Постанова

від 14.05.2014 по справі 906/531/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 906/531/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Житомирі на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 та на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 02.12.2013 у справі№906/531/13 господарського суду Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Житомирі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 провиділення частини товариства для звернення на неї стягнення в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Могильницький В.Ю., - відповідача повідомлений, але не з'явився; - третьої особи повідомлений, але не з'явився Розпорядженням секретаря першої судової палати від 13.05.2014 №02-05/187 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи головуючий суддя - Мирошниченко С.В. судді: Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 у справі №906/531/13 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 (судді Савченко Г.І., Демидюк О.О., Бригинець Л.М.), відмовлено у задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Житомирі (надалі позивач/скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Технопак" (надалі відповідач), третя особа у справі - ОСОБА_4, про виділення частини товариства для звернення на неї стягнення.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача виділити частину майна товариства для звернення на неї стягнення, пропорційну частці засновника ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства, яка становить 50% статутного капіталу товариства, для задоволення вимог позивача, на підставі ст. 149 ЦК України.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що вартість арештованого майна, належного ОСОБА_4 (третій особі у справі), а саме: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не покриває заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем, яка виникла за кредитним договором №52108С61, розмір якої встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2011 у справі №2-3066/2011; іншого майна, за рахунок якого можна погасити заборгованість, у ОСОБА_4 немає, що підтверджується довідками (відповідями) з Державної податкової служби України, та ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області. Статтею 149 ЦК України унормовано, що звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів, що й має місце, на думку позивача, у даному випадку.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу не погодилися із доводами позивача, та відмовили у позові. При цьому, суди виходили із того, що, по-перше, на час розгляду справи неможливо достеменно стверджувати, що в процесі оцінки та реалізації відділом ДВС майна, належного ОСОБА_4 - квартири, отриманих коштів буде недостатньо для погашення кредиторської заборгованості; по-друге, надані позивачем довідки не є належними доказами відсутності у ОСОБА_4 майна, оскільки, отримані не на дату звернення із даним позовом до суду, а також, отримані в процесі вчинення виконавчих дій на території Житомирської області, в той час, як в матеріалах справи міститься лист Державної міграційної служби України, в якому зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований у АДРЕСА_2. Виходячи із наведеного, керуючись ст.ст. 20, 47 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 32, 33 ГПК України, ст. 149 ЦК України, ст. 57 Закону України "Про господарські товариства", місцевий господарський суд відмовив у позові, з чим погодився суд апеляційної інстанції та не вбачає підстав не погодитися й суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 28.07. 2008 між позивачем та третьою особою у справі був укладений кредитний договір №52108С61, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_4 кредит в сумі 64 000,00 доларів США, для купівлі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.12.2011 у справі №2-3066/2011 були задоволені позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 689 969,14 грн. а також - судові витрати.

21.08.2012 державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирської області (надалі - ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3066/2011 від 23.12.2011 про стягнення з ОСОБА_4 691 789,14 грн.

08.11.2012 ВДВС складено акт опису й арешту майна, згідно з яким, було арештовано квартиру, належну ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено обмеження права її використання.

В рамках здійснення виконавчого провадження було проведено експертну оцінку вказаної квартири, згідно з яким ринкова її вартість становить 305 024,00 грн.

Як вказувалося вище, позивач, звертаючись із позов, наголошував на тому, що у ОСОБА_4 відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення, окрім вказаної квартири, ринкова вартість до того ж якої, не покриває розмір заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем. Оскільки ОСОБА_4 є одним із засновників ТОВ "ВК "Технопак" (відповідач у даній справі), то, відповідно, в порядку ст. 149 ЦК України, банк як кредитор має право претендувати на частку ОСОБА_4 у вказаному товаристві.

Відповідно до ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність вказаної обставини державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В той же час, позивачем не доведено перед судами попередніх інстанцій у встановленому законом порядку факту неможливості здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3066/2011 від 23.12.2011, адже матеріали справи не містять відповідних доказів - акту державного виконавця, про подальшу неможливість здійснювати вказане виконавче провадження. Як вірно зазначили суди, на час розгляду даної справи, належне боржнику та виявлене ВДВС ОСОБА_4 майно - квартира, не реалізоване, виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-3066/2011 від 23.12.2011 триває та знаходиться на стадії оцінки по визначенню вартості цього майна та його реалізації, що не надає права, на даному етапі, виходячи із наведених норм, стверджувати про, по-перше, недостатність коштів з майбутньої реалізації арештованої квартири ОСОБА_4 для погашення заборгованості останнього перед позивачем; по-друге, про фактичну відсутність майна боржника - ОСОБА_4, що унеможливлювало б здійснення виконавчого провадження №2-3066/2011 від 23.12.2011 і наслідком чого б мав би бути, в силу ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" акт державного виконавця.

Виходячи із встановленого, є вірним висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявленого позивачем позову про виділення належної ОСОБА_4 в ТОВ "Технопак" частини товариства для задоволення вимог позивача (банку) на підставі ст. 149 ЦК України, адже застосування заходів щодо задоволення вимог кредиторів, передбачених у вказаній нормі, є можливим лише за відсутності у боржника іншого належного йому майна, що є недоведеним позивачем у даному випадку з вищенаведених причин.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи із законодавчо обмежених прав суду касаційної інстанції, останній погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки наданих позивачем довідок (відповідей) з Державної податкової служби України та ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області, з підстав, наведених судами при здійсненні оцінки вказаних довідок.

Інші доводи Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Житомирі не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях; при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, прийняті у даній справі судові рішення відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 та рішення господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 у справі №906/531/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере