Постанова

від 01.04.2014 по справі 910/812/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 910/812/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у справі господарського суду № 910/812/13 міста Києва за заявою ТОВ "Рибін та партнери" до ТОВ "Необуд Україна" про визнання банкрутом ліквідаторРибін Д.Ю. у судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області: не з'явилися, ТОВ "Рибін та партнери":Горецький О.В. (довіреність від 16.10.2012 року), ліквідатора Рибіна Д.Ю.:Бойко В.В. (довіреність від 17.01.2014 року). В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Необуд Україна" (далі -боржника) за заявою ТОВ "Рибін та партнери" (далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закону) (том 1, а.с. 1 - 2).

Постановою господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року боржника визнано банкрутом, визнано ТОВ "Рибін та партнери" кредитором боржника на суму 16 000 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Рибіна Д.Ю., якого зобов'язано здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду, та у строк до 07.02.2014 року надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора (том 1, а.с. 77-81) .

14.05.2013 року, на виконання постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Рибін Д.Ю. надав суду звіт ліквідатора з додатками (вх. №06-37.2/6417), в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 14.05.2013 року, складені за наслідками проведення ліквідаційної процедури (том 2, а.с. 1 - 18).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року (суддя Копитова О.С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 14.05.2013 року, ліквідовано банкрута - ТОВ "Необуд Україна" як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством, провадження у даній справі припинено, дію мораторію припинено (том 2, а.с 85-87) . Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та наданням суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу банкрута з непогашеною кредиторською заборгованістю, відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року апеляційну скаргу ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, як контролюючого органу, в якому боржник перебуває на податковому обліку, на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року залишено без розгляду з підстав про недоведення скаржником прав учасника провадження у даній справі про банкрутство (том 2, а.с. 97-100) .

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року ухвалу апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року у даній справі скасовано, справу надіслано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року (том 2, а.с. 139-143) . Колегія суддів касаційного суду зазначила про те, що на етапі прийняття апеляційної скарги, здійснивши формальну оцінку правового статусу податкової інспекції, як потенційного кредитора боржника, апеляційний суд повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду та дослідити доводи скаржника про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням у судовому засіданні під час здійснення апеляційного провадження.

За результатами розгляду апеляційної скарги по суті, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Сотнікова С.В., суддів: Гарник Л.Л., Разіної Т.І.) апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 209 - 214) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - скаржник) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду від 21.01.2014 року та ухвалу першої інстанції від 18.07.2013 року про завершення ліквідаційної процедури боржника, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 75, 78, 79 Податкового кодексу України, статей 1, 6, 7, 14, 25, 52 Закону (в зазначеній редакції) , статей 4, 4 1 , 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про неповноту дослідження судами обставин справи при винесенні оскаржуваних судових рішень та передчасність висновків судів про завершення ліквідаційної процедури банкрута з огляду на неповноту здійснених ліквідатором дій з ліквідації боржника, як юридичної особи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2014 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.04.2014 року о 12 год. 40 хв., зобов'язано ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області надати суду касаційної інстанції до початку судового засідання оригінал (належним чином засвідчену фотокопію) довіреності №22 від 11.09.2013 року на уповноваження ОСОБА_7 на представництво інтересів податкової інспекції на момент підписання касаційної скарги та на час розгляду справи касаційним судом, а також докази направлення копії касаційної скарги ТОВ "Рибін та партнери" за належною адресою його місцезнаходження.

До початку судового засідання у справі через канцелярію Вищого господарського суду України скаржником подано документи, витребувані ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2014 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.07.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Частиною 1 статті 210 Господарського кодексу України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Отже, компетентні органи справлянні податків і зборів визначені законодавцем, як кредитори, в силу їхнього статусу, як органу справляння податків і зборів щодо конкретного суб'єкта, який перебуває у процедурі банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 32 Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються до суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою суду першої інстанції від 07.02.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Рибіна Д.Ю., якого зобов'язано здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника та у строк до 07.02.2013 року надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора (том 1, а.с. 77-81).

