Постанова

від 11.02.2014 по справі 919/996/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 919/996/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Васищак І.М., Чернов Є.В. розглянув касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року у справі№ 919/996/13 господарського суду міста Севастополя за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвест-Строй" проприпинення правовідносин за договором поруки В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 р. (суддя Головко В.О.) визнано припиненими правовідносини за Договором поруки № 010/13-23/33/26-08/1, укладеним 07.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 р. (судді: Фенько Т.П., Воронцова Н.В., Заплава Л.М.) рішення суду по цій справі залишено без зміни, оскільки кредитором не дотримано шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, який встановлено ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, в позові відмовити, так як суди правильно встановили чинність договору поруки, а саме на протязі трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання, але неправомірно застосували до спірних відносин ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.

Сторони, повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, в судове засідання не з'явилися, про поважні причини, які перешкодили участі в судовому засіданні суду не повідомляли, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляли, інших обставин, які унеможливлюють розгляд справи в суді касаційної інстанції не встановлено, тому суд не вбачає перешкод для перегляду судових рішень за касаційною скаргою без участі учасників судового процесу.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, 07.04.2008 між Кредитором та Позичальником укладено Кредитний договір (невідновлювальної кредитної лінії) № 010/13-23/33/26-08, за яким Кредитор зобов'язався відкрити Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 575 406,00 доларів США, зі сплатою 13,25% річних та кінцевим терміном повернення кредиту - 06.04.2018 р., а Позичальник - здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення заборгованості (невід'ємний Додаток 1 до Договору), щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з поточного рахунку.

Тобто умови цього договору відповідають положенням ст. 1054 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Слід зазначити, що ст. 1054 Цивільного кодексу України також встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, порукою.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Як вже зазначалося, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, 07.04.2008 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (зараз - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") (Кредитор) та ТОВ "Компанія "Стройинвест" (Поручитель) укладено Договір поруки.

У відповідності до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У зв'язку з порушеннями Позичальником умов Кредитного договору, а саме: графіку погашення заборгованості, - Кредитор (перший відповідач) надіслав на адресу Позичальника (другий відповідач) та Поручителя (позивач) вимоги за вих. № 120-1/1363 від 26.11.2012 про усунення порушень за кредитним договором та за вих. №120-1/1364 від 26.11.2012 про виконання зобов'язань за Договором поруки, які були отримані позивачем та другім відповідачем 05.12.2012.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ч. 4. ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом б-ти місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно ст.ст. 252, 253 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Касаційна інстанція зазначає, що у п.4.1 договору поруки від 07.04.08. сторонами встановлено строк після спливу які припиняється порука, а саме через три роки з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з викладеного слід констатувати, що у судів відсутні підстави для застосовування вимог ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про обов'язок кредитора протягом 6-ти місяців пред'явити вимогу поручителю.

Судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові вірно встановлено, що кредитор надіславши 04.12.2012 року Позичальнику вимогу від 26.11.2012р. змінив термін виконання основного зобов'язання на - 03.01.2013р.

Таким чином, трирічний строк припинення поруки, встановлений у договорі поруки, сплине лише 03.01.2016 року, а отже на час розгляду справи порука є діючою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року в справі N 6-3цс13.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчені строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

Крім того, зазначена правова позиція в частині врахування умови щодо припинення 3 річного строку встановленого умовами погодженими сторонами для припинення договору поруки викладена у п.2 Розділу «Спори щодо забезпечення виконання зобов'язань» висновків Верховного Суду України, викладене у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодекс України, за перше півріччя 2013 року.

Таким чином, апеляційним та господарським судами не враховані вимоги щодо обов'язковості судових рішень Верховного Суду України викладені у ст.111-28 ГПК України, а норма ч.4ст559 Цивільного кодексу України застосована всупереч умов договору поруки та кредитного договору.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовільнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013р. у справі № 919/996/13 господарського суду міста Севастополя скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" відмовити.

Судові витрати, в тому числі за подачу касаційної скарги, віднести на товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест". Доручити господарському суду м. Севастополя видати наказ.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

І. Васищак