Рішення

від 18.09.2013 по справі 919/766/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року справа № 919/766/13

Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши справу за позовом

Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки

(вул. Самокіша, 30, м. Сімферополь, 95011)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ»

(пр. Генерала Острякова, 171, кв. 3, м. Севастополь, 99055),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Кримської республіканської спілки споживчих товариств

(95011, м.Сімферополь, вул. Самокіша, 30),

про визнання відсутності права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним та усунення перешкоди в користуванні майном,

за участю:

представника позивача - Саламахіна О.Д., довіреність № 8 від 12.10.2012;

представників відповідача - Рогоза С.В., керівник, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 640874;

представника третьої особи - Божко Т.О. - представник, довіреність № 15 від 02.04.2013;

СУТЬ СПОРУ:

02.07.2013 Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» про:

- визнання відсутності у відповідача права власності на прибудоване приміщення обідньої зали кафе «Експресс-ВЛ», яка в цілому складається з прибудованої будівлі літ «А2» обідньої зали, загальною площею 73.4 кв.м. за адресою: м. Севастополь. вул. Щербака, 1;

- визнання свідоцтва про право власності від 30.10.2001, виданого на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17.10.2001 № 2240-р про затвердження акту державної технічної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого реконструкцією лабораторії кафе «Експресс-ВЛ», розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака,1, - недійсним;

- зобов'язання відповідача повернути позивачу 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії Головного корпусу Центрального ринку літ. «А». розташованого по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі та усунути перешкоди позивачу в користуванні цим майном.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення статей 15, 16, 376, 396 Цивільного кодексу України, частини другої статті 20 Господарський кодекс України, статей 48, 57 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимоги Закону України «Про власність».

Позивач у позові зазначає наступне:

- оскільки постановою Севастопольського апеляційного господарського суду

від 14.05.2012 по справі №5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 визнано недійсним договір від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку, а постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.10.2012 по справі

№2а-2313/12/2770 визнано протиправними дії Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації по оформленню та видачі товариству з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» свідоцтва про право власності на прибудовану будівлю кафе «Експресс-ВЛ» літ. «А2» обіднього залу загальною площею 73,4 кв.м. за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, видане відповідачу на підставі вказаних документів розпорядження від 17.10.2001 №2240-р є незаконним, тому свідоцтво про право власності на прибудовану будівлю обіднього залу кафе «Експресс-ВЛ» на теперішній час є - недійсним;

- відповідачем порушені права позивача, як титульного власника майна, а саме обмежені права користування та розпорядження майном, а також вказує на те, що будівництво кафе здійснено самовільно, без встановленого дозволу на виконання будівельних робіт, а право власності на кафе набуте відповідачем без достатніх законних підстав, з порушенням норм діючого законодавства на час здійснення будівництва об'єкта нерухомості та реєстрації права власності на кафе.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.07.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 23.07.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами суду від 23.07.2013, 06.08.2013 розгляд справи відкладався на 06.08.2013, 27.08.2013. В судовому розгляді оголошувались перерви з 09.09.2013 по 13.09.2013 і з цієї дати по 17.09.2013.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього (т. 1 а.с. 59-66, т. 2 а.с. 30-31) зокрема, зазначив, що:

- позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують, що будівництво велось з порушенням вимог законодавства та будівля обіднього кафе «Експресс-ВЛ» є самовільним будівництвом;

- права позивача не порушені, оскільки він не є власником головного корпусу Центрального ринку літ «А» за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1;

- перекриття лабораторії не передавалось у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» за договором від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку;

- вимога позивача про визнання відсутності у відповідача права власності на прибудоване приміщення обідньої зали кафе «Експресс-ВЛ» є неправомірною, оскільки такий спосіб захисту не передбачений діючим законодавством України;

- позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки, на думку відповідача, позивач дізнався або повинен був дізнатися про своє порушене право з моменту виникнення у нього права володіння Головним корпусом Центрального ринку, але у будь-якому разі у 2005 році, як встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 по справі №5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011.

Також, ухвалою суду від 06.08.2013, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Кримську республіканську спілку споживчих товариств.

22.08.2013 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Кримської республіканської спілки споживчих товариств надав через канцелярію суду письмові пояснення по справі (том 2 а.с. 2-7), відповідно до яких зазначив про обґрунтованість та законність заявлених позовних вимог та додатково зазначив наступне:

- Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки є титульним власником будівель Центрального ринку що розташовані по вул. Щербака, 1 в місті Севастополі та, відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України як особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу;

- право власності, зареєстроване за відповідачем на спірне будівництво, на сьогодні не може вважатись законним, оскільки це право фактично виникло та було зареєстроване на підставі документів, визнаних судом недійсними.

Представником третьої особи надавались усні пояснення по суті спору в судовому засіданні 13.09.2013.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, 13.09.2013 від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог у частини зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" повернути Управлінню кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії головного корпусу Центрального ринку літ. "А" ("Пассаж"), що розташоване по вул. Щербака, 1 в м. Севастополь (том 2 а.с. 71) .

Питання про прийняття відмови від позову та припинення провадження у цієї частині вимог було вирішено судом на підставі ухвали від 18.09.2013 (т. 2 а.с. 139).

Інші вимоги позову, а саме про визнання відсутності права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним та усунення перешкоди в користуванні майном становлять предмет спору по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої сторони, дослідивши наявні у справі докази, суд, -

ВСТАНОВИВ :

12.02.1997 між ТОВ "Експресс-ВЛ" в особі директора Фурсової Л.П., діючої на підставі статуту, та Севміськкоопринкторгом, який зазначений у договорі як структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки, в особі директора Василенка О.А., діючого на підставі Статуту, було укладено договір про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку.

Відповідно до пункту 5.1 даного договору після закінчення реконструкції та здачі об'єкта в експлуатацію, розподіл результатів сумісної діяльності здійснюється у наступному порядку: у власність ТОВ «Експресс-ВЛ» переходить кафе «Експресс-ВЛ» площею будівлі за зовнішньою стороною 89,4 кв.м., зазначене на плані під літерою «А2», внутрішня площа будівлі - 73,4 кв.м. (т. 1 а.с. 13-14).

Протягом 1988-1991 років здійснювалося будівництво закусочної «Пишка» (у подальшому перейменованої у кафе "Експрес"), про що свідчать наказ Управління громадського харчування Виконкому міськради від 08.01.1988 №11 "Про підготовку до проведення Дня народження міста у 1988 році"; відповідні робочі проекти щодо пристрою вітражів та крівлі у закусочної "Пишка" на Центральному ринку, де замовником виступав Комбінат громадського харчування; рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 14.08.1990 №9/329 "Про виділення додаткових коштів дирекції "Експрес", відповідно до якого було виділено додаткові кошти дирекції "Експрес" для оплати робіт по капітальному ремонту кафе "Експрес" у сумі 30,0 тис. руб.; акт державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого об'єкту реконструкцією лабораторії з прибудовою кафе "Експрес ВЛ", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 від 11.10.2001, відповідно до якого будівельно-монтажні роботи здійснювалися протягом 1989-1991 років (т. 1 а.с. 69-82, 124-135).

30.10.2001 за товариством з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» зареєстровано право власності на прибудовані будівлю кафе «Експресс-ВЛ» літ. «А2» обіднього залу, загальною площею 73,4 кв.м., за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.10.2001, виданим Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17.10.2001 № 2240-р (т. 1 а.с. 12).

Як вбачається з акту технічного обслуговування кафе «Експресс-ВЛ», що розташоване за адресою: вул. Щербака, 1 м. Севастополь, який складений інспекцією ДАСК 27.08.2001 під № 1834, прибудована будівля зазначеного кафе зведена та розташована на монолітному залізобетонному перекритті напів-підвального приміщення лабораторії та примикає до першого поверху головного корпусу Центрального ринку під літерою «А», який знаходиться у користуванні позивача як титульного власника (т. 1 а.с. 35-36).

Відповідно до інформаційного листа КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМДА від 14.04.2005 під № 1645 право власності у ТОВ «Екпресс-ВЛ» на вищезазначену прибудовану будівлю настало на підставі договору від 12.02.1997 про дольову участь в реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку, укладеного між ТОВ «Експресс-ВЛ», в особі директора Фурсової Л.П., та Севміськкоопринкторгом, в особі директора Василенка О.А. (т. 1 а.с. 37).

