Постанова

від 19.09.2013 по справі 826/12446/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/167

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року 16:57 № 826/12446/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний берег" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 № 0001692250, № 0001682250, № 0001672250, визнання протиправними висновків акту перевірки від 16.07.2013 № 349/26-53-22-05-21/34613673, за участі представників сторін:

представник позивача Складаний В.А.;

представник відповідача Мильнікова М.М.;

свідки не прибули,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний берег" (далі - позивач, ТОВ "Столичний берег") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 № 0001692250, № 0001682250, № 0001672250 (далі - ППР № 0001692250, ППР № 0001682250, ППР № 0001672250), визнання протиправними висновків акту перевірки від 16.07.2013 № 349/26-53-22-05-21/34613673.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12446/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/12446/13-а та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 викликано в якості свідків по даній справі гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та визнано обов'язковою їх явку в судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2013 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді приводу до суду через органи внутрішніх справ до гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.06.2013 по 09.07.2013 ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 16.07.2013 № 349/26-53-22-05-21/34613673 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001672250, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 199 660,00 грн. (за основним платежем - 159 728,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 932,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 159 728,00 грн., в т.ч. за грудень 2012 року на суму 159 728,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001682250, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 114 090,00 грн. (за основним платежем - 91 272,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 818,00 грн.), та прийнято ППР № 0001692250, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 91 544,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток було, за твердженням відповідача, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 91 544,00 грн. за І квартал 2012 року та заниження податку на прибуток на загальну суму 91 272,00 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 20 649,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 70 623,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "Столичний берег" зареєстровано 03.10.2006 за № 10691020000008691 Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 34613673). Місцезнаходження позивача: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 2-б.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.10.2006 за № 20770. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; рекламні агентства.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "КПД-Будтехніка" (код за ЄДРПОУ 37404998) є діяльність у сфері інжинірингу (основний); розбирання та знесення будівель; земляні роботи; будівництво будівель; монтаж та встановлення збірних конструкцій; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; електромонтажні роботи.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "Столична торговельна агенція" (код за ЄДРПОУ 37568634) є будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); будівництво інших споруд, н.в.і.у.; електромонтажні роботи; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "КПД-Будтехніка" і ТОВ "Столична торговельна агенція" за період з січня 2010 року по грудень 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Cудом встановлено, що 02.03.2012 між позивачем від імені директора Колотушкіна С.А. та ТОВ "КПД-Будтехніка" від імені директора ОСОБА_5 було укладено договір про виконання робіт № 17-б/2012 з додатками до нього (Т. 1, арк. 110 - 114).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "КПД-Будтехніка" (Підрядник) за дорученням позивача (Замовник) з власних матеріалів, або з матеріалів позивача, які передаються Підряднику по акту прийому-передачі матеріалів, на власний ризик та у передбачений Договором строк виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єкті Замовника за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 2-б, ТЦ "Лівобережний", та зобов'язання позивача прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані будівельно-ремонтні роботи від ТОВ "КПД-Будтехніка" було надано суду копії податкових накладних, виписок з банку по особовому рахунку, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін, розрахунків, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів (Т. 1, арк. 156, 158, 226 - 252; Т. 2, арк. 1 - 26, 126 - 176, 179).

Крім цього, судом встановлено, що 03.05.2012 між позивачем від імені директора Колотушкіна С.А. та ТОВ "Столична торговельна агенція" від імені директора ОСОБА_4 було укладено договір № 181/2012 з додатками до нього (Т. 1, арк. 115 - 123).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "Столична торговельна агенція" (Підрядник) за дорученням позивача (Замовник) з власних матеріалів, або з матеріалів позивача, які передаються Підряднику по акту прийому-передачі матеріалів, на власний ризик та у передбачений Договором строк виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єкті Замовника за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 2-б, ТЦ "Лівобережний", та зобов'язання позивача прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані будівельно-ремонтні роботи від ТОВ "Столична торговельна агенція" було надано суду копії податкових накладних, виписок з банку по особовому рахунку, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін, розрахунків, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів (Т. 1, арк. 131 - 155, 161 - 215, 217, 219 - 222, 224; Т. 2, арк. 27 - 125).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2012 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду жодних доказів транспортування будівельних матеріалів, які використовувались для здійснення будівельно-ремонтних робіт контрагентами, та наявності складу, на якому зберігалися вказані будівельні матеріали, не надав довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідних будівельних матеріалів, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося перевезення відповідних будівельних матеріалів з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт.

Крім цього, з пояснень представника позивача (Т. 1, арк. 219 - 220) вбачається, що у 2012 році перед проведенням чемпіонату Європи з футболу було прийнято рішення провести поточний ремонт торгового центру "Лівобережний", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 2-б, який належить підприємству на праві приватної власності, з метою підвищення привабливості будівлі. Однак, жодних доказів того, що вказаний торговий центр належить позивачу на праві приватної власності, позивач суду не надав. Жодних доказів можливого замовлення третіми особами вищевказаних будівельно-ремонтних робіт та використання отриманих від вищевказаних контрагентів будівельно-ремонтних робіт позивачем також надано не було.

Позиція відповідача ґрунтується на акті від 19.09.2012 № 1393/22-40/37404998 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КПД-Будтехніка" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 05.08.2011 по 31.12.2011 та з 01.03.2012 по 31.08.2012, зі змісту якого вбачається, що проведеними заходами ГВПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС встановлено, що гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який значиться директором та засновником ТОВ "КПД-Будтехніка", не ставив свої підписи на реєстраційних, звітних, бухгалтерських та банківських документах.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ТОВ "КПД-Будтехніка" гр. ОСОБА_5 в копіях податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін, розрахунків, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів виконані іншою особою.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ТОВ "КПД-Будтехніка" з ТОВ "Столичний берег" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "Столичний берег" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості будівельно-ремонтних робіт, оформлених як придбані у ТОВ "КПД-Будтехніка".

Крім цього, позиція відповідача ґрунтується на акті від 27.09.2012 № 3982/22-4/37568634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Столична торговельна агенція" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Арігама" (код за ЄДРПОУ 38061159) та акті від 13.12.2012 № 5413/22-9/37568634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Столична торговельна агенція" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2012 року, згідно висновків яких встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для умов реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Судом, зокрема, встановлено на підставі рапорту ДІМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанта міліції Бібіка М.С. (Т. 3, арк. 30 - 32) щодо здійснення примусового приводу в судове засідання до Окружного адміністративного суду міста Києва гр. ОСОБА_4, який згідно відомостей з ЄДРПОУ є керівником ТОВ "Столична торговельна агенція", що за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 22, нумерації офісних приміщень та, зокрема, офісу № 12, немає. При цьому, згідно відомостей з ЄДРПОУ ТОВ "Столична торговельна агенція" знаходиться за адресою: 01135, м. Київ, вул. Павлівська, 22, офіс 12.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що надання будівельно-ремонтних робіт ТОВ "КПД-Будтехніка" та ТОВ "Столична торговельна агенція" позивачу оформлювалось лише документально, а фактично послуги вказаними контрагентами не надавались.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично будівельно-ремонтні роботи ТОВ "КПД-Будтехніка" і ТОВ "Столична торговельна агенція" позивачу не надавалися та не були використані у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів надання будівельно-ремонтних робіт та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих робіт, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Судом не отримано належних доказів надання ТОВ "КПД-Будтехніка" і ТОВ "Столична торговельна агенція" відповідних будівельно-ремонтних робіт позивачу та використання позивачем отриманих робіт у власній господарській діяльності. Також встановлено, що податкові накладні підписані невстановленою особою.

При цьому, суд звертає увагу, що якщо податкові накладні підписані невстановленою особою від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ "КПД-Будтехніка", зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від імені гр. ОСОБА_5 податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання будівельно-ремонтних робіт, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Такий підхід до аналогічних правовідносин закріплено також постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України є обґрунтованими, а оскаржувані ППР № 0001692250, ППР № 0001682250, ППР № 0001672250 прийнятими в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними висновків акту перевірки від 16.07.2013 № 349/26-53-22-05-21/34613673 суд зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів перевірок регламентовано ст. 86 ПК України.

Так, згідно п. 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

При цьому, відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відтак, судом встановлено, що чинним законодавством передбачено інший спосіб захисту для таких спірних ситуацій, зокрема, подання заперечень до акту.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач даним правом захисту скористався та заперечення на акт перевірки подав 22.07.2013 (Т. 1, арк. 10 - 12).

Дані заперечення були розглянуті відповідачем та надано відповідь на заперечення у встановленому законодавством порядку 29.07.2013 (Т. 1, арк. 13 - 32).

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не вказано порушень процедури складання визначення висновку акту документальної планової виїзної перевірки.

Частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В даному разі позивачем не подано будь-яких доказів існування порушення або оспорювання його прав на момент звернення до адміністративного суду з цією позовною вимогою.

Зі змісту ст. 86 ПК України випливає, що складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни. Тому, як власне висновки акта перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складення цих висновків не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків.

Відтак, враховуючи відсутність доказів щодо порушеного права, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Столичний берег" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний берег" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова