Постанова

від 01.04.2009 по справі 36/474

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/474

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.04.2009                                                                                           № 36/474

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача -Гулько А.В., дов. № 225-КР-140 від 09.02.2009о.

від відповідача-1:                     не з'явились

від відповідача-2:                     не з'явились

від прокурора:                       не з'явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївська районна в м. Києві рада

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2009

 у справі № 36/474 (суддя Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Київський природоохоронний прокурор

 до                                                   Голосіївська районна в м. Києві рада

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеса плюс"

 про                                                   визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. у справі №36/474 позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним договір № 123 оренди земельної ділянки площею 10,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 1, укладений 06.06.2005р. між Голосіївською районною в м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеса плюс”. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеса плюс” повернути земельну ділянку площею 10,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 1, Київській міській раді, звільнивши від сезонного майданчику з накриттям біля ресторану. Стягнуто з Голосіївської районної в м. Києві ради в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеса плюс” Голосіївською районною в м. Києві ради. Стягнуто з Голосіївської районної в м. Києві ради 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 “Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеса плюс” 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 “Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах”.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Голосіївська районна в м. Києві рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. у справі № 36/474 скасувати та відмовити Київському природоохоронному прокурору у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та прокуратури у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-1, відповідача-2 та прокуратури.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судом встановлено, що між Голосіївською районною в м. Києві радою (далі відповідач-1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс» (далі відповідач-2, орендар) був укладений договір на право короткострокової оренди земельної ділянки від 06.06.2005р.

Відповідно до умов даного договору орендодавець на підставі рішення від 31.03.2005р. №33/10 (пункт 1) надає, а орендар приймає в короткострокову оренду земельну ділянку загальною площею 10,0 кв.м., в тому числі за рахунок земель загального користування Київської міської ради згідно з планом землекористування; земельна ділянка надається в оренду строком до 31.03.2008р. для розміщення сезонного майданчика з накриттям біля ресторану «Одеса» на Володимиро-Либідській, 1.

Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до п. 2.1 договору, встановлюється в розмірі 2,5% від її грошової оцінки, яка визначається довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рік.

Зазначений договір зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок 06.06.2005р. за № 123.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ст. 203 ЦК України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності розпорядником землями на території міста Києва є Київська міська рада.

Статтею 11 Земельного кодексу України встановлено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, що закріплено в ч. 1 ст. 144 Конституції України.

Рішенням № 164/885 від 08.06.2000р. «Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин» із змінами і доповненнями, яке було чинним на день укладення спірного договору, Київська міська рада передала районним в м. Києві радам повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок, обмеживши їх компетенцію межами земельних ділянок, що можуть надаватись в оренду для тимчасового розміщення малих архітектурних форм та переліком об'єктів, під розміщення яких ці земельні ділянки можуть надаватись.

Пунктом 3.2 цього рішення передбачено плату за оренду таких земельних ділянок в розмірі не менше 5 відсотків грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Договором оренди земельної ділянки від 06.06.2005р., передбачена річна орендна плата в розмірі 2,5% грошової оцінки землі, що суперечить п. 3.2 рішення Київської міської ради № 164/885, тобто суперечить актам цивільного законодавства України.

Статтею 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Підпунктом 2 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі.

Пунктами 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. №2073, передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки; забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів, зокрема. Київське міське управління земельних ресурсів.

Відповідачами не доведено факту державної реєстрації спірного договору від 06.06.2005р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Статтями 14, 15 Закону України «Про оренду землі» та пунктами 8, 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. № 2073, передбачено істотні умови договору оренди землі та невід'ємні його частини, відсутність хоча б однієї з яких у такому договорі є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В оспорюваному договорі оренди землі не визначено наступні істотні умови: умови сплати орендної плати, розмір орендної плати (не зазначено конкретну суму, в договорі оренди землі не зазначено про приєднання до нього грошової оцінки землі); умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови збереження стану об'єкта оренди; умови повернення земельній ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Також, в договорі не зазначено про такі невід'ємні частини договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що спірний договір оренди земельної ділянки від 06.06.2005р. (№ 123), укладений між Голосіївською районною в м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс», укладено з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Голосіївської районної в м. Києві ради не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. у справі № 36/474 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Голосіївської районної в м. Києві ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. у справі № 36/474 без змін.

Матеріали справи № 36/474 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Лосєв  А.М.