Рішення

від 02.04.2009 по справі 3/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2009 р.   Справа № 3/29   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич Марії Миколаївни

При секретарі судового засідання Максимів Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом  ТзОВ "Верстати і технології"  вул. Національної Гвардії, 16а, оф../кв.11,Івано-Франківськ,76000

до відповідача  ТзОВ "Агромаш-ІФ"  вул. Височана,18,Івано-Франківськ,76000

про стягнення 15 948 грн. заборгованості

За зустрічним позовом: ТзОВ "Агромаш", вул. Висрчана, 18, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: ТзОВ "Верстати і технології", вул. Нац. Гвардії, 16а, оф./кв. 11, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 15 041 грн. 22 коп. заборгованості.

За у частю представників сторін:

Від позивача:  Тугай І.М. - представник, (довіреність № 91-03/09 від 20.02.09р.)

Від відповідача:  Кендиш В.Ф.-представник ,, (довіреність № 091/12 від 10.06.08р.)  

СУТЬ СПОРУ: основний позов: про стягнення 15948 грн. заборгованості по розрахунках.

                          зустрічний позов: про стягнення 15041,22 грн. заборгованості по розрахунках.

          При розгляді матеріалів справи суд встановив, позивачем заявлено вимогу до відповідача про стягнення з нього 15 948 грн. боргу по розрахунках; відповідач натомісць звернувся з зустрічною вимогою до позивача про стягнення 15 041 грн. 22 коп., яка прийнятв судом до розгляду одночасно з первісним позовом, враховуючи, що така можливість передбачена ст. 60 ГПК України. Відповідач за зустрічним позовом не заперечує проти розгляду зучстрічної позовної заяви одночастно із заявленим ним позовом.

          Таким чином, розглянувши матеріали  перісного та зустрічного позовів, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

          По первісному позову.

          Згідно рахунку-фактури № СФ-00000035 від 02.09.08р. вбачається, що позивач передав, а відповідач по Довіреності серії ЯПИ № 736210 від 08.09.08р. отримав БК 143.01.02.000 барабани кількістю 75 штук на загальну суму 15 948 грн.

          Однак, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи за отриману продукцію відповідач не розрахувався, в зв"язку з чим виникла заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить 15 948 грн. та підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків від 03.02.09р.

          Направлену позивачем претензію № 138-в від 09.02.09р. відповідач залишив без відповіді та виконання.

          Згідно з частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на коритсь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

          За таких обставин, враховуючи наведене, неподання відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів про оплату заборгованої суми, підписання відповідачем акту звірки розрахунків, направлену йому претензію, суд приходить до висновку про обгрунованість вимог позивача щодо стягнення 15 948 грн. заборгованості та наявність підстав для її задоволення.

          По зустрічному позову.

          З зустрічних позовних матеріалів вбачається, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 7-Р від 02.03.08р. позивач (відповідач за первісним позовом) доручив, а відповідач (позивач за первісним позовом) зобов"язався виготовити з матеріалу позивача вузли та деталі згідно спеціфікації на умовах, що наведені в цьому договорі.

           При цьому позивач (відповідач за первісним позовом) посилається на накладу № 37 від 22.04.08р., згідно якої вбачається належне виконання ним взятих на себе зобов"язань, шляхом передачі відповідачу (позивачу за первісним позовом) давальницької сировини для виготовлення барабанів БК 143.01.02.000 в кількості 75 штук.

          Так, позивачем (за зустрічним позовом) 09.03.09р. складено Акт переробки давальницької сировини, яким встановлено, що відповідно до Норм розходу матеріалу на одиницю товару позивачем (відповідач за первісним позовом) поставив відповідачу (позивач за первісним позовом) значно більше сировини ніж потрібно для виготовлення 75-ти барабанів БК 143.01.02.000., а тому в останнього у розпорядженні знаходяться залишки майна позивача (за зустрічним позовом) на загальну суму 15 041 грн. 22 коп., яка і складає предмет зустрічного позову.

          Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд вважає, що доводи позивача не грунтуються на доказах відповідно до вимог ст. 32-34 ГПК України.

          Так, згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З накладної № 37 від 22.04.08р. вбачається факт передачі давальницької сировини відповідачу (за зустрічним позовом), однак відсутня Довіреність на отримання такої продукції. Крім того, наявний в матеріалах справи Акт переробки давальницької сировини від 09.03.09р., згідно якого встановлена загальна вартість матеріалу, що є в залишку відповідача (за зустрічним позовом) не підтверджений розрахунком чи будь-якими іншими документами, які б свідчили про існування та правильність нарахування даної заборгованості. Крім того, даний акт не погоджений та не засвідчений підписом другої сторони - тобто відповідачем (за зустрічним позовом).

          Виходячи з вищенаведеного, Акт переробки давальницької сировини від 09.03.09р. є одностороннім, довільним документом, а тому не може бути визнаний судом, як доказ по справі.

          При цьому суд зауважує, що відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за:

          1/ невиконання або неналежне виконання господарського зобов"язання чи

          2/ порушення правил здійснення господарської діяльності.

          В даному випадку,  відсутні будь-які докази  з приводу того, що відповідач порушив правила здійснення господарської діяльності.

          Без встановлення підстав відповідальності, передбачених ст. 218 Господарського кодексу - відсутні підстави  відповідальності  будь-якого суб"єкта господарювання.

          Крім цого, відсутня в матеріалах зустрічного позову і письмова вимога, з якою позивач (за зустрічним позовом) звертався до відповідача (за зустрічним позовом) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

          Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 219 Господарського кодексу України  передбачено, що кожен суб"єкт господарювання має право на захист своїх прав (в межах договору та актів цивільного законодавства) та законних інтересів, чого по даній справі не доведено.

          Таким чином, доводи позивача про те, що у відповідача (за зустрічним позовом) наявна заборгованість в розмірі 15 041 грн. 22 коп. є бездоказовими.          

          За таких обставин, вимоги за зустрічним позовом є необгрунтованими, а отже такими, що не підлягають до задоволення.          

          Судові витрати, понесені позивачем (за первісним позовом) підлягають стягнення з відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України.                    

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1, 7 ст. 193, ст. 218, ч2 ст. 219 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33-34, 49, 60, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задоволити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ", вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРПОУ 32873954) на користь Товарства з обмеженою відповідальністю "Верстати і технології", вул. Національної гвардії 16 а, оф./кв. 11, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРПОУ 32873561) - 15 948 грн. заборгованості, 159 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат наінформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Фрич Марія Миколаївна

                                                            рішення підписане 08.04.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"