Постанова

від 03.03.2015 по справі 2а-17508/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2015 року 08:23 № 2а-17508/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майндшер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкового інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2011 №0007952208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2011 №0007952208.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.01.2015 касаційну скаргу Державної податкового інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно автоматизованого розподілу позовних заяв 31.01.2015 справу №2а-17508/12/260 передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянському К.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ «Інтермедіагруп» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи. Посилався на первинні документи, що свідчать про реальність таких господарських операцій. За таких обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо вказаного товариства, які свідчать про здійснення правочинів від імені ТОВ «Інтермедіагруп» без мети настання реальних наслідків. На думку відповідача, висновки акта перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу від 24.07.2012 №1007, виданого ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, згідно підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» (код ЄДРПОУ 35372210) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермедіагруп» (код ЄДРПОУ 32829381) за період квітень, вересень 2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт №549/22-8/35372210 26.07.2012, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1006899,00 грн. (а.с. 49-59 Т. 1).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 №0007952208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1364411,00 грн., в т.ч. основний платіж - 1006899,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 357512,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали матеріали акта ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська від 27.04.2012 №504/15-300/32829381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтермедіагруп» (код ЄДРПОУ 32829381) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року (а.с. 55 Т. 1, а.с. 109-118 Т. 2).

Згідно даного акта перевірки, чисельність працівників на підприємстві складає 1 (одну) особу, транспортні засоби, складські або виробничі приміщення відсутні (а.с. 113 Т. 2). У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що, оскільки, у ТОВ «Інтермедіагруп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а також підприємства - постачальники не знаходяться за юридичною адресою, - угоди між вказаними підприємствами мають ознаки нікчемності (а.с. 114 Т. 2).

Крім того, під час перевірки позивача, відповідач встановив, що ТOB «Інтермедіагруп» не включило до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 1 006 899 грн., яка була відображена ТОВ «Майндшер» у складі податкового кредиту, а тому право на податковий кредит у ТОВ «Майндшер» відсутнє (а.с. 58 Т. 1).

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що правочини укладені між ТОВ «Майндшер» та ТОВ «Інтермедіагруп» є нікчемними (а.с. 56 Т. 1), а ТОВ «Майндшер» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Інтермедіагруп» за квітень, вересень 2011 року на загальну суму 1 006 899 грн. (а.с. 59 Т. 1).

Позивач, не погодився з позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2012 №0007952208, оскаржив його до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Положеннями пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «Майндшер» (замовник) та ТОВ «Інтермедіагруп» (виконавець) в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг в галузі реклами від 15.07.2010 №15/2010 (а.с. 92-98 Т. 1).

Предметом даного договору було здійснення виконавцем рекламного та інформаційного обслуговування замовника, а також надання замовникові послуг і робіт в галузі реклами (креативні, дизайнерські, консультаційні, медіа, інформаційні й інші) на підставі доручення замовника, а замовник зобов'язувався прийняти й оплатити ці роботи і послуги. Крім того, умовами договору визначено, що строки, вартість і інші істотні умови надання послуг і виконання робіт обумовлюються сторонами в додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно додатків до даного договору (№ 37-42, 57-58), ТОВ «Майндшер» доручає, а ТОВ «Інтермедіагруп» зобов'язується розмістити рекламні матеріали замовника в ефірі телеканалу ТРК «Україна» (а.с. 99-121 Т. 1).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивач надав до суду:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.04.2011 № ОУ-0000144, № ОУ-0000143, № ОУ-0000140, № ОУ-0000145, № ОУ-0000142, № ОУ-0000141, від 30.09.2011 № ОУ-57/1, № ОУ-58/1, № ОУ-58/2, № ОУ-58/3, № ОУ-58/4, № ОУ-58/5, № ОУ-57/2, № ОУ-57/3;

- податкові накладні: від 30.04.2011 № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, від 30.09.2011 № 64, № 65, № 67, № 68, № № 69, № 70, № 71, № 72;

- довідку банку з додатком 1 щодо здійснення ТОВ «Майндшер» оплати на користь контрагента ТОВ «Інтермедіагруп» (а.с. 185-189 Т. 1);

- ефірні довідки підтвердження проходження рекламних матеріалів на телеканалі ТРК «Україна» (а.с. 190-209 Т. 1);

- лист ТРК «Україна» від 24.02.2015 № К-0189 (а.с. 235 Т. 2), яким підтверджується розміщення в ефірі телеканалу «Україна» в квітні та вересні 2011 року рекламних матеріалів;

- лист від 16.02.2015 № 150216-1 (а.с. 236 Т. 2), яким підтверджується рекламна активність роликів на телеканалі ТРК «Україна» в квітні та вересні 2011 року;

- лист Індустріального телевізійного комітету від 16.02.2015 № 1602-01 (а.с. 237 Т. 2), яким підтверджується результат рекламної кампанії на каналі «Україна» в квітні та вересні 2011 року;

- СД-диск з рекламними відеороликами (а.с. 239 Т. 2).

Крім того, позивач надав суду докази використання отриманих послуг від ТОВ «Інтермедіагруп» у власній господарській діяльності ТОВ «Майндшер» щодо виконання власних договірних зобов'язань перед замовниками та клієнтами (а.с. 8-64 Т. 2).

В судовому засіданні 26.02.2015 суд допитав в якості свідка ОСОБА_2 (на момент спірних взаємовідносин був директором ТОВ «Майндшер» та ОСОБА_1 (на момент спірних взаємовідносин був директором ТОВ «Інтермедіагруп»).

ОСОБА_2 повідомив суду, що товариство займалося розміщенням готових рекламних відеороликів клієнтів на телеканалі ТРК «Україна» та повідомив, що угоди щодо розміщення рекламних відеороликів на телеканалі ТРК «Україна» були виконані в повному обсязі.

ОСОБА_1 пояснив, що в період 2010-2011 років штат працівників ТОВ «Інтермедіагруп» складав не більше 10 осіб та вказав на те, що для виконання господарських операцій щодо розміщення рекламних відеороликів на телеканалах не потрібні складські приміщення та службові автомобілі.

Відповідач наполягав на тому, що ТОВ «Майндшер» протиправно відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтермедіагруп».

Позиція податкового органу ґрунтується на матеріалах акта ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська від 27.04.2012 №504/15-300/32829381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтермедіагруп» (код ЄДРПОУ 32829381) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року, відповідно до якого у ТОВ «Інтермедіагруп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності.

Суд відхиляє посилання відповідача на матеріали акта про ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська від 27.04.2012 №504/15-300/32829381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтермедіагруп» (код ЄДРПОУ 32829381), як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки з назви та змісту вказаного акта видно, що звірка ТОВ «Інтермедіагруп» фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених даним товариством податковим органом реально не встановлювались.

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Інтермедіагруп» документально підтверджені та мали реальний характер.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Інтермедіагруп» у спірному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 16.08.2011 №0007952208 є протиправним, з огляду на що, підлягає скасуванню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкового інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 16.08.2011 №0007952208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» (код ЄДРПОУ 35372210) понесені судові витрати в розмірі 2268,00 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський