Ухвала

від 17.09.2013 по справі 2а-17508/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17508/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майндшер» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. №0007952208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Майндшер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Інтермедіагруп». За результатами якої складено акт перевірки від 26.07.2012 р. №549/22-8/35372210.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: ст. 185 , п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 , п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень, вересень 2011 року на загальну суму 1 006 899 грн., у тому числі за квітень 2011 - 291 877 грн. та за вересень 2011 - 715 022 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. №0007952208, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скарги до ДПС у м. Києві та до ДПС України, за результатом розгляду скарг Рішенням ДПС у м. Києві від 29.10.2012 р. №7017/10/12-114, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін та Рішенням ДПС України від 29.11.2012 р. №6238/0/61-12/10-210, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України , податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ).

Як вбачається із матеріалів справи, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «ІнтерМедіаГруп» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №15/2010 від 15.07.2010 року (надалі по тексту Договір №15/2010).

У відповідності до п. 1.1 Договору №15/2010, Виконавець здійснює рекламне й інформаційне обслуговування Замовника на умовах, передбачених даним Договором. Згідно п. 1.2 вищезазначеного Договору, Виконавець надає Замовнику послуги і роботи в галузі реклами (креативні, дизайнерські, консультаційні, медіа, інформаційні й інші) на підставі доручень Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити ці роботи і послуги.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 даного Договору, оплата послуг (робіт) Виконавця за даним Договором здійснюється Замовником у національній валюті України. Вартість і обсяги надання послуг (виконання робіт), а також графік їхньої оплати обумовлюються Сторонами в Додатках.

На виконання договору, між сторонами погоджено та підписано Додатки до договору, за якими ТОВ «Інтермедіагруп» зобов'язується розмістити рекламні матеріали замовників в ефірі телеканалу «ТРК «Україна». (Додатки №37 - 42, №57 , №58, за якими загальна вартість робіт складає - 2838459 грн. 24 коп.).

Зобов'язання сторін за Договором та Додатками були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), Довідкою банківської установи про оплату коштів, Довідками про підтвердження проходження рекламних матеріалів, податковими накладними, ефірними довідками та ін.

Декларація з податку на додану вартість ТОВ «Майндшер» за відповідні періоди подано до податкової інспекції вчасно, показники декларації відповідають реєстрам виданих та отриманих податкових накладних та підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Податок на додану вартість за відповідні періоди сплачено до державного бюджету ТОВ «Майндшер» вчасно та в повному обсязі.

Згідно положень ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з огляду на те, що зміст та обсяг господарських операцій, що відображені в зазначених Актах виконаних робіт відповідає обсягу наданих рекламних послуг ТОВ «Інтермедіагруп», що зазначені в ефірних довідках по ТМ «Bonjour», ТМ «Amour», ТМ «Pepsi», ТМ «Lays» та ін., твердженнями податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків по спірному Договору №15/2010 є необґрунтованим.

Оскільки, матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та апеляційній скарзі не зазначено жодних посилань щодо несплати Товариствами податку на додану вартість до бюджету, колегією суддів вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу .

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Крім того, з матеріалів справи видно, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2012 року за позовом ТОВ «Майндшер» до ДПІ в Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010182309 від 14.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року, встановлено, зокрема, що: «Висновок відповідача про укладення сторонами (позивачем та ТОВ «Інтермедіагруп») договору без створення правових наслідків та безтоварності проведеної операції не відповідає дійсності, оскільки реальність настання правових наслідків за Договором № 15/2010 від 15.07.2010 року та наявність послуги підтверджується фактом подальшої реалізації такої послуги ТОВ «Майндшер» придбаної у ТОВ «Інтермедіагруп», та наявністю відповідних документів, підтверджуючих факт здійснення реалізації послуги, що наявні в матеріалах справи. В підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи було також надано довідки щодо наданих послуг, звіти, висновки та результати проведеної рекламної компанії, а також виписки з банку по особових рахунках щодо сплати зазначених послуг.

Посилання відповідача в Акті перевірки як на підставу визнання правочину «фіктивним», на те, що в ТОВ «Інтермедіагруп» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, - колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, а отже такими, що не можуть бути прийнятими до уваги з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що послуги (розміщення реклами на ТВ каналах, проведення переговорів з виконавцями рекламних послуг, надання Медіа-плану по розміщенню Рекламних матеріалів в Ефірі телеканалів, складання прогнозу рейтингів, сприяння проведенню рекламної компанії та контролю за розміщенням реклами на ТВ каналах, надання звітів про проведену роботу) не передбачають обов'язкової необхідності певних основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, оскільки є послугами суто інтелектуального (маркетингового) характеру та можуть виконуватися однією або кількома особами з використанням тільки комп'ютерної техніки.

Крім того, як видно з Договору між позивачем та ТОВ «Інтермедіагруп», останнє надавало позивачу саме посередницькі послуги у розміщенні реклами на ТВ каналах, а сама послуга з розміщення реклами на ТВ каналах надавалась вже безпосередньо відповідними телерадіокомпаніями.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що для здійснення даного виду послуг (посередництво в розміщені реклами, складання відповідних рейтингів, звітів, медіа-планів та проведення певних переговорів із постачальниками рекламних послуг) не є необхідною наявність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а отже висновки контролюючого органу щодо нікчемності правочину із зазначених підстав є безпідставними та такими, що не підтверджуються допустимими доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Інтермедіагруп», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Інтермедіагруп» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Інтермедіагруп», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «Інтермедіагруп» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

За таких умов, витрати ТОВ «Майндшер» на підставі договору з ТОВ «Інтермедіагруп» безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а відтак, і для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0007952208.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.