Ухвала

від 23.04.2015 по справі 2а-17508/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17508/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майндшер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Майндшер» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року №0007952208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подав касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 січня 2015 року касаційну скаргу Державної податкового інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Інтермедіагруп» за період квітень, вересень місяці 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт №549/22-8/35372210 від 26 липня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Майндшер» занижено податок на додану вартість на суму 1 006 899,00 грн.

За результатами встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року №0007952208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 364 411,00 грн., в т.ч. основний платіж - 1 006 899,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 357 512,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали матеріали Акту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська від 27 квітня 2012 року №504/15-300/32829381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтермедіагруп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень місяць 2011 року.

Так, з урахуванням даного Акту, відповідач дійшов висновку, що правочини укладені між ТОВ «Майндшер» та ТОВ «Інтермедіагруп» є нікчемними, а ТОВ «Майндшер» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Інтермедіагруп» за квітень, вересень 2011 року на загальну суму 1 006 899 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Майндшер» (Замовник) та ТОВ «Інтермедіагруп» (Виконавець) в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг в галузі реклами від 15 липня 2010 рок №15/2010, предметом якого було здійснення виконавцем рекламного та інформаційного обслуговування замовника, а також надання замовникові послуг і робіт в галузі реклами (креативні, дизайнерські, консультаційні, медіа, інформаційні й інші) на підставі доручення замовника, а замовник зобов'язувався прийняти й оплатити ці роботи і послуги.

Також, згідно умов зазначеного договору, строки, вартість і інші істотні умови надання послуг і виконання робіт обумовлюються сторонами в додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

Як вбачається з додатків до договору від 15 липня 2010 рок №15/2010, ТОВ «Майндшер» доручає, а ТОВ «Інтермедіагруп» зобов'язується розмістити рекламні матеріали замовника в ефірі телеканалу ТРК «Україна».

Так, факт реальності господарських операцій за вказаним договором підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, довідкою з банку з додатком 1 щодо здійснення ТОВ «Майндшер» оплати на користь контрагента ТОВ «Інтермедіагруп», ефірними довідками на підтвердження проходження рекламних матеріалів на телеканалі ТРК «Україна», листом ТРК «Україна» від 24 лютого 2015 року № К-0189, яким підтверджується розміщення в ефірі телеканалу «Україна» в квітні та вересні місяцях 2011 року рекламних матеріалів; листом від 16 лютого 2015 року № 150216-1, яким підтверджується рекламна активність роликів на телеканалі ТРК «Україна» в квітні та вересні місяцях 2011 року; листом Індустріального телевізійного комітету від 16 лютого 2015 № 1602-01, яким підтверджується результат рекламної кампанії на каналі «Україна» в квітні та вересні місяцях 2011 року; СД-диском з рекламними відео роликами.

Також, позивачем надано до суду докази використання отриманих від ТОВ «Інтермедіагруп» послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Майндшер» щодо виконання власних договірних зобов'язань перед замовниками та клієнтами.

Судом першої інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_4, який на момент спірних взаємовідносин працював директором ТОВ «Майндшер» та повідомив, що Товариство займалося розміщенням готових рекламних відеороликів клієнтів на телеканалі ТРК «Україна» та повідомив, що угоди щодо розміщення рекламних відеороликів на телеканалі ТРК «Україна» були виконані в повному обсязі.

Крім того, судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_3, який на момент спірних взаємовідносин працював директором ТОВ «Інтермедіагруп» та пояснив, що в період 2010-2011 років штат працівників ТОВ «Інтермедіагруп» складав не більше 10 осіб та вказав на те, що для виконання господарських операцій щодо розміщення рекламних відеороликів на телеканалах не потрібні складські приміщення та службові автомобілі.

Стосовно посилань податкового органу на матеріали Акту Державної податкової інстанції у Жовтневому районі міста Луганська від 27 квітня 2012 року №504/15-300/32829381, вони правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки зі змісту даного Акту видно, що звірка ТОВ «Інтермедіагруп» фактично не проводилась, обставини щодо господарських операцій здійснених даним Товариством податковим органом реально не встановлювались.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам первинних документів та містять всі необхідні реквізити, що свідчить про реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Інтермедіагруп».

Таким чином, судом встановлено наявність всіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Інтермедіагруп» у періоді, що перевірявся, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу сум податку на додану вартість, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 28.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.