Постанова

від 24.09.2013 по справі 922/2003/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа № 922/2003/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Махаринського В.В. за довіреністю б/н від 13.05.2013 р.

1-го відповідача - Портика В.О. за довіреністю № 1 від 20.02.2013 р.

Крутієві Ю.В. (директор)

2-го відповідача - Нагаєць Д.В. за довіреністю № 2 від 19.09.2013 р.

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2480Х/3-11) та апеляційну скаргу першого відповідача (вх. №2482Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.13 у справі № 922/2003/13

за позовом ТОВ "Спасское", м. Охтирка Сумської області

до 1. ТОВ "ВС Благодатний", с.Благодатне Зміївського району Харківської області

2. ДП "Благодатне", с. Благодатне Зміївського району Харківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - Міністерство оборони України, м. Київ

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 р. ТОВ "Спасское" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ВС Благодатний", якій просило визнати недійсними договори про спільне вирощування сільськогосподарської продукції: договір № 14/03 від 14.03.2013 року, укладений між позивачем та ТОВ "ВС Благодатний" (1-й відповідач) та договір № 8 від 26.04.2010 року, укладений між ТОВ "ВС Благодатний" та ДП "Благодатне" (2-й відповідач).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2003/13 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2013 року. Залучено до участі у справі в якості 2-го відповідача - Державне підприємство "Благодатне".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2013 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача - Міністерство оборони України, м. Київ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2013 р. (суддя Калініченко Н.В.) відмовлено позивачу в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, відмовлено позивачу в прийнятті відмови від позову. Позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір № 8 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції від 26.04.2010 року, укладений між ДП "Благодатне" та ТОВ "ВС Благодатний".

Визнано недійсним договір №14/03 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції від 14.03.2013 року, укладений між ТОВ "ВС Благодатний" та ТОВ "Спасское".

Стягнуто з ДП "Благодатне" на користь ТОВ "Спасское" 1147,00 грн. судового збору.

Стягнуто з ТОВ "ВС Благодатний" на користь ТОВ "Спасское" 1147,00 грн. судового збору.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправомірність відмови суду у задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою у позові, просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.

ТОВ "ВС Благодатний" також подано на вищевказане рішення апеляційну скаргу, в якій ТОВ "ВС Благодатний", посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи - просить оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Спасское" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2013 р. апеляційні скарги позивача та 1-го відповідача прийняті до провадження та призначені до розгляду на 16.09.2013 р. Крім того, враховуючи, що обидві скарги подані на один судовий акт - рішення суду першої інстанції від 18.07.2013 р. у справі № 922/2003/13 - колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги позивача та 1-го відповідача мають бути об'єднанні в одному апеляційному провадженні.

У судовому засіданні 16.09.2013 р. колегією суддів апеляційної інстанції було оголошено про перерву у розгляді справи до 23.09.2013 р.

ДП "Благодатне" надав 20.09.2013 р. за вх. № 9091 відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "ВС Благодатний" та апеляційну скаргу ТОВ "Спасское", скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Крім того, зазначив, що земельна ділянка, яка передана державою у постійне користування ДП «Благодатне» використовувалась виключно за цільовим призначення, вона не передавалась за якими-небудь документами у користування ТОВ «ВС «Благодатний», яких-небудь перешкод у користуванні даною ділянкою ТОВ «ВС «Благодатний» не чинило.

ТОВ «Спасское» 20.09.2013 р. за вх. № 9092 надано доповнення до апеляційної скарги.

ТОВ "ВС Благодатний" за вих. № 9093 надав доповнення до своєї апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судове засідання 23.09.2013 р. не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги позивача та 1-го відповідача за відсутності представника третьої особи за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах доводи позивача та 1-го відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2013 р. по справі № 922/2003/13 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Колегія суддів вбачає дві самостійних підстави скасування рішення, першою з яких є повна відсутність обґрунтування позовних вимог у позовній заяві, другою є невірне застосування норм матеріального права місцевим господарським судом.

Так, відповідно до приписів п. 4,5 ч.2 ст. 54 ГПК України, обов'язком позивача при поданні позову є зазначення змісту позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; викладення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Саме на підставі цих положень позову суд визначає предмет доведення, норми матеріального права, які підлягають застосуванню та вирішує спір по суті.

Аналіз позовної заяви (а.с. 5-6 т.1) свідчить про те, що вона не містить ані переліку підстав позову, ані нормативного обґрунтування позовних вимог. В цій заяві взагалі відсутнє посилання на те, яка норма закону передбачає недійсність або нікчемність зазначених угод; чим підтверджується процесуальний інтерес позивача та яким чином задоволення позову може вплинути на його права чи обов'язки.

В ході вирішення спору позивач ніяких письмових пояснень, інших документів, з яких можна зрозуміти його правову позицію, до суду не подавав.

На думку колегії суддів, об'єктивне вирішення спору про визнання угоди недійсною, в якому позивач не зазначає ані підстави вимог, ані причин власного процесуального інтересу, ані того, які права позивача порушені і яким чином задоволення позову вплине на їх поновлення або на захист законного інтересу, є неможливим.

Вирішення такого позову по суті невідворотно тягне порушення ч.1 ст. 2 ГПК України, де зазначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Також вирішення такого позову є порушенням ч.2 ст. 4-3 ГПК України (принцип змагальності), застосування якого є при вирішенні спору стає неможливим, оскільки суду невідома дефініція матеріальної норми, на застосуванні якої наполягає позивач; невідомий предмет доведення, в силу чого неможливо визначитися із належністю та допустимістю доказів; невідомо обґрунтування процесуального інтересу позивача (чи порушене право позивача; чи є законний інтерес позивача, який підлягає судовому захисту; чи слугують позовні вимоги дійсному поновленню порушеного права чи захисту процесуального інтересу).

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушенням принципу змагальності є самостійне пришукання судом підстав визнання угод недійсними; самостійне визначення обсягу необхідних доказів та їх витребування у сторін.

Так, суд в своєму рішення самостійно, без будь-яких документальних підстав, визначив нормативну підставу позовних вимог - ст. 203, 215 ЦК України; самостійно здійснив обґрунтування протиправності оскаржених угод - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення приписів ст. 19, 20 Земельного кодексу України (а.с. 146-147 т.1); порушення господарської компетенції (а.с. 148 т.1); дефект волі при укладанні угод, який полягає у відсутності рішення державного органу та порушення приписів ст. 124 Земельного кодексу України (а.с. 149 т.1); невідповідність положенням ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України, а також самостійно витребував докази на користь позивача - документи щодо виконання спірних договорів, державний акт на землю, тощо (а.с. 80 т.1).

На жодну із перелічених підстав позивач не посилався і доказів на їх підтвердження не надавав.

Згідно ч.2 ст. 6 та ч.2 ст. 19 Конституції України суд діє виключно в порядку і способом, визначеним законом.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд не може виконувати функції позивача у спорі, в силу чого рішення місцевого господарського спору підлягає повному скасуванню, а в позові слід відмовити.

Крім того, колегія суддів, зазначаючи про порушення принципу змагальності, вважає необхідним звернути увагу на той факт, що в ході спору позивач повністю втратив процесуальний інтерес, про що неодноразово заявляв суду, в силу чого дії суду по пришуканню підстав і доказів замість позивача не можуть мати жодного обґрунтування.

Другою самостійною підставою скасування оскарженого рішення є невірне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори суперечать вимогам ст. 203 ЦК України, а саме договір № 8 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції від 26.04.2010 року свідчить про передачу земельної ділянки особою, якій її надано у постійне користування, у користування іншій особі, та суперечить вимогам закону, а саме ст. ст. 19, 20, 92, 95, 124 Земельного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2010 року між ДП "Благодатний" та ТОВ "ВС Благодатний" був укладений договір № 8 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції (далі - договір 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору 1 сторони зобов'язуються діяти для досягнення господарських цілей, а саме: вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції.

Згідно пункту 1.3 договору 1 сторони зобов'язуються діяти спільно без об'єднання майна, грошових коштів шляхом використання земельної ділянки згідно плану схеми розташування полів, яка є невід'ємним додатком до цього договору для вирощування сільськогосподарської продукції площею рілля - 4261 Га, під заготівлю сіна - 410 Га, яка належить ДП "Благодатне" на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00-002658 від 29 грудня 1997 року.

Пунктом 2.2.1. договору 1 зобов'язано ДП "Благодатне" надати ТОВ "ВС Благодатний", а також третім особам вільний доступ до ділянок землі для проведення спільного вирощування, а пунктом 2.3.3 зазначеного договору 1 зобов'язано ТОВ "ВС Благодатний" перерахувати за необхідністю ДП "Благодатне" грошові кошти в рахунок майбутніх прибутків, які заплановано отримати в результаті спільної діяльності в якості авансу для своєчасної праці та податків та інших послуг, пов'язаних з виконанням цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.4. договору 1 зобов'язано ДП "Благодатне" не втручатися у фінансово-господарську діяльність ТОВ "ВС Благодатний", яка пов'язана з укладенням договорів останнього з третіми особами для виконання даного договору.

Відповідно до пункту 4 договору 1 визначено участь в ньому сторін, а саме зазначено, що ДП "Благодатне" зобов'язується надати: трудову участь, доступ до земельних ділянок для спільного вирощування сільськогосподарських культур та в якості грошового внеску - сплачений податок на землю, в свою чергу ТОВ "ВС Благодатний" надає: трудову участь, грошові внески на спільне вирощування згідно договору та залучення технічної та матеріальної бази третіх осіб.

Тобто із даного пункту договору випливає, що земельна ділянка відповідачу1 не передавалася.

Крім того, 14.03.2013 року між ТОВ "ВС Благодатний" та ТОВ "Спасское" було укладено договір № 14/03 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції (далі - договір 2).

Відповідно до пункту 1.1 договору 2 сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей, а саме: вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно пункту 1.2 договору 2 сторони зобов'язуються діяти спільно без об'єднання майна, грошових коштів шляхом вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках згідно плану схеми розташування полів, яка є невід'ємним додатком -1 до цього договору для вирощування сільськогосподарської продукції площею 394,7 га, на яких має право господарювати відповідач 1 на правах, виходячи із умов договору № 8 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції від 26 квітня 2010 року між ТОВ "ВС Благодатний" (відповідач 1) та ДП "Благодатний" (відповідач 2).

Аналіз зазначеного вище пункту договору 2 також свідчить про відсутність норми щодо передання земельної ділянки.

За таких умов висновок місцевого господарського суду про те, що за оскарженими договорами відбулося передання земельної ділянки, яка знаходилася у постійному користуванні ДП "Благодатний", позбавлений підстав.

Так, згідно положень ч.2 ст. 1130 ЦК України спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч.2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Оскільки оскаржені договори не містять норм про внесення земельної ділянки в якості внеску в спільну діяльність, вони не можуть потягти правових наслідків у вигляді переходу прав на земельну ділянку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів переходу прав на земельну ділянку від ДП «Благодатне» до будь-якого іншого суб'єкта.

За таких умов посилання місцевого господарського суду на те, що передання земельної ділянки, яка знаходилася на праві постійного користування у ДП «Благодатне» (держ. акт ХР-12-00-002658 від 29.12.1997 року) є порушенням ст. ст. 19, 20, 92, 95, 124 Земельного кодексу України є безпідставними, оскільки передання ділянки не відбувалося.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч.1, 2 ст. 15 ЦК України право вимагати задоволення позову має особа, чиї права порушені, або законні інтереси якої вимагають захисту.

Аналогічну позицію зайняв Верховний Суд України, згідно п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Між тим, позивач по справі не є учасником договору 1, дана угода ніяк не стосується його прав та законних інтересів і зі змісту позову неможливо встановити, чим позивач обґрунтовує свій процесуальний інтерес щодо визнання недійсним даного договору.

Колегія суддів, дослідивши правовідносини, що склалися між сторонами, доходить до висновку, що визнання недійсним договору1 ніяк не може вплинути на права та обов'язки позивача або на його законні інтереси, в силу чого останній не може вимагати задоволення позову про визнання даного договору недійсним.

Рішення суду не містить жодного обґрунтування того, чим саме може бути порушено права позивача у даному спорі.

В цій частині колегія суддів знову вважає необхідним зазначити, що в ході вирішення спору позивач втратив процесуальний інтерес і неодноразово заявляв про дану обставину, яка, однак, не була прийнята місцевим господарським судом до уваги.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів та приходить до висновку про невірне застосування норм матеріального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги позивача та 1-го відповідача підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області скасуванню.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п.2 статті 103, п. 1 ч.1 ст.104, ст.ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Спасское" та апеляційну скаргу ТОВ "ВС Благодатний" на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2013 р. у справі № 922/2003/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2013 р. у справі № 922/2003/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Повний текст постанови складено 23.09.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.