Постанова

від 18.09.2013 по справі 18/1543/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 18/1543/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Полянського А.Г., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Супрунівської сільської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. у справі господарського суду№ 18/1543/12 Полтавської області за позовом Супрунівської сільської ради до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг" розірвання договору підряду та стягнення неустойки в сумі 316 708,50 грн. та за зустрічним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг" Супрунівської сільської ради прозобов'язання прийняти та підписати акт приймання виконаних робіт № 4 від 19.12.2011 р. та стягнення 285 445,16 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Матійченко Т.Г., дов. № б\н від 01.02.2013 р.; Дугін М.В., дов. № б\н від 19.05.2011 р.; відповідача:Кабальський Р.О., дов. № б\н від 31.08.2012 р.;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 р. Супрунівська сільська рада (далі - Рада) звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, у якій просила розірвати договір підряду № 47 від 25.08.2011 р. укладений між Радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг" (далі - Товариство) та стягнути з останнього на її користь неустойку за порушення зобов'язання в розмірі 316 708,50 грн.

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Товариством порушено умови договору в частині своєчасного закінчення реконструкції будинку культури, що є підставою для розірвання вказаного договору та стягнення неустойки за період з 28.11.2011 р. по 25.04.2012 р.

У вересні 2012 р. Товариство звернулось до господарського суду Полтавської області з зустрічною позовною заявою до Ради, у якій просило зобов'язати Раду прийняти та підписати акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 19.12.2011 р. за грудень 2011 року та стягнути з неї на користь Товариства заборгованість у розмірі 285 445,16 грн. за договором підряду № 47 від 25.08.2011 р.

Викладені у зустрічній позовній заяві вимоги Товариство, посилаючись на норми ЦК України та ГК України обґрунтовувало тим, що воно виконало договірні зобов'язання щодо реконструкції будинку культури, проте Рада ухиляється від підписання актів виконаних робіт та оплати виконаних підрядних робіт.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.02.2013 р. (суддя Мацко О.С.) у задоволенні позовних вимог Ради за первісним позовом про розірвання договору підряду № 47 від 25.08.2011 р. і стягнення 316 708,50 грн. неустойки відмовлено. Позовні вимоги Товариства за зустрічним позовом про зобов'язання Ради прийняти і підписати акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 19.12.2011 р. за грудень 2011 р. та стягнення 285 445,16 грн. заборгованості за договором підряду № 47 від 25.08.2011 р. задоволено частково. Стягнуто з Ради на користь Товариства 285 445,16 грн. заборгованості. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. (колегія суддів: Істоміна О.А., Білецька А.М., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2013 р. залишено без змін.

В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про розірвання договору підряду № 47 від 25.08.2011 р. судові рішення, з посиланням на положення ч. 2 ст. 653 та ч. 4 ст. 849 ЦК України, мотивовані тим, що на момент звернення до суду із даним позовом Рада односторонньо відмовилась від договору підряду № 47 від 25.08.2011 р. шляхом направлення на адресу Товариства претензії, що вже свідчить про його розірвання та припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу його укладення.

В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з Товариства неустойки рішення та постанова мотивовані тим, що роботи за спірним договором не були розпочаті вчасно через прострочення кредитора, зокрема несвоєчасне отримання замовником дозволу Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області. Водночас, постановою Полтавського районного суду у справі № 4-179/2011 за поданням прокуратури Полтавського району було накладено арешт на кошти Товариства, які надійшли від Ради, що в силу положень укладеного договору, надає право зупинити виконання робіт та звільняє Товариство від відповідальності за прострочення строків їх виконання

В частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 285 445,16 грн. рішення та постанова прийняті з мотивів викладених Товариством у зустрічній позовній заяві.

В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов'язання прийняти і підписати акт приймання виконаних будівельних робіт рішення та постанова мотивовані відсутністю законних підстав для її задоволення, оскільки зобов'язання Ради прийняти і підписати акт приймання виконаних будівельних робіт суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2013 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову в частині стягнення з Товариства на користь Ради 316 708,50 грн. та відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства до Ради в повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на ст. ст. 525, 651, 653, 837, 849, 852, 854, 857 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України, ст. ст. 22, 77, 80, 84, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство, не скористалось правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

У судовому засіданні 21.08.2013 р. оголошувалась перерва до 18.09.2013 р.

За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 16.09.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Полянського А.Г. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Радою (замовник) та Товариством (підрядник) було укладено Договір підряду № 47 від 25.08.2011 р. (далі - Договір) на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати за завданням замовника та згідно з будівельними нормами на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт з "Реконструкції будинку культури по вул. Леніна, 14 в с. Супрунівка, Полтавського району" відповідно кошторису до Договору та передати закінчені роботи замовнику, а замовник зобов'язався надати підряднику Будівельний майданчик (фронт робіт), надати проектно-кошторисну документацію стосовно предмету договору, прийняти та оплатити належним чином виконані роботи; перелік робіт (об'єм і кількість) зазначено у додатку № 1 до Договору - "Кошторис";

- відповідно до п. 3.1. Договору договірна ціна, є твердою та становить: 2 111 390,00 грн., з яких 351 898,00 грн. - ПДВ 20%;

- у пункті 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за ним здійснюються щомісячно за фактом виконання робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою, складеною на підставі акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, підписаного та завіреного печатками замовника та підрядника, а також належним чином оформленого рахунку протягом 5 банківських днів. До акту приймання виконаних робіт необхідно надати підсумкову відомість розрахунок загальновиробничих витрат, копії накладних на матеріали, вироби, конструкції та сертифікати якості;

- розділом 5 Договору сторони закріпили, що термін виконання робіт, узгоджений сторонами та складає 91 день. При цьому, підрядник розпочинає виконувати роботи протягом 3-х робочих днів після підписання цього договору. Датою закінчення робіт є дата підписання замовником акта приймання-передачі об'єкту після завершення робіт, передбачених договором;

- розділом 6 Договору підряду сторонами передбачено, що замовник має право відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення виконаних робіт, оплативши підряднику виконану частину робіт з відшкодуванням збитків, завданих такою відмовою, в т. ч. втраченої вигоди; підрядник має право зупиняти роботи і розірвати договір, зокрема, при порушенні замовником своїх обов'язків щодо початку робіт, при неможливості виконання умов договору з причин, що виникли через дії або бездіяльність органів державної влади (або місцевого самоврядування);

- відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 31.12.2011 р.;

- Радою було сплачено на рахунок Товариства попередню оплату в розмірі 630 000,00 грн., з яких - 105 000,00 грн. ПДВ 20%, що не заперечувалось сторонами.

Звертаючись до місцевого господарського суду із первісним позовом, Рада, зазначаючи про порушення умов Договору в частині своєчасного виконання робіт, просила розірвати вказаний Договір та, з посиланням на положення п. 7.3.1 Договору, просила стягнути з Товариства на її користь 316 708,50 грн. неустойки, розрахованої за період з 28.11.2011 р. (обумовлений у Договорі термін виконання робіт) по 25.04.2012 р.

Розглянувши зазначені позовні вимоги Ради, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновків про відсутність підстав для їх задоволення. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 7.3.1 Договору, за несвоєчасне виконання у повному обсязі в обумовлений цим Договором строк п. 3.1, підрядник повинен сплатити замовнику, на його вимогу, штрафні санкції протягом 3-х робочих днів після отримання вимоги у розмірі 0,1 % від загальної вартості Договору за кожен день затримки.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю природою укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини першої ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, виконання обумовлених у Договорі робіт не було розпочато Товариством вчасно через несвоєчасне отримання Радою усіх необхідних для початку робіт дозволів, зокрема дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, який отриманий замовником лише 07.10.2011 р.

Господарськими судами вірно зазначено, що хоча обов'язок замовника отримувати дозволи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не обумовлено Договором, але він випливає із положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Водночас, господарськими судами на підставі матеріалів справи було встановлено, що постановою Полтавського районного суду у справі № 4-179/2011 за поданням прокуратури Полтавського району 30.11.2011 р. було накладено арешт на кошти Товариства, які надійшли від Ради на виконання Договору, а відповідно до п. 6.4.2 Договору, підрядник має право зупиняти роботи у випадку, зокрема, неможливості виконання умов договору через дії органів державної влади. Ніяка відповідальність не може бути наслідком невиконання чи неналежного виконання сторонами цього договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання є наслідком обставин, які знаходяться за сферою контролю сторони, наприклад, зокрема, арешт чи блокування рахунків в установах банків (п. 8.1 Договору).

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставин прострочення кредитора (замовника) за Договором, що унеможливило своєчасний початок виконання робіт Товариством, факту накладення арешту на кошти Товариства та обставини відмови від прийняття робіт та їх оплати, враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що Товариство не могло виконати свої зобов'язання у встановлений Договором строк правомірним, а відмову у задоволенні позовних вимог Ради про стягнення з Товариства, розрахованої за період з 28.11.2011 р. по 25.04.2012 р., неустойки у розмірі 316 708,50 грн. - обґрунтованою.

Колегія судів Вищого господарського суду України погоджується також із висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені позовних вимог Ради про розірвання укладеного між сторонами Договору, з огляду на наступне.

За приписами статей 188 ГК України та 525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень частини четвертої ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з частиною третьою ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Правовий аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено та на підставі матеріалів справи встановлено, що Рада, користуючись правами, наданими ст. 849 ЦК України відмовилась від Договору шляхом направлення 04.04.2012 р. на адресу Товариства відповідної претензії про його розірвання та сплату штрафних санкцій, яку Товариством отримано.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволені позовних вимог Ради про розірвання Договору.

Викладені у касаційній скарзі доводи Ради про порушення господарськими судами приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з огляду на те, що судами не припинено провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання Договору, а відмовлено у їх задоволені, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються як необґрунтовані, оскільки абзацом третім підпункту 4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Щодо позовних вимог Товариства за зустрічним позовом, про зобов'язання Ради прийняти та підписати акт приймання виконаних робіт № 4 від 19.12.2011 р. та стягнення 285 445,16 грн. колегія суддів Вищого господарського суду зазначає.

Частина перша ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною четвертою ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

На підставі матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що:

- на виконання умов Договору, Товариство за період з жовтня по листопад 2011 року виконало роботи на загальну суму 1 237 813,32 грн., які Радою прийняті без зауважень та оплачені в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2В № 1 за жовтень та № 2 і № 3 за листопад 2011 р.;

- від підписання направленого Товариством акту приймання виконаних підрядних робіт № 4 за грудень 2011 року форми № КБ-2В Рада ухилилась, визначені у ньому роботи не оплатила з підстав того, що роботи виконані неякісно та на значно меншу суму, при цьому передбачених у ст. 853, ч. 4 ст. 882 ЦК України дії не вчинила;

- висновком № 1051 від 25.12.2012 р. проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що включені до акту приймання виконаних підрядних робіт № 4 за грудень 2011 року роботи, на які складено акти огляду прихованих робіт відповідають вимогам ДБН і проектно-кошторисної документації;

- висновком № 316/317 від 08.05.2012 р. проведеної у межах розслідування кримінальної справи №111200054 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи підтверджено фактичні об'єми виконаних Товариством робіт за Договором на суму 285 445,16 грн.

Враховуючи наведені вище положення ЦК України та беручи до уваги встановленні господарськими судами попередніх інстанцій обставини якості та вартості відображених у акті № КБ-2В № 4 за грудень 2011 року робіт, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили зустрічні позовні вимоги Товариства про стягнення на його користь з Ради 285 445,16 грн. заборгованості за Договором.

При цьому, з огляду на наведене вище та враховуючи положення ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги Товариства про зобов'язання Ради прийняти і підписати акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 19.12.2011 р. за грудень 2011 р. є законним та обґрунтованим, оскільки зобов'язання Ради прийняти і підписати акт приймання виконаних будівельних робіт суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Доводи касаційної скарги Ради наведеного вище не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне також зазначити, що більшість доводів Ради у касаційній скарзі, у тому числі щодо невірної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1051 від 25.12.2012 р., зводяться до того, що господарськими судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку окремим доказам у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Ради зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Супрунівської сільської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. у справі № 18/1543/12 господарського суду Полтавської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя А.Г. Полянський

Суддя В.О. Швець