Рішення

від 18.02.2009 по справі 31/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.09                                                                                           Справа№ 31/253

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за первісним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс», м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв Львівської області

про:стягнення 90068,96 грн.

за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв Львівської області

до відповідача за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс», м. Калуш Івано-Франківської області

про:стягнення штрафу в сумі 239425,75 грн.

Суддя: Артимович В.М.                                                                                          Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники

від позивача:Загребельний Ю.А. - представник;

від відповідача:Янів Є.А. –представник.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс», м. Калуш Івано-Франківської області, надалі –позивач або відповідач за зустрічним позовом, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв Львівської області, надалі –відповідач або позивач за зустрічним позовом, про стягнення заборгованості в сумі 84518,40 грн., 4932,26 грн. пені, 618,30 грн. трьох процентів річних та сум сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Первісні позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам договору на виконання робіт № МЕ-07-08 від 04.10.2007 р. позивач не сплачує основний борг в сумі 84518,40 грн., у зв'язку з чим позивачем згідно норм ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»нараховано відповідачеві пеню та три проценти річних.

Ухвалою суду від 21.10.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 11.11.2008 р.

Судом ухвалою від 16.12.2008 р. прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом зустрічна позовна заява відповідача, в якій він просить суд стягнути із відповідача на його користь 239425,75 грн. штрафу. Зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що позивач прострочив термін виконання робіт, встановлений п. 3.5 укладеного між сторонами договору, що, на його думку, є підставою для стягнення з позивача штрафу.

У відзиві на зустрічну позовну заяву, поданому суду 27.01.2009 р., відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову, виходячи з того, що п. 7.2 договору передбачено сплату підрядником штрафу в розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт по договору за кожний день прострочення. Також позивач заперечує передачу відповідачем йому будівельного майданчика.

Клопотанням від 03.02.2009 р. позивачем за первісним позовом долучено до справи ряд документів, зокрема кошториси та локальний кошторис.

Через канцелярію суду 10.02.2009 р. відповідачем за первісним позовом подано клопотання, яким долучено до справи кошториси, акти виконаних робіт, податкову декларацію, податкові накладні. Також відповідач подав клопотання про про заміну в зустрічному позову слова «штраф» на слово «пеня».

В судове засідання 10.02.2009 р. прибули уповноважені представники позивача і відповідача. Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги та заперечив зустрічний позов з підстав, викладених у позові, а представник відповідача первісні позовні вимоги заперечив, а зустрічні просив задовольнити, навівши доводи, аналогічні викладеним у зустрічній позовній заяві.

В судовому засіданні 10.02.2009 р. оголошено перерву до 18.02.2009 р. В судове засідання 18.02.2009 р. представник позивача за первісним позовом з'явився, а представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 18.02.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою сторони оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 23.02.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і відповідачем 04.10.2007 р. був укладений договір на виконання робіт № МЕ-07-08, згідно якого відповідач за первісним позовом доручає та оплачує, а позивач приймає на себе виконання робіт згідно додатку № 2 до договору та кошторисів. В матеріалах справи наявний додаток № 2 «договірна ціна з розрахунками», який містить види робіт, їх вартість та загальну вартість робіт згідно договору, що складає 306956,09 грн. Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач, як підрядник, розпочинає виконання робіт на протязі п'яти днів з дня виконання замовником зобов'язань щодо сплати авансу та завершує їх протягом сорока днів. Як встановлено в п. п. 5.1, 5.2 договору відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 30 % від загальної вартості робіт по договору протягом 10-и банківських днів з моменту підписання договору сторонами, а оплата виконаних робіт здійснюється щодекадно шляхом проміжних платежів за окремі види робіт і послуги протягом 5 днів з дня підписання відповідачем, який є замовником, поданих підрядником актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3.

У відповідності до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідачем за первісним позовом лише 29.01.2008 р. повністю сплачено попередню оплату в розмірі тридцяти процентів від загальної вартості робіт.

Подані сторонами копії актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані уповноваженими представниками як замовника, так і підрядника, а також податкові накладні свідчать, що позивачем були виконані передбачені договором № МЕ-07-08 роботи в період із листопада 2007 р. по червень 2008 р. на загальну суму 253303,20 грн. Оплата ж відповідачем проведена лише частково в сумі 168650,00 гр.

Вказане вище спростовує твердження позивача за первісним позовом, наведені у відзиві, про те, що відповідачем не було передано йому будівельного майданчику.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з вищевикладеним первісні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 84653,20 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Твердження відповідача за первісним позовом про невиконання позивачем певних підрядних робіт судом не беруться до уваги, так як предметом позову в даній справі не є позов про зобов'язання позивача до виконання обов'язку в натурі.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку порушення замовником п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день такого прострочення.

Відтак стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають пеня в сумі 4932,26 грн. та три проценти річних в сумі 618,30 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем за первісним позовом всупереч вказаним вище нормам не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про виконання взятих на себе робіт в термін, обумовлений п. п. 2.1, 3.5 договору № МЕ-07-08.

Згідно з п. 7.2 договору у випадку порушення підрядником п. п. 3.5, 4.1, 4.5 даного договору він сплачує замовнику штраф у розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт по даному договору за кожен день такого прострочення.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Зважаючи на те, що позивач і відповідач у даній справі є суб'єктами господарювання, то норми Господарського кодексу, як спеціальні порівняно з нормами Цивільного кодексу, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому посилання позивача на вимоги ст. 549 Цивільного кодексу України щодо можливості нарахування пені лише за невиконання грошового зобов'язання є безпідставними.

Згідно ж ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено нормою ст. 231 Господарського кодексу штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею ж 343 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено обмеження розміру пені за прострочку саме грошового зобов'язання, а не іншого, як у даній справі.

Проаналізувавши вказані вище норми та норми глави 26 Господарського кодексу України, а також сам п. 7.2 договору, керуючись ст. 213 Цивільного кодексу України суд вважає, що згідно п. 7.2 договору його сторони досягли згоди щодо сплати підрядником саме пені в розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт по даному договору за кожен день прострочення термінів виконання робіт, оскільки штраф не може стягуватись за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені відповідача встановив, що ним неправильно нараховано суму пені. Враховуючи повну сплату відповідачем суми авансу лише 29.01.2008 р., то зважаючи на п. п. 2.1, 3.5, 5.1, 7.6 договору пеню за несвоєчасне виконання підрядних робіт слід обраховувати із 10.03.2008 р. по 28.06.2008 р., тобто по дату підписання сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. Відтак, стягненню із позивача за первісним позовом на користь відповідача підлягає пеня в розмірі 102216,57 грн. Відповідно в стягненні пені в сумі 137209,18 слід відмовити.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати, понесені сторонами, покласти на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених первісних та зустрічних позовних вимог. Також судом встановлено, що позивачем за первісним позовом помилково сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж це встановлено нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а тому після набрання рішенням законної сили позивачеві за первісним позовом слід видати довідку на повернення із державного бюджету державного мита в сумі 49,32 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 60, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс», м. Калуш Івано-Франківської області, задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт»(81600, м. Миколаїв Львівської області, пл. Ринок, 2; код ЄДРПОУ 31487548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс»(77300, м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Євшана, 9; код ЄДРПОУ 32177191) основний борг в сумі 84518,40 грн., пеню в сумі 4932,26 грн., три проценти річних в сумі 618,30 грн., державне мито в сумі 900,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв Львівської області, задовольнити частково.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс»(77300, м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Євшана, 9; код ЄДРПОУ 32177191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт»(81600, м. Миколаїв Львівської області, пл. Ринок, 2; код ЄДРПОУ 31487548) пеню в сумі 102216,57 грн., державне мито в сумі 1022,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 50,38 грн.

5. Сплачене державне мито в сумі 1372,09 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 67,62 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв Львівської області.

         6.  Накази видати згідно ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

      7.Після набрання рішенням законної сили видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Геліос-Сервіс»(77300, м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Євшана, 9; код ЄДРПОУ 32177191) довідку на повернення із державного бюджету помилково сплаченого державного мита в сумі 49,32 грн.

Суддя