Постанова

від 19.02.2014 по справі 906/531/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа № 906/531/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Савченко Г.І.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Могильницький В.Ю. (дов. №010-01/104 від 10.01.2014 р.);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м.Житомирі на рішення господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 р.

у справі №906/531/13 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м.Житомирі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про виділення частини товариства для звернення на неї стягнення

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі №906/531/13 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О., суддя Бригинець Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною вимогою про зобов'язання відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" виділити відповідну частину майна товариства для звернення на нього стягнення, пропорційну частці засновника ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства, яка становить 50% статутного капіталу товариства для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оціночна вартість майна ОСОБА_3 не покриває всю суму його боргу перед позивачем, у зв'язку із чим вбачається необхідність звернення стягнення на частку ОСОБА_3 у статуному капітали ТОВ "Виробнича компанія "Технопак".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2013 року у справі №906/531/13 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м.Житомирі звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржене рішення є незаконним, не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує, що оскаржене рішення суду побудоване на припущенні про можливу наявність у відповідача іншого майна, а висновки місцевого господарського суду про передчасність звернення позивача з позовною вимогою до ТОВ "ВК "Технопак" суперечать приписам ст. 57 Закону України "Про господарські товариства", ст. 149 Цивільного кодексу України та судовій практиці.

Відповідач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не подали.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду 05.02.2014 р. та 19.02.2014 р. представник позивача (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній. Просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі. Додатково скаржник, на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 05.02.2014 р., надав письмові пояснення, у яких повідомив, що станом на 12.02.2014 р. стягнень з ОСОБА_3 на користь позивача за виконавчим документом, виданим 03.02.2012 р. Дніпровським районним судом м.Києва, не проводилося. Також у письмових поясненнях скаржник повідомив, що станом на 17.02.2014 р. розмір статутного капіталу ТОВ "ВК "Технопак" становить 2050000 грн., а частка ОСОБА_3 становить 50%, тобто 1025000 грн. Також, у даних письмових поясненнях представник позивача зазначає, що 21 січня 2014 року державним виконавцем повторно винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна ОСОБА_3

Відповідач та третя особа не забезпечили явку представників у судові засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. При цьому колегія суддів звертає увагу, що на час судового засідання вручення рекомендованого відправлення відповідачу ТОВ "Виробнича компанія "Технопак" не відбулось. Разом з тим, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом на юридичну адресу учасника процесу. Невручення процесуального документа, направленого судом стороні за належною адресою, та повернення рекомендованої кореспонденції поштою по закінченню терміну зберігання чи внаслідок відсутності адресата за зазначеною належною адресою не свідчить про невиконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення процесуальних дій, оскільки матеріали справи містять докази вчинення судом необхідних дій, направлених на завчасне повідомлення сторін, зокрема, відповідача про час і місце розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, відповідач та третя особа в установленому законом порядку були повідомлені про час і місце судового засідання, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників відповідача та третьої особи.

Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

28.07.2008 р. Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - Банк) та ОСОБА_3 (надалі - третя особа, позичальник) було укладено кредитний договір №52108С61 (надалі - договір), згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 64000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 15 липня 2033 року. Цільове призначення кредиту - для здійснення оплати на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитом, банк звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-3066/2011р. від 23.12.2011р. задоволено позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та стягнуто з позичальника на користь банку заборгованість в сумі 689969,14грн. та судові витрати в сумі 1820,00грн., а всього: 691789,14грн. /а.с. 9-10/.

Оскільки боржник постійно проживає в місті Житомирі та, зважаючи на місцезнаходження майна, банк в порядку ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся з заявою про примусове виконання рішення до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції /а.с. 157/.

21.08.2012р. державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3066/11, виданого 23.12.2011р. Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості в сумі 691789,14грн. /а.с. 119/.

21.08.2012р. державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 /а.с. 11, 120/.

08.11.2012р. державним виконавцем проведено опис та арешт двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в іпотеці у банку, про що складено акт опису та арешту майна від 08.11.2012р. /а.с. 67/.

14.11.2012р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні /а.с. 122/.

В рамках виконавчого провадження приватною фірмою "ЮрЕкс" проведено оцінку квартири боржника, про що 10.01.2013р. складено звіт №1/9, у відповідності до якого ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування ПДВ становить 305024,00грн. /а.с.12, 125/.

У зв'язку з наданими боржником запереченнями проти результатів оцінки майна, викладених у звіті /а.с. 126/, державним виконавцем 12.02.2013р. винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, якою призначено рецензування звіту №1/9 від 11.01.2013р. /а.с. 128/.

Як вбачається із листа Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції №24/3-28/31862 від 11.11.2013, який направлено на адресу філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", на час розгляду справи місцевим господарським судом проводилася експертна оцінка по визначенню вартості описаного державним виконавцем майна боржника, а саме - квартири АДРЕСА_1 /а.с. 118/.

З письмових пояснень позивача, наданих на вимогу, викладену в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. у справі №906/531/13 також вбачається, що на даний час державним виконавцем повторно винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна ОСОБА_3, оцінка майна не проведена, стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" по виконавчому листу №2-3066/11, виданому Дніпровським районним судом м.Києва не проводилось.

Також, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" (відповідач) /а.с. 153-155/.

У відповідності до п. 6.2 статуту, статутний капітал TOB "ВК "Технопак" дорівнює 2050000,00грн. У п.6.3.2 статуту вказано, що Фізична особа - ОСОБА_3 володіє часткою в розмірі 1025000,00грн., що відповідає 50% Статутного капіталу товариства /а.с. 13-19/.

Оскільки оціночна вартість квартири ОСОБА_3 в сумі 305024,00 грн. не покриває всю суму боргу позичальника, визначену рішенням суду, тому ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в порядку ст. 149 ЦК України, звернувся з позовом про виділення відповідної частини майна товариства, пропорційної частці засновника ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства, для звернення на нього стягнення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників. За загальним правилом, сформульованим у ст. ст. 57 і 73 Закону України "Про господарські товариства", звернення стягнення на частку учасника в товаристві за його власними зобов'язаннями не допускається. Така норма має на меті зробити товариство незалежним від особистих зобов'язань учасника перед третіми особами.

Відповідно ч. 1 ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Аналогічна правова норма міститься і в ч.1 ст.57 Закону України "Про господарські товариства".

Разом з тим, аналіз змісту ст. 149 ЦК України та ст. 57 Закону України "Про господарські товариства" вказує на те, що передумовою виділення частини майна товариства для звернення на нього стягнення, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його власними боргами можливе лише у разі недостатності у боржника іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Позовну вимогу банк мотивує тим, що оціночна вартість майна боржника (третьої особи у справі) значно менша, аніж визнана судом кредиторська вимога.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем, який має намір звернути стягнення на частину майна ТзОВ "ВК "Технопак", пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, не доведено, і матеріали справи не містять належних доказів факту недостатності у ОСОБА_3 іншого майна для задоволення вимог банку.

На вимогу судової колегії позивач подав лист Корольовського відділу ДВС від 12.02.2014 р., що станом на 12.02.2014 р. стягнення з ОСОБА_3 на користь банку не відбулось, оскільки 21.01.2014 р. державним виконавцем повторно винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для повторної оцінки майна ОСОБА_3 Дана обставина свідчить про відсутність конкретних відомостей про наявність вартості майна, на яке може бути звернуто стягнення, що дало б підставу для висновку про недостатність вартості майна для задоволення вимог стягувача.

При цьому судова колегія враховує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №33957495 з виконання виконавчого листа №2-3066/11 Дніпровського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості в сумі 691789,14грн. перебуває на виконанні у Корольовському ВДВС Житомирського МУЮ на стадії оцінки по визначенню вартості квартири боржника, яка перебуває в іпотеці банку.

Оскільки на даний час зазначений виконавчий лист стягувачу (позивачу у справі) не повернуто, то саме висновки позивача про відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, ґрунтуються на припущеннях.

В свою чергу, місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення вірно встановлено, що на час розгляду справи позивачем не доведено, що в процесі оцінки та реалізації відділом ДВС приміщення квартири, отриманих коштів буде недостатньо для погашення кредиторської заборгованості ОСОБА_3 Належних доказів на підтвердження такої обставини судам обох інстанцій позивачем не надано.

Одними з доказів відсутності у ОСОБА_3 майна позивач вважає письмову відповідь ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області на запит Корольовського ВДВС від 04.09.2012 р. про відсутність транспортних засобів /а.с. 163/ та довідки Державної податкової служби України про те, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку в органах ДПС та про відсутність інформації про джерела отримання доходів /а.с. 164, 165/.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно не розцінив вищевказані довідки як належні докази відсутності у ОСОБА_3 будь-якого іншого майна, оскільки: по-перше: отримані не на дату звернення до суду; по-друге: отримані виконавчою службою в процесі вчинення виконавчого провадження на території Житомирської області, а згідно листа Дніпровського районного відділу Головного управління в місті Києві Державної міграційної служби України №05/1493 від 22.11.2013р. ОСОБА_3 з 20.10.1979р. по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що вказує на ймовірність наявності у останнього майна за місцем реєстрації проживання.

Нормою ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

З матеріалів справи не вбачається, що за місцем реєстрації проживання ОСОБА_3 з'ясовувалась наявність у нього майна, зокрема транспортних засобів та нерухомого майна.

Крім того, на думку судової колегії, місцевий господарський суд, із врахуванням норм ст.ст. 1, 21 ГПК України, дійшов вірного висновку щодо того, що позивач повинен довести, що ТзОВ "ВК "Технопак" порушив його законні права чи інтереси.

Судом першої інстанції правильно дана оцінка тій обставині, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували, що позивач вимагав від відповідача виділу відповідної частини майна товариства, пропорційно частці ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства, для звернення на нього стягнення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направляв відповідну вимогу боржнику ОСОБА_3 за адресою його проживання, а не на юридичну адресу ТОВ "ВК "Технопак" /а.с. 158/.

Та обставина, на яку вказує позивач, що ОСОБА_3 є керівником ТОВ "ВК "Технопак", не свідчить про те, що вимога пред'являлась ТОВ "ВК "Технопак".

Як правильно вказав місцевий господарський суд, позивач не поставив до відома відповідача ТОВ "ВК "Технопак" про порушення своїх прав чи інтересів.

Тобто, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вирішення питання щодо виділення відповідної частини майна товариства (пропорційної частці засновника ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства) для звернення на нього стягнення на даний час є передчасним.

Судова колегія вважає, що позивач не позбавлений права в майбутньому повторно звернутися з відповідним позовом до відповідача при усуненні обставин, що обумовили відмову у позові.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Витрати по судовому збору за подання апеляційної скарги в силу приписів ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м.Житомирі на рішення господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2013 року у справі №906/531/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2013 року у справі №906/531/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №906/531/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.