Оформлення та реєстрація права власності відповідача на кафе було здійснено на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №2240-р від 17.10.2001 «Про затвердження акта державної технічної приймальна комісії по прийому в експлуатацію закінченої реконструкції лабораторії з пристроєм кафе «Експресс-ВЛ», розташованого на території Центрального ринка по вул. Щербака, 1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.10.2012 у справі № 2а-2313/12/2770 визнані протиправними дії Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації з оформлення та видачі 30 жовтня 2001 року, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 року № 2240-р, свідоцтва про право власності ТОВ «Експресс-ВЛ» на прибудовану будівлю кафе «Експресс-ВЛ» літ. «А2» обіднього залу загальною площею 73,4 метрів квадратних за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1 (т.1 а.с. 31-32).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.10.2012 у справі № 2а-2313/12/2770 залишена без змін (т. 1 а.с. 33-34).

У подальшому, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 визнано недійсним договір від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку (т. 1 а.с. 16-24).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 залишено без змін (т.1 а.с. 25-30).

Перевіряючи обставини наявності у позивача права на звернення з цим позовом, на які відповідач посилається як на одну з підстав для відмови у позові, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови п'ятих зборів Ради Кримспоживспілки Кримоблспоживспілку від 11.04.1991 було перейменовано в Кримспоживспілку (т. 2 а.с. 15).

У рішенні Конституційного суду України № 16-рп/2004 від 11.11.2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) зазначено, що «безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" ( 697-12 ) набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів. Право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності».

Центральний ринок з його інфраструктурою, що входив до складу Управління колгоспними ринками м. Севастополя, відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 26.02.1987 р. № 265 «Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків» і на підставі наказу Мінторгу УРСР № 134 від 22.04.1987 був переданий за актом прийому - передачі Управлінням торгівлі м. Севастополя Кримоблспоживспілці (т. 2 а.с. 8-11).

У подальшому, з 28.07.1987 Головний корпус Центрального ринку літ. «А» ( Пасаж), розташований за адресою: м.Севастополь, вул. Щербака, 1 був і є власністю Кримської республіканської спілки споживчих товариств, про що останній, на підставі розпорядження Севастопольської міської держадміністрації від 07.06.2000 за № 971 -р було видано свідоцтво про право власності від 30.10.2002 (т. 2 а.с. 14).

Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки є титульним власником Головного корпусу Центрального ринку під літерою «А», розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1. Дана обставина встановлена постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 (т. 1 а.с. 16-24), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 по тій же справі (т. 1 а.с. 25-30).

Вказане нерухоме майно 01.11.1998 було передано позивачеві Кримспоживспілкою за актом прийому-передачі і знаходиться на балансі Севастопольського міського ринкового торгу (т. 2 а.с. 84, 131-134). Останній є відокремленим підрозділом позивача, що підтверджується Статутом позивача, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 2 а.с. 74-80).

25.08.1999 Севастопольському міськкоопринкторгу було видано державний акт серії I-КМ № 005170, зареєстрований в книзі записів держактів під № 858, на право постійного користування земельною ділянкою під Центральним ринком по вул. Щербака, 1.

За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналогічні положення містяться у частині другої статті 20 Господарського кодексу України.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Судом також встановлено, що відповідач ніяких прав на земельну ділянку за цією адресою не має, договорів оренди або суборенди земельної ділянки, на який знаходиться кафе «Експрес-ВЛ», укладених з позивачем або третьою особою не надав у зв'язку з відсутністю обставин їх укладення.

У порядку статей 32-34 Господарського кодексу України, відповідачем не спростовані надані позивачем та третьою особою докази щодо їх прав на майно.

