Ухвала

від 30.07.2013 по справі 5011-4/10176-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 липня 2013 року Справа № 5011-4/10176-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Бакуліної С.В., Заріцької А.О., Панової І.Ю., Шевчук С.Р., розглянувши заявупублічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України"

про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 18.03.2013 у справі № 5011-4/10176-2012 за позовомпублічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" до третя особа товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна група "НІК" товариство з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС - BM TRANS" простягнення 15 399 433, 82 доларів США та 73 986,83 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 5011-4/10176-2012 від 09.10.2012 позов публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група "НІК" про стягнення 15 399 433,82 доларів США та 73 986,83 грн. задоволено повністю, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 13 900 000,00 дол. США - простроченої заборгованості за кредитом, 1 499 433,82 дол. США - прострочених процентів за користування кредитом, 65 758,40 грн.- простроченої плати за управління кредитом, 8 228,43 грн. - пені за прострочення терміну сплати процентів за користування кредитом та 64 380,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-4/10176-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група "НІК" у справі № 5011-4/10176-2012 задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2013 у справі №5011-4/10176-2012, в якій просить скасувати дане судове рішення та прийняти нове рішення про залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 про задоволення в повному обсязі позову.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2011 у справі №33/509, від 06.07.2011 у справі №5019/480/11, від 22.04.2013 у справі №5019/455/12, від 10.11.2011 у справі №37/53, від 26.10.2011 у справі №20/053-11, від 29.03.2011 у справі №11/274/10, від 26.02.2008 у справі №18/533 та постанову Верховного Суду України від 21.05.2012 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 18.03.2013, про перегляд якої подано заяву, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитом, прострочених процентів за користування кредитом, простроченої плати за управління кредитом та пені за прострочення терміну сплати процентів за користування кредитом відповідно до кредитного договору виконання якого забезпечення договором поруки, виходячи з встановлених обставин справи про те, що ні кредитним договором, ні договором поруки, який було укладено позивачем та відповідачем для забезпечення виконання кредитного договору, не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, водночас позивач не звертався до відповідача (поручителя) з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання за договором поруки в межах шестимісячного строку, зазначеного у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України, відтак, позивач втратив право вимоги до поручителя, оскільки дія припинилась.

Водночас, у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2011 у справі №20/053-11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії, штрафу за договором кредиту укладеним між позивачем та відповідачем 1, в забезпечення виконання якого був укладений договір поруки між відповідачем 1 та відповідачем 2, оскільки відповідачем 1 не виконано свої зобов'язання за умовами кредитного договору, а відповідач 2 поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань. При цьому, суд касаційної інстанції, виходив з того, що як вбачається із пункту 11 договору поруки, сторони узгодили строк припинення поруки, що виключає застосування до даних правовідносин шестимісячного строку, встановленого у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України.

У постановах Вищого господарського суду України від 22.04.2013 у справі №5019/455/12 та від 26.02.2008 у справі №18/533, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань до своєчасної оплати кредитної заборгованості. Крім того, суд касаційної інстанції дійшов відповідного висновку з урахуванням того, що за договорами кредиту та поруки встановлено термін повернення кредиту у зв'язку з чим дія договору поруки не припинена.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах встановлених судом фактичних обставин справи залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2011 у справі №33/509, від 06.07.2011 у справі №5019/480/11 та від 10.11.2011 у справі №37/53, на які посилається заявник, оскільки у зазначених справах та у справі № 5011-4/10176-2012, про перегляд постанови у якій просить заявник, предмети та підстави позовних вимог є різними. Так, у справі № 5011-4/10176-2012, на яку подана заява про перегляд, заявлено позов про стягнення простроченої заборгованості за кредитом, прострочених процентів за користування кредитом, простроченої плати за управління кредитом та пені за прострочення терміну сплати процентів за користування кредитом відповідно до договору поруки. Натомість, у справі №33/509 заявлено позов про припинення договору поруки, у справі №5019/480/11 визнання припиненим договору поруки та у справі №37/53 позов заявлений про стягнення заборгованості орендних платежів та повернення майна.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 у справі №11/274/10, на яку посилається заявник, скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції по суті.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Верховного Суду України від 21.05.2012 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити публічному акціонерному товариству "Державний експортно - імпортний банк України" у допуску справи №5011-4/10176-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді С. Бакуліна А. Зарціька І. Панова С. Шевчук