Ухвала

від 27.01.2015 по справі 826/10970/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/53772/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Піастрелла» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі №826/10970/13-а за позовомПриватного акціонерного товариства «Піастрелла» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів проскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Піастрелла" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 №0001372230 та №0001382230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 у даній справі, скасована постанова суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Піастрелла" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 29.01.2013 р. № 52/1-22/30-33293530.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 11.02.2013 № 0001372230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7030125 грн.; від 11.02.2013 № 0001382230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400 001 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, що відповідачем не доведено наявність порушень податкового законодавства, оскільки позивачем підтверджено правильність включення до собівартості виготовленої продукції списаної сировини - глини керамічної та підтверджено надання послуг по організації просування товарів між позивачем та ТОВ «Епіцентр К». .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, відзначивши про безтоварність господарських відносин позивача з ТОВ «НСК-Буд» та TOB «Дайла Груп», зауваживши, що сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів позивача не є достатньою підставою для включення позивачем сум податку на прибуток до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем, в зв'язку з порушеннями, які зазначені в акті перевірки, а саме: «товариством, в порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено витрати у зв'язку з відображенням в податковому обліку списання сировини глини вогнетривкої на загальну суму 8379539 грн., по якому товариством не надано жодних письмових пояснень та калькуляцій щодо списання сировини глини вогнетривкої з відповідним відображенням у складі собівартості виготовленої продукції». Крім того, «ПАТ «Піастерлла» віднесено до складу витрат вартість маркетингових, інформаційних та інших послуг по взаємовідносинам з ТОВ «Епіцентр К», які не підтверджені первинними документами. Саме з цих підстав відповідачем було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (збитків) у розмірі 7030125 грн., та окрім того, податковий орган вказує на наявність об'єкту оподаткування, що на його думку, призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 400 001 грн. за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, в тому числі за 3 квартали 2012 року на 400 001 грн.

Тобто, предметом спору є правильність визначення позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток при формування собівартості продукції, а також по взаємовідносинам з ТОВ «Епіцентр К».

Відтак, суд апеляційної інстанції, без належного обґрунтування, вийшовши за межі позовних вимог та доводів апеляційної скарги, досліджував правильність формування позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «НСК-Буд» та TOB «Дайла Груп», які не є спірними в даних правовідносинах. Разом з тим, доводи апеляційної скарги відповідача щодо спірних правовідносин не перевірені. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, але в судовому рішенні відсутні мотиви, з яких суд прийшов до таких висновків.

Спірні правовідносини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність його висновків в цілому по суті спору.

Крім того, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у справі доказів, які досліджувались судами: акту перевірки, спірних податкових повідомлень-рішень, тощо. Натомість, всі надані сторонами документи на обґрунтування доводів позовних вимог, або їх спростування, не долучені до матеріалів справи, а містяться в додатках № 1, 2, 3.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Таким чином, у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті Кодексу адміністративного судочинства України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін.

У разі якщо суд не прийняв до розгляду певні докази або вважає їх неналежними чи недопустимими, він зобов'язаний це обґрунтовувати в мотивувальній частині рішення.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі на підставі належних та допустимих доказів та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Піастрелла» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014

скасувати та направити справу №826/10970/13-а на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді М.В.Сірош Є.А.Усенко