Рішення

від 18.09.2013 по справі 919/996/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року справа № 919/996/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест",

ідентифікаційний код 16506718

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, буд. 39)

до 1. Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль",

ідентифікаційний код 14305909

(01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інвест-Строй",

ідентифікаційний код 32117478

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, буд. 39)

про припинення правовідносин за договором поруки,

Представники учасників судового процесу:

позивач - Єременко В.В. - представник, довіреність № 01/08 від 21.08.2013;

перший відповідач (ПАТ „Райффайзен Банк Аваль") - Пташник А.А. - головний експерт зі стягнення Управління проблемних кредитів, довіреність № 500/12 від 19.10.2012;

другий відповідач (ТОВ „Компанія „Інвест-Строй") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест" (позивач) до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інвест-Строй" (другий відповідач) про припинення правовідносин за договором поруки № 010/13-23/33/26-08/1 від 07.04.2008.

Позовні вимоги з посиланням на частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України обґрунтовані пропуском відповідачем 6-місячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Ухвалою суду від 29.08.2013 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 06.09.2013 /арк. с. 1-2/.

Ухвалою суду від 06.09.2013 розгляд справи був відкладений до 18.09.2013, в тому числі через неявку відповідачів /арк. с. 66-67/.

У засіданні суду 18.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Перший відповідач надав відзив на позов /арк. с. 75/, в якому пред'явлені позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на відсутність порушень строку пред'явлення вимоги до Поручителя з боку Банку.

У судовому засіданні представник першого відповідача зазначив, що прострочення виконання позичальником (другим відповідачем) зобов'язань за кредитним договором почалось лише з 01.08.2012, а отже Банк не пропустив встановлений законом 6-місячний строк для пред'явлення вимоги до Поручителя.

Другий відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини нез'явлення суду не сповістив, письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав /арк. с. 71/.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника другого відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль", який змінив назву на „Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інвест-Строй" (Позичальник) укладено Кредитний договір (невідновлювальної кредитної лінії) № 010/13-23/33/26-08 (далі - Кредитний договір) /арк. с. 10-19/.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору Кредитор зобов'язався відкрити Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 575 406,00 доларів США, зі сплатою 13,25% річних та кінцевим терміном повернення кредиту - 06.04.2018.

Пунктом 3.7 Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення заборгованості (невід'ємний Додаток 1 до Договору). Також вказаним пунктом на Позичальника покладено обов'язок щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з поточного рахунку.

Відповідно до пункту 6.15 Кредитного договору Позичальник зобов'язався в строки, передбачені Договором, здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів у валюті, що відповідає валюті кредиту, а також здійснювати сплату інших комісій, пені, та штрафів у національній валюті України (за офіційним курсом НБУ на день сплати).

Водночас, пунктом 7.3 Кредитного договору Кредитору надано право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, зокрема, у випадках невиконання Позичальником умов розділу 6 та/або пункту 3.9 цього Договору, а також установлено, що вимога про погашення зобов'язань за цим Договором може бути направлена Кредитором Позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Кредитором за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якою починається відлік зазначеного вище 30-денного строку, вважається дата, що вказана на квитанції, яка надається Кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення, або дата, що зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Кредитора.

Додатковою угодою № 010/13-23/33/26-08/5 від 14.03.2012 до Кредитного договору /арк. с. 29-31/ було здійснено рефінансування кредитної заборгованості у національну валюту - гривню. Розмір заборгованості було встановлено на рівні 1 229 450,00 грн. Відсоткова ставка за кредитом встановлена на рівні 16,3% річних, а пільгова ставка, яка підлягала застосуванню з 14.03.2012 по 31.10.2013 за умови відсутності прострочення виконання Позичальником зобов'язань щодо своєчасної сплати платежів за кредитом більше тридцяти днів, - 14,5% річних.

Пунктом 5 Додаткової угоди № 010/13-23/33/26-08/5 від 14.03.2012 до Кредитного договору Графік повернення кредиту викладено у новій редакції /арк. с. 32-34/.

Сторони домовились, що строк дії Кредитного договору встановлюється з дати його укладення (тобто з 07.04.2008) і до повного погашення Позичальником заборгованості за Кредитним договором (пункт 9.1 Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 07.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль", який змінив назву на „Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест" (Поручитель) укладено Договір поруки № 010/13-23/33/26-08/1 (з юридичною особою) (далі - Договір поруки) /арк. с. 35-36/.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки Поручитель (позивач) на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором (перший відповідач) відповідати за борговими зобов'язаннями Боржника (другий відповідач), які виникають з Кредитного договору.

Сторони визначились, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки (пункт 2.1 Договору поруки).

Згідно з пунктом 2.2 Договору поруки Поручитель прийняв на себе зобов'язання, у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, здійснити виконання зобов'язань Боржника в обсязі, заявленому Кредитором у письмовій вимозі, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора про виконання зобов'язань.

Сторони домовились, що їх взаємовідносини в частині, не передбаченій цим Договором, регулюються законодавством України (пункт 2.6 Договору поруки).

Відповідно до пункту 3.2 Договору поруки, днем виникнення зобов'язання Поручителя погасити заборгованість вважається день надходження від Кредитора письмової вимоги про виконання зобов'язань Боржника за кредитним договором.

Сторони Договору поруки установили у пункті 4.1 Договору, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та втрачає свою силу з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо Кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

04.12.2012, у зв'язку із порушеннями Позичальником умов Кредитного договору, а саме графіку погашення заборгованості, Кредитор (перший відповідач) надіслав на адресу Позичальника (другий відповідач) вимогу за вих. № 120-1/1363 від 26.11.2012 про усунення порушень за кредитним договором /арк. с. 87/. Вимога була отримана Боржником 05.12.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 88/.

04.12.2012 Кредитор також звернувся до Поручителя (позивач) з вимогою за вих. № 120-1/1364 від 26.11.2012 про виконання зобов'язань за Договором поруки /арк. с. 85/. Вимога була отримана позивачем 05.12.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 86/, а також відмітка про реєстрацію вимоги в журналі вхідної кореспонденції, що проставлена у нижньому правому куті першого аркушу вимоги /арк. с. 40-41/.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.08.2013 у справі № 919/801/13 за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інвест-Строй", Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест" про стягнення 1 377 769,97 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості, позов задоволено повністю /арк. с. 42-45/. Але станом на час вирішення спору у даній справі вказане рішення суду не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку, а тому факти, встановлені цим судовим рішенням, не мають преюдиціального значення для справи, що розглядається.

Вважаючи, що Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" пропустило шестимісячний строк пред'явлення вимоги до Поручителя, встановлений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест" звернулось до господарського суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інвест-Строй" про припинення правовідносин за договором поруки № 010/13-23/33/26-08/1 від 07.04.2008.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з кредитного договору (кредитні правовідносини) та договору поруки, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як установлено судом, 07.04.2008 між Кредитором (перший відповідач) та Позичальником (другий відповідач) укладено Кредитний договір (невідновлювальної кредитної лінії) № 010/13-23/33/26-08, який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором. Саме цей договір є підставою виникнення у Позичальника зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Так, згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, порукою.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Доводи позивача щодо наявності підстав для визнання припиненими правовідносин за договором поруки в судовому порядку з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, суд визнає обґрунтованими.

Так, у статті 553 Цивільного кодексу України поруку визначено як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і в даному випадку порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного виконання кредитного договору.

Частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З Договору поруки убачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.1) про його дію до моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 ЦК України та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічну правову позицію викладено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 Інформаційного листа № 10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", яким сформульовано обов'язкові для всіх судів України правові позиції.

Стосовно строку виконання Позичальником основного зобов'язання суд зауважує на такому.

Дійсно, як правильно зазначає перший відповідач, Кредитним договором встановлений строк повернення кредиту - 06.04.2018 (пункт 1.2 Договору).

Водночас, згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом та відповідно до пункту 7.3 Кредитного договору Кредитор 04.12.2012 надіслав Позичальнику лист за вих. № 120-1/1363 від 26.11.2012 з вимогою достроково в повному обсязі погасити кредитну заборгованість протягом 30 днів /арк. с. 87/.

Таким чином, Кредитор змінив строк виконання Позичальником основного зобов'язання, у зв'язку з чим останнім днем виконання другим відповідачем зобов'язань за Кредитним договором є тридцятий календарний день з дати надсилання листа-вимоги, а саме - 02.01.2013 (04.12.2012 + 30 к. днів = 02.01.2013).

За викладених обставин Кредитор був зобов'язаний звернутись до Поручителя із вимогою про погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором чи з позовом в строк до 02.07.2013 (включно).

Натомість, як убачається з матеріалів справи, Кредитор звернувся до суду з відповідним позовом лише 09.07.2013 /арк. с. 42/, тобто із пропуском встановленого законом 6-місячного строку.

Заперечуючи проти доводів позивача Кредитор зазначає, що звернувся з вимогою до Поручителя у встановлені законодавством України строки, оскільки прострочення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором почалось з 01.08.2013.

Суд відхиляє такі доводи першого відповідача з наступних підстав.

Судом установлено, що згідно з умовами Кредитного договору (пункт 3.7) Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені Графіком погашення заборгованості.

Відповідно до Графіка повернення Кредиту (Додаток 1 (нова редакція) до Кредитного договору № 010/13-23/33/26-08 від 07.04.2008) Позичальник був зобов'язаний погашати основну кредитну заборгованість таким чином:

березень 2012 року - 4 000,00 грн;

квітень 2012 року - 4 000,00 грн;

травень 2012 року - 4 000,00 грн;

червень 2012 року - 4 000,00 грн;

липень 2012 року - 17 335,00 грн і так далі.

Останній платіж в сумі 17 335,00 грн підлягав внесенню в термін до 06.04.2018 включно.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, на виконання Кредитного договору за Графіком повернення кредиту в редакції Додаткової угоди № 010/13-23/33/26-08/5 до Кредитного договору /арк. с. 32-34/ Позичальником було здійснено лише дві оплати:

02.04.2012 - 9 453,29 грн, з яких: 4 000,00 грн - повна оплата за березень 2012 року; 4 000,00 грн - повна оплата за квітень 2012 року; 1 453,29 грн - часткова оплата за травень 2012 року;

27.06.2012 - 6 546,71 грн, з яких: 2 546,71 грн - залишок оплати за травень 2012 року; 4 000,00 грн - повна оплата за червень 2012 року, що підтверджується наданими першим відповідачем виписками з особового рахунку Позичальника /арк. с. 76/.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). При цьому строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, в якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Зважаючи на те, що у Графіку повернення кредиту Сторонами не визначено конкретної дати, до якої Позичальник зобов'язаний вносити щомісячні платежі, а лише зазначено відповідний місяць року, останнім днем здійснення платежу за певний місяць є останнє число відповідного місяця. Отже, платіж за травень 2012 року у сумі 4 000,00 грн Позичальник повинен був здійснити у термін до 31.05.2012.

Таким чином, прострочення виконання Позичальником основного зобов'язання почалось у будь-якому випадку ще з 01.06.2012, а не з 01.08.2012 як зазначає перший відповідач.

В свою чергу, прострочення внесення Позичальником чергового платежу за Кредитним договором в силу положень частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України є підставою для звернення Кредитора із вимогою до Позичальника щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, чим перший відповідач і скористався, надіславши другому відповідачу 04.12.2012 лист-вимогу № 1201/1363 від 26.11.2012 /арк. с. 87/.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки судом встановлена наявність обставин, з якими закон пов'язує припинення поруки (непред'явлення Кредитором вимоги до Поручителя протягом 6 місяців від дня настання строку виконання Позичальником основного зобов'язання), позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір в розмірі 1 147,00 грн) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача порівну, по 573,50 грн з кожного.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими правовідносини за Договором поруки № 010/13-23/33/26-08/1, укладеним 07.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909; 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест" (ідентифікаційний код 16506718; 99011, м. Севастополь, вул. Суворова, буд. 39) судові витрати в сумі 573,50 грн (п'ятсот сімдесят три грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інвест-Строй" (ідентифікаційний код 32117478; 99011, м. Севастополь, вул. Суворова, буд. 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стройинвест" (ідентифікаційний код 16506718; 99011, м. Севастополь, вул. Суворова, буд. 39) судові витрати в сумі 573,50 грн (п'ятсот сімдесят три грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013.

Суддя підпис В.О. Головко