Постанова

від 05.03.2014 по справі 919/766/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 919/766/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі№ 919/766/13 господарського суду міста Севастополя за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" Кримська республіканська спілка споживчих товариств про визнання відсутності права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним та усунення перешкод в користуванні майном в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаСаламахін О.Д. - - відповідачаРогоза С.В. - - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ", в якій просило суд: визнати відсутнім у відповідача право власності на прибудоване приміщення обідньої зали кафе "Експресс-ВЛ", яка в цілому складається з прибудованої будівлі літ "А2" обідньої зали, загальною площею 73,4 кв.м. за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 жовтня 2001 року, виданого на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 року № 2240-р про затвердження акту державної технічної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого реконструкцією лабораторії кафе "Експресс-ВЛ", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака,1; зобов'язати відповідача повернути позивачу 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії Головного корпусу Центрального ринку літ. "А", розташованого по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі та усунути перешкоди позивачу в користуванні цим майном.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.08.2013 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Кримську республіканську спілку споживчих товариств.

13.09.2013 Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про відмову від частини позовних вимог, в якій останній відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії Головного корпусу Центрального ринку літ. "А", розташованого по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі та усунути перешкоди позивачу в користуванні цим майном.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 (суддя Кравченко В.Є.) позов задоволено. Визнано відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Екпресс-ВЛ" права власності на прибудоване приміщення обідньої зали кафе "Експресс-ВЛ" в цілому, яке складається з прибудованої будівлі літ. "А2" обідньої зали загальною площею 73,4 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вулиця Щербака, 1 (запис у реєстровій книзі 10 нж стр. 97 під реєстровим № 535 від 30 жовтня 2001 року). Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 30 жовтня 2001 року товариству з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 року №2240-р, на прибудоване приміщення обідньої зали кафе "Експресс-ВЛ", яке складається з прибудованої будівлі літ. "А2" обідньої зали загальною площею 73,4 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вулиця Щербака, 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" зобов'язано усунути перешкоди Управлінню кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в користуванні майном: 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії Головного корпусу Центрального ринку літ. "А", розташованого по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі шляхом зносу самовільно надбудовано-прибудованого приміщення обідньої зали кафе "Експресс-ВЛ", яке складається з прибудованої будівлі літ. "А2" обідньої зали загальною площею 73,4 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вулиця Щербака, 1.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (головуючий Волков К.В., судді: Борисова Ю.В., Рибіна С.А.) вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" у відзиві на касаційну скаргу посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Кримська республіканська спілка споживчих товариств не скористалась правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 1988-1991 років здійснювалося будівництво закусочної "Пишка" (в подальшому кафе "Експрес"), що підтверджується наказом Управління громадського харчування Виконкому міськради від 08 січня 1988 року №11 "Про підготовку до проведення Дня народження міста у 1988 році"; відповідними робочими проектами щодо пристрою вітражів та крівлі закусочної "Пишка" на Центральному ринку; рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 14 серпня 1990 року № 9/329 "Про виділення додаткових коштів дирекції "Експрес", відповідно до якого було виділено додаткові кошти дирекції "Експрес" для оплати робіт по капітальному ремонту кафе "Експрес" у сумі 30,0 тис. руб.

12 лютого 1997 між товариством з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" та Севміськкоопринкторгом був укладений договір про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору після закінчення реконструкції та здачі об'єкта до експлуатації розподіл результатів сумісної діяльності здійснюється у наступному порядку: у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" переходить кафе "Експресс-ВЛ" площею будівлі за зовнішньою стороною 89,4 кв.м., зазначене на плані під літерою "А2", внутрішня площа будівлі - 73,4 кв.м.

30 жовтня 2001 року за товариством з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" було зареєстровано право власності на прибудовані будівлю кафе "Експресс-ВЛ" літ. "А2" обіднього залу, загальною площею 73,4 кв.м., за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 жовтня 2001 року, виданим Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 року № 2240-р.

Відповідно до акту технічного обслуговування кафе "Експресс-ВЛ", що розташоване за адресою: вул. Щербака, 1 м. Севастополь, який складений інспекцією ДАСК 27 серпня 2001 року № 1834, прибудована будівля вказаного кафе зведена та розташована на монолітному залізобетонному перекритті напівпідвального приміщення лабораторії та примикає до першого поверху головного корпусу Центрального ринку під літерою "А".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 жовтня 2012 року у справі № 2а-2313/12/2770, яка була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, дії Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації з оформлення та видачі 30 жовтня 2001 року на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 року № 2240-р товариству з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" свідоцтва про право власності на прибудовану будівлю кафе "Експресс-ВЛ" літ. "А2" обіднього залу загальною площею 73,4 метрів квадратних за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, - були визнані протиправними.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 травня 2012 року у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 липня 2012 року, був визнаний недійсним договір від 12 лютого 1997 року про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку.

Судом першої інстанції встановлено, що Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки є титульним власником Головного корпусу Центрального ринку під літерою "А", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" не має законних підстав щодо користування спірним майном, а розміщення спірного майна на монолітному залізобетонному перекритті напівпідвального приміщення лабораторії перешкоджає позивачу в користуванні цим майном.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольнив їх у повному обсязі.

З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Тобто, умовою здійснення судового захисту є, по-перше, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, по-друге, наявність чи відсутність факту порушення або оспорення цього права або охоронюваного законом інтересу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що задовольняючи позовні вимоги, господарський суд міста Севастополя виходив з того, що Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки є титульним власником Головного корпусу Центрального ринку під літерою "А", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 лютого 1987 року № 265 "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" на підставі наказу Мінторгу УРСР від 22 квітня 1987 року № 134 Центральний ринок з його інфраструктурою, що входив до складу Управління колгоспними ринками м. Севастополя, був переданий Кримоблспоживспілці, що знайшло своє відображення в акті прийому-передачі від 28 липня 1987 року.

Згідно із постанови п'ятих зборів Ради Кримспоживспілки від 11 квітня 1991 року Кримоблспоживспілку було перейменовано в Кримспоживспілку.

На підставі розпорядження Севастопольської міської держадміністрації від 07 червня 2000 року за № 971-р Кримській республіканській спілці споживчих товариств було видано свідоцтво про право власності, зокрема, на головний корпус Центрального ринку літ. "А", розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, - від 30 жовтня 2002 року.

Відповідно до положень законодавства право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи те, що доказів визнання протиправним чи недійсним розпорядження Севастопольської міської держадміністрації від 07 червня 2000 року за № 971-р або свідоцтва про право власності від 30 жовтня 2002 року не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що власником, зокрема, головного корпусу Центрального ринку літ. "А", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, - є Кримська республіканська спілка споживчих товариств.

Звертаючись до суду з позовом, Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки обґрунтувало наявність суб'єктивного матеріального права тим, що воно нібито є титульним власником Головного корпусу Центрального ринку під літерою "А", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1.

При цьому, чинне законодавство не містить такого поняття як "титульний власник". Одночасно, статтею 395 Цивільного кодексу України передбачений перелік видів речових прав на чуже майно, а главами 31-34 Цивільного кодексу України закріплені підстави виникнення прав на чуже майно, а набуття прав на чуже майно можливе на підставі, зокрема, договору чи інших підстав, встановлених законом.

05 серпня 1998 року була здійснена державна реєстрація позивача - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки як юридичної особи.

Відповідно до установчих документів позивача Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки створене за рішенням правління Кримської республіканської спілки споживчих товариств, є юридичною особою, може мати відокремлене майно, право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права тощо.

Установчими документами Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки визначено, що його майно складається, зокрема, з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, переданих йому Кримспоживспілкою до статутного капіталу, у користування, та/або на праві повного господарського відання.

Як на підставу виникнення права на майно Кримспоживспілки, зокрема, головний корпус Центрального ринку під літерою "А", розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки посилається на акт прийому-передачі нерухомого майна від 01 листопада 1998 року, за яким спірне майно було передано йому від Кримспоживспілки.

Однак, суд апеляційної інстанції вказаний акт прийому-передачі не визнав належним доказом у розумінні наведених статей Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вже вказувалось, право власності Кримської республіканської спілки споживчих товариств виникло на підставі розпорядження Севастопольської міської держадміністрації від 07 червня 2000 року за № 971-р та підтверджено свідоцтвом про право власності від 30 жовтня 2002 року.

Інших доказів щодо підстав користування чужим майном - головним корпусом Центрального ринку під літерою "А", розташованим за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, - Управлінням кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки всупереч нормам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки не має саме суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Однак, з висновком як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з наступних підстав.

По-перше, судом першої інстанції, задовольняючи всі позовні вимоги не надано належної правової оцінки клопотанню позивача про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу 89,4 кв.м. монолітного залізобетонного перекриття напівпідвального приміщення лабораторії Головного корпусу Центрального ринку літ. "А", розташованого по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі та усунути перешкоди позивачу в користуванні цим майном (т.2 а.с.71) та зазначено жодних доводів щодо відхилення вказаного клопотання, що в свою чергу є порушення п.3 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України, яким зокрема, передбачено, що суд в рішенні повинен викласти доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Така ж позиція, викладена в п.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6, яким передбачено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Дані порушення норм процесуального права, також залишені поза у вагою і судом апеляційної інстанції.

По-друге, як судом першої так і судом апеляційної інстанції розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтво про право власності від 30 жовтня 2001 року, виданого на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 жовтня 2001 року № 2240-р про затвердження акту державної технічної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого реконструкцією лабораторії кафе "Експресс-ВЛ", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака,1, не було вчинено процесуальних дій щодо залучення до участі у справі Управління майном міста Севастополя міської державної адміністрації, яким видавалось оскаржуване свідоцтво, оскільки розгляд вказаної позовної вимоги зачіпає права та обов'язки останнього.

Відповідно до статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати, що висновок апеляційного суду про те, що Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки не має саме суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов є передчасними, оскільки як встановлено апеляційним судом, відповідно до установчих документів позивача Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки створене за рішенням правління Кримської республіканської спілки споживчих товариств, є юридичною особою, може мати відокремлене майно, а також встановлено, що власником, зокрема, головного корпусу Центрального ринку літ. "А", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 1, - є Кримська республіканська спілка споживчих товариств. При цьому, апеляційним судом не досліджено в повному обсязі документи, які регулюють права та обов'язки Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в частині вчинення певних дій щодо спірного майна.

Відповідно до статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду

Таким чином, при новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи; вирішити питання про залучення до участі у справі Управління майном міста Севастополя міської державної адміністрації, з визначенням їх процесуального статусу.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 919/766/13 скасувати.

Справу № 919/766/13 направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова