничні накладні, відомості вагонів, прибуткові накладні (а/с 253-268 Додаток 1, а/с 1 - 210 Додаток 2, а/с 1-210 Додаток 3), копії яких містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За твердженням позивача, реальність господарських операцій між ним та його контрагентами підтверджується матеріалами даної справи та належними в ній доказами, у зв'язку з чим вважає помилковим висновок податкового органу щодо неправомірного формування ПрАТ "Піастрелла" податкового кредиту.

В той же час, відповідач заперечуючи проти вимог даного позову, посилвється в своїх доводах на те, що позивачем не підтверджено включення до собівартості виготовленої продукції списаної сировини - глини керамічної та не підтверджено надання послуг по організації просування товарів між позивачем та ТОВ «Епіцентр К». З цих підстав відповідачем було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (збитків) у розмірі 7 030 125 грн. Зменшивши від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (збитки) у розмірі 7 030 125 грн., податковий орган вказує на наявність об'єкту оподаткування, що на його думку, призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 400 001 грн. за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, в тому числі за 3 квартали 2012 року на 400 001 грн.

Крім того, з аналізу бази даних АІС „Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість), вбачається, що контрагент позивача - TOB "НСК-БУД" зареєстровано Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, стан платника до ЄДР - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності-оптова торгівля будівельними матеріалами, скасовано свідоцтво ПДВ 05.03.2012 року.

Між тим, з аналізу бази даних АІС „Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість), вбачається, що контрагент позивача - TOB «Дайла Груп» (код ЄДРПОУ 37717892) зареєстровано Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Отже, аналізуючи обставини даної справи та приймаючи до уваги наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013р. №0001372230 та від 11.02.2013р. №0001382230, оскільки сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів позивача не є достатньою підставою для включення позивачем сум податку на прибуток до податкового кредиту, у разі невідповідності їх вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 №0001372230 та №0001382230, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 №0001372230 та №0001382230 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк М.І. Кобаль

Повний текст постанови виготовлено - 07.10.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.