Постанова

від 15.08.2006 по справі 8/4/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/4/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р. Справа № 8/4/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого            Андрєєвої Е.І.,

Суддів:                    Ліпчанської Н.В.,

                                Мацюри П.Ф.

При секретарі         Куриленко А.В.,

за участю представників:

від позивача     – Косіцин А.М., за довіреністю; Мироненко Л.В., за довіреністю;

від відповідача –Снопковська Є.П., за довіреністю;  Килимниченко В.Й., паспорт серія  № ЕО 409440  дата видачі: 03.12.97р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ „Трансмоноліт”, представництво ЗАТ „Трансмоноліт” в Україні

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.05.2006р.           

по справі № 8/4/06

за позовом ЗАТ „Трансмоноліт”, представництво ЗАТ „Трансмоноліт” в Україні

до Кривоозерського КАШБП „Агрошляхбуд”

про стягнення 335 022,89 грн.,

встановив:

У січні 2006р. ЗАТ „Трансмоноліт”, представництво ЗАТ „Трансмоноліт” в Україні звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Кривоозерського КАШБП „Агрошляхбуд” 335 022,89 грн. заборгованості по переказним  векселям.       

За даною заявою ухвалою від 16.01.2006р. порушено провадження у справі № 8/4/06.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.05.2006р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, його оскаржив позивач.  В  апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна  скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.  

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та відповідність рішення суду вимогам чинного законодавства, колегія суддів дійшла до наступного.

          Відповідно до приписів ст.4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового обігу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

          На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою ніж сума платежу за векселем.

          Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається у письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

          Звертаючись з позовом про стягнення платежу за простим векселем з відповідача, позивач послався на акти пред'явлення векселів до платежу:

від 30.06.2005р. відносно векселя за № 743268360113 від 29.06.2005р., вартістю 150 000грн., зі строком платежу  30.06.2005р., платних Кривоозерський „Агрошляхбуд”;

від 12.09.2005р. відносно векселя за № 743268360106 від 12.09.2005р., номінальною вартістю 151 589грн., зі строком платежу  12.09.2005р., платних Кривоозерський „Агрошляхбуд”;

від 27.09.2005р. відносно векселя за № 743268360099 від 26.09.2005р., номінальною вартістю 30 000грн., зі строком платежу  29.09.2005р., платних Кривоозерський „Агрошляхбуд”, а також послався на переказні векселі, договори, укладені між позивачем та ЗАТ „Грузтранс” про викуп зазначених векселів, за якими оформлена заборгованість відповідача перед  ЗАТ „Грузтранс” –відповідно: від 27.09.2005р. та 29.09.2005р.

При цьому позивач стверджував, що сплатив борги по векселям за відповідача і пред'явив йому векселі для оплати. Однак відповідач, одержавши векселі для оплати, не розрахувався по ним, що понудило позивача звернутись з даним позовом.

Відмовляючи у позові, суд послався на ту обставину, що оригінали векселів знаходяться у відповідача і він по них розрахувався. Крім того, зазначені векселі не мають вексельної сили, оскільки запис у графі „Платник” у векселях відсутній.

Однак, з такими висновками суду не може погодитись судова колегія, оскільки вони не відповідають як матеріалам справи, так і вимогам чинного законодавства, що регулює вексельні правовідношення.

Так, що стосується посилання місцевого господарського суду на відсутність запису у графі „Платник”, то воно спростовується самими векселями, в яких у правій частині векселів напроти „Платник” зазначено „КАДСП „Агрошляхбуд”, вул.Леніна,75, смт.Криве Озеро Миколаївської області.

Крім того, сам відповідач цього не спростовував, а навпаки, підписав векселі і завірив підпис печаткою підприємства. Далі на підставі актів прийняв векселі до оплати, про що також підписав акти і завірив їх печаткою.

Посилаючись на те, що оригінали векселів знаходяться у відповідача і він по ним сплатив  борг, суд зробив такий висновок всупереч поясненням з цього приводу самого відповідача, який  стверджував в апеляційній інстанції, що векселі йому передані в рахунок боргу, який виник у позивача перед відповідачем. Розрахувавшись за борги відповідача перед ЗАТ „Грузтранс”, позивач фактично розрахувався за борги з відповідачем, а тому він (відповідач) не розраховувався по векселям.

Крім того, відповідно до  ст.6 Закону України „Про обіг векселів в Україні” платіж за векселем на території України здійснюється тільки у безготівковій формі.

Саме такий розрахунок передбачили сторони актами пред'явлення векселів до платежу, зазначивши в них розрахунковий рахунок позивача та про обов'язковість провести платіж.

Однак, відповідач такого платіжного доручення чи іншого фінансового документу оплати по векселям не надав. Оригінали векселів одержав для здійснення оплати по ним.

Посилання відповідача на борги позивача перед ним, не можуть прийматись до уваги, оскільки з вимогами про стягнення боргу, якщо він є, відповідач повинен звернутись в окремому провадженні на підставі норм, що регулюють господарські, а не вексельні правовідносини.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що позивачем позовні вимоги доведені, оскільки встановлено, що пред'явлені до оплати векселі, не оплачені відповідачем. А тому рішення суду підлягає скасуванню, як постановлене в порушення норм матеріального права.

У відповідності до ст.103 п.2 ГПК України, судовою колегією приймається нове рішення, яким позов задовольняється. Окрім основної суми стягнення –331 589грн., стягненню підлягає сплачене позивачем державне мито при зверненні з позовом та при зверненні з апеляційною скаргою у сумі 4 973,89грн. (3315,89+1658), а також 118грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 101; 103-105  Господарського процесуального Кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ЗАТ „Трансмоноліт”, представництво ЗАТ „Трансмоноліт” в Україні задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.05.2006р. по справі № 8/4/06 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з  Кривоозерського КАШБП „Агрошляхбуд” (р/р 260054396 в МОД АППБ „Аваль” в м. Миколаїв, МФО 326182, Код ОКПО 03585544, ІПН 035855414227) на користь Представництва ЗАТ „Трансмоноліт” в Україні (р/р 26004101153001 в ЗАТ „Альфа-банк” в м. Києві, МФО 300346, ЄДРПОУ 26408862, Свідоцтво № 20423843, ІПН 264088614227) 331 589грн. по векселям, 4 973,89грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському  суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                 П.Ф. Мацюра

                                                                                Н.В. Ліпчанська