Ухвала

від 10.03.2015 по справі 826/10970/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10970/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Піастрелла" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 11.02.2013 № 0001372230, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7030125 грн. та № 0001382230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податоку на прибуток підприємств (код платежу 1021000) на загальну суму 500001 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено (88-93).

Позивачем 22 жовтня 2014 року подано касаційну скаргу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" задоволено частково, постанову Київського апеляцйного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду (а.с. 121-124).

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Піастрелла» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012.

За результатами перевірки, складено акт від 29 січня 2013 року № 52/1-22-30-33293530 (додаток 1 а.с. 3-47).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем зокрема: п.44.1, пп.138.1.1, п.138.1., ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у розмірі 7 030 125 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 400 001 грн., у тому числі: за 1 півріччя 2012 року - 398 000 грн.; за три квартали 2012 року - 400 001 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року № 0001382230, яким позивачу збільшено сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 400 001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 100 000 грн. та № 0001372230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 7 030 125 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено включення до собівартості виготовленої продукції списаної сировини - глини керамічної та не підтверджено надання послуг по організації просування товарів між позивачем та ТОВ «Епіцентр К».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином платник податків має право включити суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (Виконавець) було укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 07.12.2011 № 332360, за умовами якого виконавець надає послуги щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України на умовах, передбачених даним договором (том 1 а.с. 35-37).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано копії сертифікатів відповідності та сертифікатів якості ( додаток 1 а.с. 139-145); копії норм витрат основної сировини і матеріалів на виробництво 1м 2 плитки керамічної типу «ГРЕС» (додаток 1 а.с. 146-152); виробничі акти на списання керамічної плитки (додаток 1 а.с.153-216); зведені відомості розрахунку собівартості продукції позивача, витрати на сировину та матеріали (додаток 1 а.с. 217- 252).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором укладеним між позивачем та його контрагентом , оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем було правомірно віднесено відповідні витрати до складу валових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому нема підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 березня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.