Постанова

від 04.11.2008 по справі 7/60-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/60-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

04.11.08                                                                                           Справа  № 7/60-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                         Процика Т.С.

суддів                                                            Городечної М.І.

                                                            Кузя В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Віва”від 11.07.2008р.

на рішення           Господарського суду Волинської області від 17.07.2008р.

у справі           № 7/60-38

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “ЛунаПак”, м. Дніпропетровськ

до відповідача           ТзОВ “Віва”, м. Луцьк

про           стягнення 44835,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –не з'явився.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.07.2008р. у справі № 7/60-38, суддя Шум М.С., позов задоволено частково, стягнуто з ТзОВ “Віва” на користь ТзОВ “Торгівельний дім “ЛунаПак” 25000 грн. боргу, 4358,51 грн. пені, та 730,90 грн. 3% річних, всього 30089,41 грн.; 448,35грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В частині стягнення 14961,88 грн. провадження у справі припинено.

Рішення мотивоване нормами ст.ст. 144, 173, 193, 229, 230 Господарського кодексу України, ст. 509, 526, 549, 550, 625  Цивільного кодексу України, ст.49, п. 1-1 ст. 80 ГПК України, а також зокрема тим, що наявними є фактичні і правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2008р. у справі № 7/60-38 повністю та припинити провадження у справі, оскільки вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.   

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2008р. по справі № 7/60-38 без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ „Віва” без задоволення, оскільки вважає, що суд першої інстанції дослідив всі матеріали справи, оглянув всі оригінали документів, що підтверджують наявність зобов'язань, з'ясував всі обставини, що мають значення у справі та виклав у рішенні висновки, які відповідають дійсним обставинам.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

14 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім”“ЛунаПак””та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віва”було укладено договір №131 на виготовлення продукції.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було відвантажено відповідачу продукцію на загальну суму 140235,33 грн..

Укладений між сторонами договір недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, у зв'язку з чим в господарського суду були відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак, відповідач –ТзОВ “Віва” - договірні зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті за отриманий товар не виконав, сплативши лише 100273,45грн., що підтверджується копіями банківських виписок, внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 39961,88 грн..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано докази часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 14961,88 грн. основного боргу, а тому провадження в частині стягнення 14961,88 основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з оплатою.

На час розгляду справи залишок боргу за отриманий товар у відповідача перед позивачем становить 25000 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що позовна вимога про стягнення з відповідача 25000 грн. заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

В результаті невиконання відповідачем зобов'язань, взятих перед позивачем, у відповідності до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського кодексу України та згідно п. 6.2. договору № 131 від 14.08.2007р. за неналежне виконання договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення обов'язкових платежів позивачем була нарахована пеня, яка у відповідності до представленого суду розрахунку за період прострочення з 15.10.2007р. по 07.04.2008р. склала 4358,51 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 730,90 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.10.2007р. по 07.04.2008р.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що враховуючи поставку позивачем відповідачу товару та не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків (у строки, порядку та розмірах, визначених у підписаній між сторонами угоді), позовні вимоги, пред'явлені ТзОВ “Торгівельний дім”“ЛунаПак””до ТзОВ “Віва”, підставні і підлягають до задоволення частково. Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дакази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не подано місцевому господарському суду та апеляційному господарському суду доказів про відсутність заборгованості перед позивачем, доказів на обгрунтування суми цієї заборгованості на думку відповідача та стан розрахунків між підприємствами.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення  Господарського суду  Волинської області від 17.07.2008р. у справі № 7/60-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Віва” без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий суддя                                                                           Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Городечна М.І.

Суддя                                                                                                 Кузь В.Л.