Таким чином, доводи відповідача про те, що Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки є неналежним позивачем у даній справі є неспроможними, позивачем вірно обрано спосіб захисту, який узгоджується з положеннями щодо захисту права власності, передбаченими у статті 396 Цивільного кодексу України і відповідною главою 29 цього кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання відсутності права власності та визнання свідоцтва про право власності недійсним суд ґрунтувався на наступних правових позиціях.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що прибудовану будівлю кафе «Експрес-ВЛ» зведено і вона розташована на монолітному залізобетонному перекритті напівпідвального приміщення лабораторії і примикає до 1-го поверху Головного корпусу літ. «А» Центрального ринку по вул. Щербака 1 у м. Севастополі, що підтверджується актом технічного обстеження кафе «Експресс-ВЛ» за адресою вул. Щербака, 1, складеним інспекцією ДАБК 27.08.2001 за № 1834 (т. 1 а.с. 35-36).

30.10.2001 за відповідачем було зареєстровано право власності на прибудовану будівлю літ. "А2" обіднього залу загальною площею 73,4 кв.м. кафе "Експресс-ВЛ" за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, про що у реєстрової книзі було зроблено запис під реєстровим номером 535, а відповідачеві було видано свідоцтво про право власності (т. 1 а.с. 12).

Як було зазначено вище, приміщення лабораторії, на якому було зведено кафе та головний корпус літ. "А" Центрального ринку по вул. Щербака, 1, у м. Севастополі, на час будівництва кафе відповідачем перебували та перебувають на даний час у володінні позивача.

За даними ДКП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської державної адміністрації від 14.04.2005 за №1645 право власності відповідача на прибудовану будівлю літ. «А2» обідньої зали загальною площею 73,4 кв.м. кафе «Експресс-ВЛ» настало відповідно до договору від 12.02.1997 «Про пайову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого го поверху головного корпусу Центрального ринку», укладеного між ТОВ «Експресс-ВЛ» і Севміськкоопринкторгом (т. 1 а.с. 37).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок здійснення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна під час реєстрації права власності відповідача був встановлений Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121, та ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Загальні положення», затвердженими Наказом Держкоммістобудування України від 5 жовтня 1994 р. N 48.

Відповідно до розділу загальних положень Інструкції № 121 цей документ визначає порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні; діє на всій території України і є обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності; державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т. п.); державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Крім того, положеннями згаданої Інструкції чітко передбачено, що реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна. Державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено, та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності та при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти.

До об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться:

а) житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; б) вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків); в) квартири багатоквартирних будинків. Належні до вказаних об'єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об'єктів.

Відповідно до підпункту "а" пункту 4.1 Інструкції № 121 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам при представленні договору про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта прийняття-передачі цього об'єкта.

Згідно приписів ДБН А.3.1-3-94 дані норми встановлюють порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від їх форми власності та призначення, способів проведення будівельних робіт і поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт (далі - будівництво) об'єктів - будівель, споруд, приміщень підприємств, їх окремих черг, пускових комплексів.

Підпунктом 1.1 ДБН А.3.1-3-94 передбачено, що закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації, відповідно до затвердженого проекту об'єкти, підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством.

Відповідно до розділу 3 ДБН А.3.1-3-94, введенню в експлуатацію підлягали об'єкти, які не є державною власністю.

Таким чином, введенню в експлуатацію підлягало і закінчене будівництвом кафе "Експресс-ВЛ".

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.9, 3.10, 3.11 ДБН А.3.1-3-94 введення в експлуатацію закінчених реконструкцією об'єктів здійснювалось шляхом підписання та затвердження Севастопольською міською державною адміністрацією акту державної технічної комісії, в якому приймається рішення про введення об'єкта в експлуатацію. Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт.

Отже, без дотримання та виконання вищевказаних вимог, а саме без наявності у відповідача договору про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта прийняття-передачі цього об'єкта дольовику відповідач не міг би на законних підставах зареєструвати за собою право власності на кафе "Експресс-ВЛ".

Судом встановлено, що 11.10.2001 державною технічною комісією було складено акт про приймання в експлуатацію завершеного реконструкцією об'єкта - лабораторії з влаштуванням кафе «Експресс ВЛ», розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1.

Акт відповідно до вимог ДБН А.3.1-3-94 було затверджено Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 17.10.2001 за № 2240-р «Про затвердження акту державної технічної приймальної комісії з приймання в експлуатацію закінченої реконструкцією лабораторії з влаштуванням кафе «Експресс-ВЛ», розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 (т. 2 а.с. 57-58).

