Постанова

від 23.09.2013 по справі 906/531/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" вересня 2013 р. Справа №906/531/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Юрчук М.І. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Попельницький Т.В.;

від відповідачів: не з`явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Житомирі

на ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.08.2013р.

у справі №906/531/13 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Житомирі

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак";

ОСОБА_2.

про виділення частини товариства для звернення на неї стягнення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08 серпня 2013 року по справі №906/531/13 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Житомирі до відповідача ТзОВ "Виробнича компанія "Технопак" про виділення частини майна товариства для звернення на неї стягнення залучено до участі у справі в якості відповідача - ОСОБА_2 та припинено провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Обґрунтовуючи дану ухвалу, суд першої інстанції здійснив посилання на положення ч.1 ст.57 Закону України "Про господарські товариства" та ч.1 ст.149 ЦК України та зазначив, що з врахуванням вказаних норм спір необхідно розглядати за участю власника частини майна товариства ОСОБА_2, у зв`язку з чим залучив останнього як відповідача (співвідповідача) у справі.

Припиняючи провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, місцевий господарський суд, взявши до уваги норми ч.1 ст.21 ГПК України та ст.12 ГПК України, дійшов висновку, що даний спір (про виділення частини товариства для звернення на неї стягнення) не пов`язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства, тобто не є таким, що виник з корпоративних відносин в розумінні ст.12 ГПК України. Разом з тим, суд першої інстанції, врахувавши суб`єктний склад сторін у даній справі зробив висновок, що даний спір не підвідомчий господарським судам України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Житомирі звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вих.№52-03/1130) від 28.08.2013 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу місцевого суду від 08.08.2013р. по даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідності до диспозиції ч.1 ст.57 Закону України "Про господарські товариства" та ч.1 ст.149 ЦК України суб`єктами даних правовідносин є кредитор та ТзОВ "Виробнича компанія "Технопак" і по своєму складу, на думку скаржника, цей перелік є вичерпним. З врахуванням зазначеного, скаржник вважає, що ОСОБА_2 не може бути у даній справі відповідачем у зв`язку з відсутністю правового обгрунтування вимог з боку кредиторів до нього.

Крім того зазначає, що поданням позову до відповідача права ОСОБА_2 не порушувались, так як його було залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Здійснює посилання на ст. 27 ГПК України, відповідно до якої треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов`язки сторін, крім права на заміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Посилається на п.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого, якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

З врахуванням наведеного вище, скаржник просить суд ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.08.2013р. по справі №906/531/13 про припинення провадження у справі - скасувати.

Відповідачі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

23 вересня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, зазначив, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.08.2013р. по справі №906/531/13 слід скасувати, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с.96-100), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого суду слід скасувати. Разом з тим, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) було укладено Кредитний договір №52108С61 від 28 липня 2008 року (надалі - Кредитний договір), згідно якого Позичальнику було надано кредит в сумі 64000,00 (Шістдесят чотири тисячі) доларів США 00 центів з кінцевою датою погашення 15 липня 2033 року. Цільове призначення кредиту - для здійснення оплати на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, в зв'язку із невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Банк змушений був звернутись за захистом своїх прав до суду. Дніпровський районний суд м.Києва 23.12.2011р. ухвалив рішення (копія надається) по справі №2-3066/2011р., яким задовольнив позовні вимоги Банку, та стягнув з Позичальника на користь Банку заборгованість в сумі 689969,14 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн., а всього в сумі 691789,14грн. Рішення суду набрало чинності 04.01.2012р. (а.с.9-10).

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 21.08.2012р. державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесена постанова (копія надається) про відкриття виконавчого провадження. В процесі виконання виконавчого провадження було встановлено, що у Позичальника відсутні рахунки в банках, не зареєстровані на праві власності транспортні засоби. Позичальнику належить на праві власності тільки двохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в іпотеці у Банку. 08.11.2012р. держаним виконавцем проведено опис та арешт квартири, про що складено акт опису та арешту майна від 08.11.2012р. В рамках виконавчого провадження проведено оцінку квартири приватною фірмою "ЮрЕкс", про що 10.01.2013р. складено звіт №1/9, у відповідності до якого ринкова вартість об'єкта оцінки без врахування ПДВ становить 305024,00грн. (а.с.12). Оціночна вартість квартири не покриває всю суму боргу Позичальника, визначену рішенням суду.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позичальник згідно з статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" - (надалі Відповідач), ідентифікаційний код юридичної особи 35099876, юридична адреса: 10007, м. Житомир, шосе Київське, 131, є співзасновником вказного товариства. У відповідності до п. 6.2 статуту Відповідача, статутний капітал TOB "ВК "Технопак" дорівнює 2050000,00 грн. (Два мільйона п'ятдесят тисяч) гривень. У відповідності до п.6.3.2 статуту Фізична особа - ОСОБА_2 володіє часткою в розмірі 1025000,00 грн. (Один мільйон двадцять п'ять тисяч) гривень, що відповідає 50% Статутного капіталу товариства.

Враховуючи наявність у позичальника частки у статутному капіталі ТзОВ "Виробнича компанія "Технопак" позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про зобов'язання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" виділити відповідну частину майна товариства для звернення на нього стягнення, пропорційну частці засновника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства, яка становить 50% статутного капіталу товариства для задоволення вимог публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі.

З урахуванням наведених вище обставин, 08 серпня 2013 року господарський суд Житомирської області залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 в якості відповідача (співвідповідача) по справі та припинив провадження у справі №906/531/13 на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України..

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі №906/531/13 на предмет її відповідності нормам процесуального права України, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення діючого законодавства.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України "Про господарські товариства" звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Аналогічна правова норма містится і в ч.1 ст.149 Цивільного Кодексу України.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що саме товариство в якому боржнику належить частка у статутному капіталі, має вчинити дії по виділу частину майна згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

При цьому сама позовна вимога у даній справі визначено, як зобов'язання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" виділити відповідну частину майна товариства для подальшого звернення на нього стягнення.

В той же час предмет позову не включає позовну вимогу про звернення стягнення на частку ОСОБА_2 у майні Відповідача, а отже у випадку задоволення позову, ОСОБА_2 не буде нести ніяких обов'язків по виконанню вказаного рішення, тому помилковим є висновок суду першої інстанції про необхідність залучення ОСОБА_2 в якості відповідача у даній справі.

В той же час рішення у даній справі може вплинути на права ОСОБА_2, як учасника Відповідача, тому суд першої інстанції обгрунтовано залучив ОСОБА_2 в якості третьої особи безх самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача під час порушення провадження у справі.

За наведених обставин судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно змінив процесуальний статус учасників судового процесу та припинив провадження у даній справі, коли вірним було б вирішити спір по суті між сторонами у даній справі із залученням ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, ухвала господарського суду Житомирської області від 08.08.2013р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Житомирі - задоволити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.08.2013р. по справі №906/531/13 - скасувати.

2. Справу №906/531/13 передати на розгляд господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Маціщук А.В.