Постанова

від 12.12.2006 по справі 8/4/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/4/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 грудня 2006 р.                                                                                   № 8/4/06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Кота О.В.,

Плюшка І.А.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Кривоозерського КАШБП “Агрошляхбуд”

на постановуОдеського апеляційного господарського судувід 15 серпня 2006 року

у справі№ 8/4/06

господарського судуМиколаївської області

за позовомЗАТ “Трансмоноліт” в особі Представництва ЗАТ “Трансмоноліт” в Україні

доКривоозерського КАШБП “Агрошляхбуд”

простягнення 335022 грн. 89 коп.

за участю представників:

від позивача –Мироненко Л.В., Крохмаль Г.Р.,

від відповідача –Килимниченко В.Й., Снопковська Є.П.

В С Т А Н О В И В:

          Господарським судом Миколаївської області розглянуто по справі №8/4/06 позов ЗАТ “Трансмоноліт” в особі Представництва ЗАТ “Трансмоноліт” в Україні до  Кривоозерського КАШБП “Агрошляхбуд” про стягнення 331589 грн. заборгованості по векселям.

          Рішенням господарського суду  Миколаївської області від 04.05.2006 у справі №8/4/06  (суддя Таранущенко О.Г.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з тим, що позивачем не надано суду оригінали векселів, за якими він просить стягнути борг з відповідача, та спірні векселя не мають вексельної сили за формою.

          Одеський апеляційний господарський суд постановою від 15.08.2006 (колегія суддів: головуючий –Андреєва Е.І., судді Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф.) рішення господарського суду Миколаївської області від 04.05.2006 у справі №8/4/06 скасував, позов задовольнив, стягнув 331589 грн. по векселям.

          У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 у справі №8/4/06, посилаючись, зокрема, на акт звірки та те, що добровільна передача векселів позивачем відповідачу є підтвердженням проведення цих векселів по бухгалтерським проводкам.

У відзиві на касаційну скаргу Кривоозерського КАШБП “Агрошляхбуд” позивач заперечує проти її доводів, вказуючи, що спірні векселя №№743268360099, 743268360106, 743268360113 перейшли у власність законного векселедержателя ЗАТ “Трансмоноліт” на підставі безперервного ряду індосаментів, вчинених послідовно між Кривоозерським КАШБП “Агрошляхбуд”, ЗАТ “Грузтранс” та ЗАТ “Трансмоноліт”.

Зобов`язання   Кривоозерського   КАШБП   “Агрошляхбуд”   за   векселями №№743268360099, 743268360106, 743268360113 є безумовними, тому посилання  відпові дача на зустрічні матеріальні претензії до ЗАТ “Трансмоноліт” не можуть розгля датись.

Оригінали векселів були передані Кривоозерському КАШБП “Агрошляхбуд” при пред`явленні цих векселів до сплати.

Відповідачем не надано документу,   який  би  підтверджував  факт здійснення ним безготівкових розрахунків за вищевказаними векселями.

          Спірні векселя слід розглядати за їх формою не як переказні, а як прості векселя за статтею 75 Уніфікованого закону 1930 року, платником по яких є їх векселедавець Кривоозерський КАШБП “Агрошляхбуд”. Юридична природа та форма цих векселів оцінюється не за друкованим текстом на типографському бланку (“переказний вексель” ), який відповідач не вчиняв, а за сукупністю певних реквізитів саме простого векселя, які відповідач написав.

Згідно частини 1 статті 78 Уніфікованого закону 1930 року “Про переказні векселі та прості векселі” векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. На цій підставі Кривоозерський КАШБП  “Агрошляхбуд”,  як векселедавець простих векселів  повинен здійснювати за ними відповідні платежі на користь векселедержателя цих векселів ЗАТ “Трансмоноліт”.

          Вищим господарським судом України ухвалою від 06.10.2006 у справі №8/4/06 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням   Голови   Вищого  господарського  суду  України  Демченка С.Ф.  від  11.12.2006  у справі №8/4/06  призначено наступну  колегію  суддів:  Самусенко С.С. – головуючий   (доповідач),  Кот О.В., Плюшко І.А.

Розглянувши матеріали справи в межах касаційного провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового обігу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою ніж сума платежу за векселем.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Згідно частини 1 статті 16 Уніфікованого закону 1930 року “Про переказні векселі та прості векселі” права власника векселя базуються на безперерв ному ряді індосаментів.

         За частиною 1 статті 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” №1201-XII від 18.06.1991 вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя ( векселедержателю).

           Відповідно до статей 1, 2, 75, 76 Уніфікованого закону 1930 року “Про переказні векселі та прості векселі” форма векселя як цінного паперу складається з певних реквізитів. Зазначені реквізити перелічені у статті 1 (щодо переказних векселів) та статті 75 (щодо простих векселів) вищевказаного закону.

          Згідно статті 6 Закону України “Про обіг векселів в Україні” №2374-ІИ від 05.04.2001 платежі по векселям на території України здійснюються лише у безготівковій формі.

           Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 8/4/06.

Позивачем надано акти пред`явлення відповідачу векселів до платежу:

від 30.06.2005 відносно векселя за №743268360113 від 29.06.2005 вартістю 150 000 грн. зі строком платежу 30.06.2005, платник Кривоозерський „Агрошляхбуд”;

від 12.09.2005 відносно векселя за № 743268360106 від 12.09.2005, номінальною вартістю 151 589 грн. зі строком платежу 12.09.2005, платник Кривоозерський “Агрошляхбуд”;

від 27.09.2005 відносно векселя за № 743268360099 від 26.09.2005, номінальною вартістю 30 000 грн. зі строком платежу 29.09.2005, платник Кривоозерський „Агрошляхбуд”.

В обгрунтування позову позивач вказав на векселя, договори, укладені між позивачем та ЗАТ „Грузтранс” про викуп зазначених векселів, за якими оформлена заборгованість відповідача перед ЗАТ „Грузтранс” відповідно від 27.09.2005 та 29.09.2005.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо форми спірних векселів.

         Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону 1930 року спірні векселя за їх формою є простими векселями, платником по яких є їх векселедавець Кривоозерський КАШБП “Агрошляхбуд”.

Судами встановлено, що відповідач підписав спірні векселя, завірив підпис печаткою підприємства, прийняв векселя до оплати, про що також підписав акти і завірив їх печаткою.

Апеляційною інстанцією встановлено, що векселя відповідачу передано в рахунок боргу, який виник у позивача перед відповідачем.

Розрахувавшись за борги відповідача перед ЗАТ „Грузтранс”, позивач фактично розрахувався за борги з відповідачем, і пред`явив йому векселя до оплати.

Відповідач, одержавши оригінали векселів до оплати, не розрахувався по ним.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про обіг векселів в Україні” платіж за векселем на території України здійснюється тільки у безготівковій формі і апеляційним господарським судом встановлено, що саме такий розрахунок передбачили сторони актами пред`явлення векселів до платежу, зазначивши в них про обов`язок провести платіж на вказаний розрахунковий рахунок позивача.

Враховуючи вищенаведене та те, що оригінали векселів одержано відповідачем для здійснення оплати по ним, але відсутній документ про оплату по цим векселям, апеляційною інстанцією вірно визначено, що позивачем позовні вимоги доведено, оскільки встановлено, що пред`явлені до оплати векселя не сплачено відповідачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що спірні векселя №№743268360099, 743268360106, 743268360113 перейшли у його власність як законного векселедержателя на підставі безперервного ряду індосаментів, вчинених послідовно між Кривоозерським КАШБП “Агрошляхбуд”, ЗАТ “Грузтранс” та ЗАТ “Трансмоноліт”.

Оригінали векселів були передані Кривоозерському КАШБП “Агрошляхбуд” при пред`явленні цих векселів до сплати.

Відповідачем не надано документу,   який  би  підтверджував  факт здійснення ним безготівкових розрахунків за вищевказаними векселями.

Зобов`язання   Кривоозерського   КАШБП   “Агрошляхбуд”   за   векселями №№743268360099, 743268360106, 743268360113 є безумовними.

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

        Решта наведених в касаційній скарзі доводів відповідача стосується дослідження окремих обставин, фактів та доказів, що згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційної інстанції, що посилання відповідача на борги позивача перед ним не можуть прийматись до уваги, оскільки з вимогами про стягнення боргу, якщо він є, відповідач повинен звернутися в окремому позовному провадженні на підставі норм, що регулюють господарські, а не вексельні правовідносини.

Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, оскільки відповідач не провів оплату по векселям, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду, вважає оскаржувану постанову такою, що відповідає матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кривоозерського КАШБП “Агрошляхбуд” залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 у справі №8/4/06  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                          С. Самусенко          

Судді:                                                                                                 О. Кот

                                                                                                                                І. Плюшко