Судами встановлено, що 14.05.2013 року ліквідатором боржника Рибіним Д.Ю. подано до суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 14.05.2013 року (вх. №06-37.2/6417) (том 2, а.с. 1 - 18).

Розглянувши наданий суду звіт ліквідатора про виконану роботу та додатки до нього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ліквідатором боржника виконано всі дії з ліквідації банкрута, тому є підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута з припиненням банкрута, як юридичної особи, та припинення провадження у справі про банкрутство з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором вжито всіх необхідних заходів щодо розшуку та виявлення майнових активів банкрута, зокрема, належних дій з витребування даних про активи боржника згідно реєстрів заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (транспортних засобів, плавзасобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, об'єктів нерухомості), що підтверджується доданими до звіту ліквідатора документами (том 2, а.с. 5, 9, 11, 12, 63, 30).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, майно боржника, в тому числі грошові кошти, цінні папери, дебіторська заборгованість, заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, митних платежах, заставне майно, відсутні, корпоративні права за боржником не значаться (том 2, а.с. 23, 6 - 8, 27, 58).

Судом встановлено, що підприємство-боржник за юридичною адресою не знаходиться, фактично припинило господарську діяльність, розрахункові рахунки банкрута закрито (том 1, а.с. 35, том 2, а.с. 31 - 33).

Також судом встановлено обставини складення ліквідатором боржника після закінчення строку для пред'явлення кредиторами вимог ліквідаційного балансу станом на 14.05.2013 року з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму 16 000 грн. (том 2, а.с. 14 - 16).

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника станом на 14.05.2013 року та припиняючи провадження у даній справі про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі й ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції про належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури, погодився з оцінкою доказів у справі здійсненою судом першої інстанції.

Апеляційним судом спростовано доводи податкової інспекції про передчасність висновків суду першої інстанції про можливість завершення ліквідаційної процедури боржника з посиланням на наявність у банкрута заборгованості зі сплати податку на додану вартість, що була виявлена контролюючим органом за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства-боржника з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, та зазначив про те, що податкова інспекція не звернулася з грошовими вимогами до боржника у встановлений статтею 14 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) строк. При цьому, довідкою ДПІ в Обухівському районі Київської області №1911/10/19-009 від 13.12.2012 року підтверджується відсутність у боржника заборгованості перед державою зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (том 2, а.с. 177).

Також апеляційний суд зазначив про те, що прийняті за результатами проведення податкової перевірки боржника податкові повідомлення-рішення №0001472301/2471 від 03.10.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 106 663 грн. та №0001462301/2470 від 03.12.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 115 937 грн., з яких 92 750 грн. за основним платежем та 23 187 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, скасовані постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року, тоді як доказів оскарження зазначеного рішення суду в апеляційному порядку податковою інспекцією не надано як суду першої інстанції, так й апеляційної інстанції (том 2, а.с. 28, 29, 79 - 83).

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повноту дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а висновки судів про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, припинення банкрута, як юридичної особи, та припинення провадження у справі про банкрутство вважає передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 01.04.2013 року призначено у справі судове засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на 14.05.2013 року, зобов'язано ліквідатора Рибіна Д.Ю. надати суду, поряд з іншим, ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора станом на день проведення судового засідання (том 1, а.с. 133 - 134).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання вимог постанови про визнання боржника банкрутом від 07.02.2013 року та ухвали суду від 01.04.2013 року, 14.05.2013 року ліквідатором Рибіним Д.Ю. подано до суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 14.05.2013 року (том 2, а.с. 1 - 18).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду від 14.05.2013 року відкладено розгляд звіту ліквідатора на 13.06.2013 року у зв'язку з необхідністю дослідження судом додаткових доказів та повного і всебічного з'ясування обставин справи (том 2, а.с. 38 - 39). У судовому засіданні від 13.06.2013 року суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи та повторне зобов'язання ліквідатора, поряд з іншим, надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора станом на день проведення судового засідання (том 2, а.с. 68 - 69).

