Ухвала

від 16.09.2013 по справі 910/812/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"16" вересня 2013 р. Справа №910/812/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Верховець А.А.

Шипко В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.07.2013 року

у справі № 910/812/13 (суддя Копитова О.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибін та партнери»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Необуд Україна»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року по справі № 910/812/13 затверджено звіт ліквідатора, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Необуд Україна» (далі - ТОВ «Необуд Україна»), провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року по справі № 910/812/13 скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Крім того, ч. 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Остаточним судовим рішенням у справах про банкрутство є ухвала про затвердження звіту, ліквідаційного балансу, оскарження такої ухвали відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають сторін у справі про банкрутство, якими є - кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут), а також учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 11, ч. 1 ст. 14 та ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особа набуває статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з моменту визнання його вимог до боржника господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В апеляційній скарзі належних доказів про наявність у банкрута заборгованості апелянтом не надано.

Крім того, судова колегія звертає увагу на приписи ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України, якими встановлено, що проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключній компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановлення заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, аналіз норм чинного законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений статтями 1, 11, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також матеріали справи, вважає, що ДПІ на момент прийняття оскарженої в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Київської області від 18.07.2013 року не набуло статусу кредитора, сторони або учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ «Необуд Україна».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржувана в апеляційному порядку ухвала про ліквідацію банкрута не стосується прав та обов'язків скаржника (ДПІ).

При цьому, слід зазначити, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

В такому випадку рішення суду порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. В зв'язку з чим, будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у п. 12 Постанови «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду.

Враховуючи чинне процесуальне законодавство, яке підлягає до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області підлягає залишенню без розгляду.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 19.02.2013 року по справі № Б24/056-12, від 17.04.2013 року по справі № 5006/42/73б/2012, від 15.05.2013 року по справі № 910/455/13.

З урахуванням викладеного та керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 210 Господарського кодексу України, ст. 75, 78 Податкового кодексу України та ст.ст. 80, 86, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року по справі № 910/812/13 залишити без розгляду.

2. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Верховець А.А.

Шипко В.В.