Для підтвердження законності будівництва кафе відповідачем приймальної комісії було надано договір про дольову участь у реконструкції від 12.02.1997, державний акт на право постійного землекористування № 858 від 25.08.1999, договір оренди № 4 від 05.01.1998 (п. 2 акту, т. 2 а.с. 58).

Проте, 14.05.2012 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 за позовом Управління кооперативної торговлі та ринків Кримспоживспілки до товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" договір від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку визнано недійсним. Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 (т. 1 а.с. 16-24, 25-30).

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.10.2012 по справі № 2а-2313/12/2770 за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" задоволено позовні вимоги Управління кооперативної торговлі та ринків Кримспоживспілки. Визнано протиправними дії Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації з оформлення та видачі 30.10.2001, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17.10.2001 № 2240-р, свідоцтва про право власності ТОВ «Експресс-ВЛ» на прибудовану будівлю кафе «Експресс-ВЛ» літ. «А2» обіднього залу загальною площею 73,4 м.кв. за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, визнано протиправним та скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 № 2240-р «Про затвердження акту державної технічної приймальної комісії з приймання в експлуатацію закінченої реконструкцією лабораторії з влаштуванням кафе «Експресс -ВЛ», розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 (т. 1 а.с. 31-32).

Вказана постанова окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.10.2012р. у справі № 2а-2313/12/2770 залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року (т. 1 а.с. 33-34).

Згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціальне встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинність вже встановлено у рішенні, і не має необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Як зазначалось вище, відповідач набув право власності на прибудовану будівлю літ. "А2" обіднього залу загальною площею 73,4 кв.м. кафе "Експресс-ВЛ" за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, на підставі договору про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку від 12.02.1997; свідоцтво про право власності було видане відповідачу на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2240-р від 17 жовтня 2001 року.

Відповідач стверджує, що кафе «Експресс-ВЛ» існувало ще в 1988 році, доказом чого є накази Управління громадського харчування Виконкому міськради від 08.01.1988 № 11, та Виробничо-торгівельного об'єднання громадського харчування Виконкому міськради від 13.09.1988 № 257, з яких вбачається, що на Центральному ринку ще в 1988 році існувало кафе (закусочна) «Пишка», в подальшому перейменоване у «Експрес». Але з зазначених наказів вбачається що власником кафе «Пишка» був виконавчий комітет міської Ради (т. 1 а.с. 67, 75).

При цьому, відповідач не надав суду документів, які б свідчили про перехід до нього прав на зазначене кафе, що будувалось протягом 1989-1991 років за кошти виконавчого комітету, тоді як, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданої відповідачем, державна реєстрація відповідача як юридичної особи здійснена лише 30.11.1993року (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 077 120 0000 004601).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України незаконність набуття права власності може бути встановлена судом.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав позивача, оскільки при визнанні відсутніми у відповідача права власності на спірне кафе, підлягає поновленню порушене внаслідок прийняття неправомірних рішень право позивача у повному обсязі, без будь-яких обмежень з боку відповідача користуватися належним позивачеві майном: 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії головного корпусу Центрального ринку літ. "А" ("Пассаж"), що розташоване по вул. Щербака, 1 в м. Севастополь.

Інших підстав вважати що у відповідача є право власності на кафе "Експресс-ВЛ", відповідач суду не надав, що свідчить про фактичну відсутність у відповідача права власності на прибудовану будівлю літ. "А2" обіднього залу загальною площею 73,4 кв.м. кафе "Експресс-ВЛ" за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1.

Враховуючи ті обставини, що дії Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації з оформлення та видачі 30.10.2001 свідоцтва про право власності ТОВ «Експресс-ВЛ» на прибудовану будівлю кафе «Експресс-ВЛ» лит. «А2» обіднього залу загальною площею 73,4 м.кв. за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1 визнані судом протиправними, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 № 2240-р - протиправним та скасовано, а договір про дольову участь визнаний судом недійсним, не може вважатися легітимним і видане на їх підставі відповідачу свідоцтво про право власності на кафе «Експресс-ВЛ».

Оцінюючи інші заперечення відповідача на позов щодо набуття останнім право власності на кафе згідно з приписами законодавства, що діяло у той час, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому законодавством. Згідно з пунктом 3.11 ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення» підписаний і затверджений акт державної технічної комісії є підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт. Обов'язковість і порядок введення об'єктів в експлуатацію також передбачені статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постановою КМ України № 461 від 13.04.11р. «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів». Таким чином, відсутність затвердженого акта державної технічної приймальної комісії свідчить про те, що відповідач користується правом власності на об'єкт нерухомого майна, не введений в експлуатацію, що не відповідає вимогам закону.

Щодо порядку виконання будівельних робіт слід зазначити таке.

Обов'язковість отримання дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт була передбачена законодавством, чинним як до 1991 року, так і після. Зокрема, відповідно до п.1.2. СНиП 3.01.01-85 (Строительные нормы и правила. Организация строительного производства), затверджених Постановою Держбуду СРСР від 2 вересня 1985 № 140 (термін введення в дію 1 січня 1986 року), до початку виконання будівельно - монтажних, в тому числі підготовчих, робіт на об'єкті замовник повинен одержати в установленому порядку дозвіл на виконання будівельно - монтажних робіт. Виконання робіт без вказаного дозволу забороняється.

Пізніше, наказом Держбуду України від 10.08.93р. № 136 затверджені ДБН А.3.1-2-93 «Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт». Дані норми встановлюють порядок та умови надання дозволу на виконання робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, та капітального ремонту об'єктів будівництва (далі - дозвіл на будівництво). Норми обов'язкові для застосування всіма суб'єктами будівництва, незалежно від форми власності та відомчої належності, що виконують будівельні роботи.

Відповідно до зазначених ДБН дозвіл на будівництво є юридичним документом, що засвідчує право забудовника та генпідрядника на виконання будівельних робіт (п. 1.1); дозвіли забудовникам (замовникам) на виконання робіт з будівництва видаються органами державного архітектурно-будівельного контролю України (держархбудконтроля) (п. 1.2.); виконання будівельних робіт без дозволу органу держархбудконтролю забороняється (п.1.6.).

В даний час порядок виникнення права на виконання будівельних робіт передбачений ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де зазначено, що, залежно від категорії складності об'єкта будівництва, замовник має право виконувати будівельні роботи після отримання будівельного паспорта або реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання робіт, або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Жодного з вказаних документів відповідач не має.

В пункті 2 акту Держтехкомісії про приймання в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкта лабораторії з влаштуванням кафе «Експресс-ВЛ», розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1, зазначено, що будівництво здійснено згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт - акт техобстеження інспекції ДАБК № 1834 від 27.08.01. Однак, цей документ не є дозволом на виконання будівельних робіт, більше того, він складений після зведення об'єкта в 2001 році.

Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Таким чином, оскільки кафе «Експресс-ВЛ» було зведено без дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт, таке будівництво є самочинним (стаття 105 ЦК УРСР 1963, стаття 376 ЦК України).

Недотримання державних стандартів, норм і правил при будівництві, виконання будівельних робіт без дозволу, а також прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, державних стандартів, норм і правил не допускається. За порушення даного принципу законності при будівництві відповідно до статті 25 Закону України «Про основи містобудування» винні особи несуть відповідальність, передбачену законом. Також, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Таким чином, право власності відповідача на прибудовану будівлю кафе «Експресс-ВЛ» вважається набутим неправомірно, на підставі частини другої статті 328 ЦК України.

Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Керуючись викладеним, беручи до уваги факти, встановлені рішеннями судів, суд вважає, що відсутні підстави стверджувати, що будівництво та введення до експлуатації відповідачем кафе "Експресс-ВЛ" відбулось у відповідності до вимог законодавства без порушення прав позивача, а також що у відповідача існує право власності на кафе "Експресс-ВЛ".

Надані відповідачем до відзиву на позовну заяву від 05.08.2013 (т. 1 а.с. 67-122) документи, з яких на його думку вбачається, що будівництво кафе "Експресс-ВЛ" відбувалось з законних на те підстав у період з 1988 по 1991 рік і які підтверджують законність набуття відповідачем права власності на це кафе, не можуть бути розцінені судом такими, що підтверджують ці факти з огляду на наступне:

- жодний із наданих відповідачем документів не є таким, що дозволяє саме відповідачеві здійснювати будівництво саме кафе "Експресс-ВЛ", або підтверджує його право власності на це кафе;

- відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державну реєстрацію відповідача, як юридичної особи, було проведено 30.11.1993 (т. 1 а.с. 137), тобто після 1991 року. Згідно з пунктами 1.2, 7.1 статуту відповідача його учасниками є фізичні особи, вкладами яких до статутного капіталу відповідача є лише грошові кошти (т. 1 а.с. 138-152). Ніякого нерухомого майна, зокрема кафе, відповідачеві засновниками не передавалось. Відповідач також не надав ніяких доказів того, що право власності на кафе набувалось ним у подальшому, після державної реєстрації у якості юридичної особи, якимось іншим чином ніж у результаті здійснення особисто відповідачем будівництва цього кафе та подальшого введення цього кафе у 2001 році до експлуатації у раніш вказаному порядку.

Наданні відповідачем документи, які використовувались при розгляди інших справ, в силу приписів статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, не сприймаються судом, оскільки оцінка цім документам та викладеним в них фактам була надана при розгляди судами таких справ за результатами матеріалів конкретної справи, у результаті чого судами були постановлені відповідні рішення.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

У статті 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що в деяких випадках позовна давність не може поширюватись на інші, ніж це зазначено у статті 268 Цивільного кодексу України, категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його права.

Крім того, вимога позивача щодо визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» права власності на прибудовану будівлю обіднього залу кафе «Експресс-ВЛ», яке у цілому складається з прибудованої будівлі літ. «А2» обіднього залу загальною площею 73,4 кв.м. за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1 (запис в реєстрової книзі 10 нж стор. 97 під реєстровим № 535 від 30.10.2001 року) та вимога визнати видане товариству з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" 30.10.2001 Управлінням майна міста Севастополя міської державної адміністрації на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17.10.2001 р. № 2240-р свідоцтво про право власності на прибудовану будівлю обіднього залу кафе «Експресс-ВЛ» за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, недійсним є також вимогами, спрямованими на поновлення порушеного права позивача щодо вільного розпорядження 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії головного корпусу Центрального ринку літ. "А" ("Пассаж"), що розташоване по вул. Щербака, 1 в м. Севастополь, оскільки наявність визнаного державою шляхом реєстрації та видачі свідоцтва права власності відповідачу на це майно перешкоджає позивачеві усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зносу кафе.

Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду з дотриманням вимог щодо позовної давності.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 3441,00 грн, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4-3, 4-7, 30, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Екпресс-ВЛ» (99055, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 171 кв. 3; ідентифікаційний код - 22240466) права власності на прибудоване приміщення обідньої зали кафе «Експресс-ВЛ» в цілому, яке складається з прибудованої будівлі літ. «А2» обідньої зали загальною площею 73.4 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вулиця Щербака, 1 (запис у реєстровій книзі 10 нж стр. 97 під реєстровим № 535 від 30.10.2001).

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 30.10.2001 товариству з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» (99055, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 171 кв. 3; ідентифікаційний код - 22240466) Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17.10.2001 №2240-р, на прибудоване приміщення обідньої зали кафе «Експресс-ВЛ», яке складається з прибудованої будівлі літ. «А2» обідньої зали загальною площею 73.4 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вулиця Щербака, 1.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» (99055, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 171 кв. 3; ідентифікаційний код - 22240466) усунути перешкоди Управлінню кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (99011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30; ідентифікаційний код - 30026756) в користуванні майном: 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії Головного корпусу Центрального ринку літ. «А», розташованого по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі шляхом зносу самовільно надбудовано-прибудованого приміщення обідньої зали кафе «Експресс-ВЛ», яке складається з прибудованої будівлі літ. «А2» обідньої зали загальною площею 73.4 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вулиця Щербака, 1.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-ВЛ» (99055, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 171 кв. 3; ідентифікаційний код - 22240466, р/р 2600630110378 у АТ «Банк «Таврика», МФО 300788) на користь Управлінню кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (99011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30; ідентифікаційний код - 30026756) судовий збір в сумі 3441,00 грн (три тисячі чотириста сорок одну грн 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013.

Суддя В.Є. Кравченко