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 14.05.2013 року та припиняючи провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції не надав жодної оцінки тим обставинам, що в матеріалах справи відсутні докази надання ліквідатором боржника на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2013 року звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на день проведення підсумкового судового засідання у даній справі, що не узгоджується з приписами статей 33, 34, 43 ГПК України про надання судом належної правової оцінки всім обставинам, що мають значення для справи, та які б підтверджували повноту здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури банкрута станом на момент завершення такої ліквідаційної процедури.

Судом першої інстанції не досліджено звіту ліквідатора на предмет повноти додатків до нього, передбачених частиною 1 статті 32 Закону.

Так, у додатках до зазначеного звіту відсутні відомості про проведення ліквідатором Рибіним Д.Ю. інвентаризації майна боржника з метою формування ліквідаційної маси.

Також місцевий господарський суд не перевірив обставин надіслання ліквідатором запиту та отримання відповіді органів державної виконавчої служби про наявність виконавчих проваджень, стороною яких є боржник.

Суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність нормам та стандартам бухгалтерського обліку доданого до звіту ліквідатора ліквідаційного балансу банкрута станом на 14.05.2013 року, в якому відсутні дані про активи та пасиви боржника на початок та кінець звітного періоду, та на відсутність відображення в зазначеному ліквідаційному балансі наявності у банкрута конкурсної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 16 000 грн., що спростовує наявність боргів на момент завершення ліквідаційної процедури та необхідність прийняття рішення про ліквідацію боржника.

Також з поданого ліквідатором до суду ліквідаційного балансу банкрута станом на 14.05.2013 року вбачається, що його не засвідчено печаткою юридичної особи боржника, яка перебувала в наявності у ліквідатора, а в порушення стандартів бухгалтерського обліку засвідчено печаткою арбітражного керуючого Рибіна Дениса Юрійовича (том 2, а.с. 14 - 16).

Зазначене виключає в цілому можливість затвердження ліквідаційного балансу банкрута станом на 14.05.2013 року, і як наслідок, завершення ліквідаційної процедури з виключенням боржника з ЄДРПОУ.

Отже, висновки суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника та належне виконання ліквідатором всіх дій в ході ліквідаційної процедури не відповідають приписам статей 22, 25, 32, 52 Закону та є передчасними.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі, на зазначене уваги не звернув та не виправив помилкового застосування законодавства про банкрутство судом першої інстанції.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду, згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про належне проведення ліквідатором Рибіним Д.Ю. ліквідаційної процедури боржника та можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника з припиненням провадження у справі про банкрутство є передчасними, тому оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, їх потрібно скасувати, передавши справу для розгляду на стадії ліквідаційної процедури до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що при подальшому розгляді справи суду належить вирішити питання про продовження строків ліквідаційної процедури в порядку частини 2 статті 22, частини 4 статті 32 Закону із призначенням нового ліквідатора боржника або без заміни ліквідатора, зобов'язати ліквідатора вжити заходів з виявлення активів боржника, в тому числі, шляхом надіслання відповідного запиту до органів державної виконавчої служби, скласти ліквідаційний баланс банкрута, який за формою та змістом відповідатиме нормам та стандартам бухгалтерського обліку, та за результатами проведених заходів з ліквідації банкрута скласти та подати до суду на затвердження обґрунтований звіт з додатками, передбаченими частиною 1 статті 32 Закону.

Згідно з частиною 1 статті 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відтак, суд касаційної інстанції вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року, якою затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі №910/812/13, та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року та про прийняття зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у справі №910/812/13 скасувати.

Справу №910/812/13 передати для розгляду на стадії ліквідаційної процедури до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

3. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника ТОВ "Необуд Україна" (ідентифікаційний код 36890884) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ "Необуд Україна" у зв'язку з прийняттям Постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 року, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у справі №910/812/13.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко