Рішення

від 02.12.2013 по справі 906/531/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2013 р. Справа № 906/531/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

- від позивача: Шахрай О.А. - представник за довіреністю 010-01/4995 від 14.06.2012р.,

- від відповідача: не з'явився,

- від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м.Київ) Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" (м.Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (м.Житомир)

про виділення частини товариства для звернення на неї стягнення

Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" виділити відповідну частину майна товариства для звернення на нього стягнення, пропорційну частці засновника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства, яка становить 50% статутного капіталу товариства для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі.

Ухвалою господарського суду від 11.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/531/13.

Ухвалою суду від 08.08.2013р. залучено до участі у справі в якості відповідача - ОСОБА_2 та припинено провадження у справі на підставі ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.08.2013р. скасовано, а справу передано на розгляд господарському суду Житомирської області.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справи №906/531/13 та розпорядження керівника апарату господарського суду Житомирської області №121/2013 від 23.10.2013р. справу №906/531/13 передано для розгляду судді Сікорській Н.А.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.10.2013р. справу №906/531/13 прийнято до провадження суддею Сікорською Н.А. та призначено судове засідання на 12.11.2013р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.11.2013р., що підтверджується реєстром господарського суду Житомирської області на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал від 25.10.2013р. та від 12.11.2013р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення №1000212708481 та №1000212708457 (а.с. 150, 152).

Вирішення спору здійснюється за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі - третя особа, позичальник) було укладено кредитний договір №52108С61 (надалі - кредитний договір), згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 64000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 15 липня 2033 року. Цільове призначення кредиту - для здійснення оплати на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитом, банк звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по справі №2-3066/2011р. від 23.12.2011р. задоволено позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та стягнуто з позичальника на користь банку заборгованість в сумі 689969,14грн. та судові витрати в сумі 1820,00грн., а всього: 691789,14грн. (а.с. 9-10).

Згідно письмових пояснень позивача від 27.11.2013р., оскільки боржник постійно проживає в місті Житомирі та, зважаючи на місцезнаходження майна, банк в порядку ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся з заявою про примусове виконання рішення до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (а.с. 157).

21.08.2012р. державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3066/11, виданого 23.12.2011р. Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості в сумі 691789,14грн. (а.с. 119).

21.08.2012р. державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с. 11, 120).

08.11.2012р. державним виконавцем проведено опис та арешт двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в іпотеці у банку, про що складено акт опису та арешту майна від 08.11.2012р. (а.с. 67).

14.11.2012р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с. 122).

В рамках виконавчого провадження приватною фірмою "ЮрЕкс" проведено оцінку квартири боржника, про що 10.01.2013р. складено звіт №1/9, у відповідності до якого ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування ПДВ становить 305024,00грн. (а.с.12, 125).

У зв'язку з наданими боржником запереченнями проти результатів оцінки майна, викладених у звіті (а.с. 126), державним виконавцем 12.02.2013р. винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, якою призначено рецензування звіту №1/9 від 11.01.2013р. (а.с. 128).

Матеріали справи вказують, що третя особа - ОСОБА_2 неодноразово звертався до Житомирського окружного адміністративного суду, Житомирського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України, Дніпровського районного суду м. Києва з позовами та скаргами до Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ, що стосуються результатів оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно листа Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції №24/3-28/31862 від 11.11.2013, який направлено на адресу філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", на даний час проводиться експертна оцінка по визначенню вартості описаного державним виконавцем майна боржника, а саме - квартири АДРЕСА_1.

Станом на 11.11.2013р. стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" по виконавчому листу №2-3066/11, виданому Дніпровським районним судом м.Києва не проводилось. (а.с. 118).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 153-155) ОСОБА_2 є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" (відповідач).

У відповідності до п. 6.2 статуту, статутний капітал TOB "ВК "Технопак" дорівнює 2050000,00грн.

У відповідності до п.6.3.2 статуту Фізична особа - ОСОБА_3 володіє часткою в розмірі 1025000,00грн., що відповідає 50% Статутного капіталу товариства.

Оскільки оціночна вартість квартири ОСОБА_2 в сумі 305024,00 грн. не покриває всю суму боргу позичальника, визначену рішенням суду, тому ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в порядку ст. 149 ЦК України, звернувся з позовом про виділення відповідної частини майна товариства, пропорційної частці засновника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства, для звернення на нього стягнення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасника судового господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Аналогічна правова норма міститься і в ч.1 ст.57 Закону України "Про господарські товариства".

Предметом позову у даній справі є виділення відповідачем частини майна для звернення на нього стягнення, пропорційну частці засновника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства.

Зміст ст. 149 ЦК України та ст. 57 Закону України "Про господарські товариства" вказує на те, що передумовою виділення частини майна товариства для звернення на нього стягнення, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його власними боргами можливе лише у разі недостатності у боржника іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Так, підставою звернення позивача до суду з вимогою про виділення частини майна ТзОВ "ВК "Технопак", є саме недостатність у ОСОБА_2 іншого майна для задоволення кредиторської вимоги в сумі 691789,14грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд вважає, що позивачем, який має намір звернути стягнення на частину майна ТзОВ "ВК "Технопак", пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, не доведено, і матеріали справи не містять належних доказів факту недостатності у ОСОБА_2 іншого майна для задоволення вимог Банку.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як зазначалось вище, у Корольовському ВДВС Житомирського МУЮ на виконанні перебуває виконавче провадження №33957495 з виконання виконавчого листа №2-3066/11 Дніпровського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості в сумі 691789,14грн. Виконавче провадження перебуває на стадії оцінки по визначенню вартості квартири боржника, яка перебуває в іпотеці банку.

Тобто, на час розгляду справи неможливо достеменно стверджувати, що в процесі оцінки та реалізації відділом ДВС приміщення квартири, отриманих коштів буде недостатньо для погашення кредиторської заборгованості ОСОБА_2

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Одними з доказів відсутності у ОСОБА_2 майна позивач вважає письмову відповідь ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області на запит Корольовського ВДВС від 04.09.2012 р. про відсутність транспортних засобів (а.с. 163) та довідки Державної податкової служби України про те, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку в органах ДПС та про відсутність інформації про джерела отримання доходів (а.с. 164, 165).

Господарський суд не розцінює вищевказані довідки як належні докази відсутності у ОСОБА_2 будь-якого іншого майна, оскільки: по-перше: отримані не на дату звернення до суду; по-друге: отримані виконавчою службою в процесі вчинення виконавчого провадження на території Житомирської області, а згідно листа Дніпровського районного відділу Головного управління в місті Києві Державної міграційної служби України №05/1493 від 22.11.2013р. ОСОБА_2 з 20.10.1979р. по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що вказує на ймовірність наявності у останнього майна за місцем реєстрації проживання.

Нормою ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

З матеріалів справи не вбачається, що за місцем реєстрації проживання ОСОБА_2 з'ясовувалась наявність у нього майна, зокрема транспортних засобів та нерухомого майна.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає, що матеріали справи достеменно не свідчать про відсутність у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення в ході виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до ст. 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, звернувшись до суду, позивач повинен довести, що ТзОВ "ВК "Технопак" порушив його законні права чи інтереси.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували, що позивач, виходячи з умов ст. 149 ЦК України та ст. 57 Закону України "Про господарські товариства" вимагав від відповідача виділу відповідної частини майна товариства, пропорційної частці ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства для звернення на нього стягнення.

Тобто, вирішення питання щодо виділення відповідної частини майна товариства (пропорційної частці засновника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства) для звернення на нього стягнення на даний час є передчасним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.12.13

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу (10014, м.Житомир, вул. Перемоги, 23) (рек.)

3 - відповідачу (рек. із зв. повід.)

4, 5 - третій особі (рек.):

- АДРЕСА_1,

- АДРЕСА_2.