Постанова

від 17.09.2013 по справі 809/2301/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 809/2301/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представника позивача - Чеха М.В.,

представника відповідача - Бордейчука Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Віконний завод"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 року №0000612201 та №0000622201,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Віконний завод" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 року №0000612201 та №0000622201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг», оформленої актом від 01.06.2013 року №3988/22-1/36497725 виявлені порушення вимог податкового законодавства, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 420047 грн., та податку на додану вартість в сумі 885 423 грн.. Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 року №0000612201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 630071,00 грн., з яких 420047,00 грн., - за основним платежем та 210024,00 грн. - за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 року №0000622201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1106780,00 грн., з яких 885423,00 грн., - за основним платежем та 221357,00 грн., за штрафними санкціями.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків відповідача про нереальний характер господарських операцій, вчинених без ділової мети, оскільки щодо контрагентів 3 (третьої) ланки постачання неможливо провести перевірку та відповідно в останніх відсутні виробничі потужності, а тому й поставка між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг» є операцією без мети настання реальних наслідків. Проте, правомірність формування валових витрат, а також віднесення до податкового кредиту суми сплаченого податку, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а також подальшою реалізацією товару за кордон на умовах договору комісії, що теж належним чином підтверджено та призвело до зміни активів підприємства та отримання прибутку, а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства не підтверджені жодними доказами, носять суб'єктивний характер, оскільки побудовані на припущеннях та ґрунтуються виключно на результатах документальних невиїзних позапланових перевірок контрагента позивача з іншими постачальниками продукції, а відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням податкового законодавства.

Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Додатково зазначив, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року, яке за результатами апеляційного оскарження набрало законної сили, заборонено використання інформації, викладеної в акті перевірки ТОВ «Саноіл Торг» в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «Саноіл Торг», окрім цього звернув увагу суду, що за результатами розгляду адміністративної справи Окружним адміністративним судом м. Києва позовну заяву ТОВ «Саноіл Торг» задоволено повністю. Просив суд позовну заяву в даній адміністративній справі задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, свої заперечення обґрунтовував тим, що наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, а оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Саноіл Торг» та його контрагентами - ПП "Укрінтрейд», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ "Річтер Трейд», ТОВ «ДЖЕМ» не підтвердилася, а отже є відсутньою, таким чином у ТОВ «Саноіл Торг» не було підстав для податкового обліку операцій з позивачем, а самі правочини, укладені з ТОВ «Перший Віконний завод», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а тому мають протиправний характер. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

На виконання постанови слідчого слідчої групи Головного Управління ДПС України від 08.04.2013 року «Про призначення позапланової документальної перевірки», згідно із п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України та на підставі наказів №1016 від 14.05.2013 року, №1093 від 14.05.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Віконний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРПОУ 37269136) та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРПОУ 37269136) товарно-матеріальних цінностей.

За результатами перевірки складено акт від 01.06.2013 року № 3988/22-1/36497725 (надалі також - Акт перевірки) (том 1, а.с.21-70), яким встановлено порушення:

1. п.п.14.1.36, 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за IV кв., 2012 року, всього в сумі 420047грн.

2. п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями), п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.4, п.п.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 в результаті чого, занижено суму податку на додану вартість в розмірі 885 423 грн., в тому числі за:

Жовтень 2012 року - 200010 грн.;

Листопад 2012 року - 200034 грн.;

Січень 2013 року -385335 грн.;

Лютий 2013 року - 100044 грн.

За наслідками виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000612201 від 18.06.2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 630071,00 грн., з яких 420047,00 грн., - за основним платежем та 210024,00 грн. - за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000622201 від 18.06.2013 року згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1106780,00 грн., з яких 885423,00 грн., - за основним платежем та 221357,00 грн., за штрафними санкціями.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Віконний Завод» згідно договору купівлі-продажу №12-09-12 від 12.09.2012 року придбало у ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136, м.Київ) олію соняшникову нерафіновану та мелясу бурякову в кількості та за ціною, визначеною у специфікаціях до договору (том 1, а.с.85, 95-99).

Товар придбавався у м.Миколаєві на терміналі ТОВ «Евері», у зв'язку із чим позивач відряджав до міста Миколаєва свого працівника та виписував довіреність на отримання товару (том 1, а.с.86-94).

Згідно наданих суду первинних документів господарські операції по придбанню олії соняшникової та меляси бурякової підтверджуються видатковими накладними (том 1, а.с.105-109); податковими накладними (том 1, а.с.110-114); актами приймання-передачі (том 1, а.с.100-104). Розрахунок за отриманий товар проводився в безготівковому порядку, проведений в повному обсязі та підтверджується матеріалами перевірки (том 1, а.с.29) а також копіями платіжних доручень (том 1, а.с.115-135).

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем в Акті перевірки однією з обставин, якою, в тому числі, обґрунтовується нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» є невідповідність складених актів приймання- передачі вимогам щодо відображення кількісних та якісних показників продукції, передбачених Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, чинна на сьогоднішній день. Вказана Інструкція передбачає вимоги щодо інформації, яка повинна міститися в акті приймання продукції.

З цього приводу суд зазначає, що в Акті перевірки, в супереч вимог абзацу другого пункту 5.2. «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства» затвердженого наказом Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року №34/18772 відповідачем чітко не викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти та статті Інструкції, а зазначена інформація (том 1, а.с.29) про відсутність актів приймання продукції не узгоджується з іншими даним Акту перевірки щодо переліку документів на підставі яких реалізовувалася продукція (том 1, а.с.28).

Крім цього, вимога щодо обов'язкового складання Акту приймання передачі при кожному факті передачі товару, міститься в пункті 3.4., умов Договору купівлі-продажу №12-09-12 від 12.09.2012 року

Серед зауважень відповідача, відображених в Акті перевірки значиться також не надання до перевірки сертифікатів виробника продукції, посвідчення якості на товар, а також документи, щодо транспортування товару та страхування товару.

В порядку викладених зауважень слід зазначити наступне.

Згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року №28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р., за № 466/10746 серед переліку продуктів, які підлягають обов'язковій сертифікації, визначених в Розділі 26 «Харчова продукція та продовольча сировина» олія соняшникова нерафінована та меляса бурякова (надалі також - продукція) не значиться.

Результатами перевірки, викладеними в Акті перевірки (том 1, а.с.26-28) та специфікаціями до Договору купівлі-продажу №12-09-12 від 12.09.2012 року (том 1, а.с.95-99) підтверджується, що поставка продукції здійснювалася за правилами Інкотермс-2000 базис поставки EXW «франко-завод» (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року) та означає, що позивач не брав участі у транспортуванні продукції, а тільки отримував її на терміналі ТОВ «Евері». Вказані обставини спростовують доводи відповідача щодо необхідності оформлення товарно-транспортних накладних для підтвердження транспортування продукції.

Що стосується обов'язку позивача здійснити страхування продукції, то відповідно до змісту частини першої статті 696 Цивільного кодексу України обов'язок продавця або покупця страхувати товар може бути встановлений Договором. Таким чином, законодавство передбачає виникнення у сторони обов'язку застрахувати товар виключно, якщо це прямо передбачено Договором. Враховуючи, що в Договорі купівлі-продажу №12-09-12 від 12.09.2012 року обов'язок страхувати продукцію не передбачений, доводи відповідача в цій частині теж є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Судом встановлено, що позивач, в період з жовтня 2012 року по березень 2013 року експортував продукцію за кордон через комісіонера ТОВ «Югекотоп» згідно договору комісії від 12.09.2012 року №1209К (том 1, а.с.136,137), в кількості та за ціною, передбаченою в Додатках до договору комісії №1-5 та Доповненнях до Додатку до договору комісії (том 1, а.с.138-142, 149-150). Факт передачі товару на умовах комісії підтверджується Актами про приймання Товару по якості та кількості, складеними між позивачем та ТОВ «Югекотоп» (том 1, а.с.144-148).

Подальша реалізація продукції за кордон Компанії «Orexim Limited» (Туреччина) підтверджується вантажними митними деклараціями (том 1, а.с.151-161), радіологічними та фіто санітарними сертифікатами на продукцію (том 1, а.с.167-186), коносаментами на судно (том 1, а.с.162-166).

Результати виконання умов договору комісії підтверджуються податковими накладними (том 1, а.с.192-202), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1, а.с.203-213), Звітами Комісіонера перед Комітентом (том 1, а.с.214-218); Звітами по валюті (том 1, а.с.217-221). Проведення розрахунків в повному обсязі між позивачем та ТОВ «Югекотоп» підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с.187-191).

За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між ТОВ «Саноіл Торг» та позивачем розбіжностей не виявлено.

З огляду на вищенаведені обставини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов переконання, що господарські операції по придбанню та подальшій реалізації на умовах комісії продукції призвели до змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі, зокрема, позивача, що спростовує висновки відповідача.

Відповідно до п.п. 14.1.36. п.14.1. статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пункту 138.2. статті 138 ПК України для визначення об'єкта оподаткування враховуються витрати, які підтверджені належними первинними документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, а також іншими документами.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено перевіркою розрахунок за отриманий товар від ТОВ «Саноіл Торг» позивач здійснив після отримання грошових коштів від комісіонера - ТОВ «Югекотоп».

Відповідач дійшов висновку, що позивачем неправомірно сформовані валові витрати та податковий кредит за операціями, проведеними із ТОВ «Саноіл Торг», оскільки вони не спричинили реального настання правових наслідків, відтак навіть за наявності всіх первинних документів та реквізитів таких документів вони не можуть братися до увагу, оскільки відсутнє фактичне здійснення господарських операцій.

Таких висновків відповідач дійшов на підставі Актів про результати документальних невиїзних позапланових перевірок ТОВ «Саноїл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість від 26.04.2013 року та від 04.04.2013 року, складений ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС (том 2, а.с.33-97).

Взяті відповідачем за основу результати невиїзних документальних перевірок ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 26.04.2013 року та від 04.04.2013 року, на думку суду, не можуть слугувати належним доказом для висновків щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», оскільки вказують на ймовірні порушення, допущені контрагентами ТОВ «Саноіл Торг» при проведенні господарських операцій у попередніх ланцюгах постачань та за загальним правилом не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не досліджувались податковим органом належним чином, в тому числі не досліджувався предмет товару, який поставлявся та вичерпне коло постачальників такого товару за спірний період, відтак такі правовідносини не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Віконний завод".

Доводи позивача щодо вжитих Окружним адміністративним судом міста Києва заходів забезпечення позову, шляхом заборони використання інформації, викладеної в акті перевірки ТОВ «Саноіл Торг» в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «Саноіл Торг» не можуть бути взяті до уваги судом при розгляді даної адміністративної справи, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва стосувалося акту перевірки від 22.03.2013 року, а відповідач в судовому засіданні посилався на висновки невиїзних документальних перевірок ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 26.04.2013 року та від 04.04.2013 року.

Також, в своїх запереченнях відповідач посилався на пояснення директора ТОВ «Евері» Бєлова Віталія Геннадійовича, товариство якого надавало послуги по прийманню, зберіганню, оформленню та завантаженню на судно продукції позивача через термінал.

В своїх поясненнях (том 1, а.с.37) Бєлов В.Г. підтвердив, що ТОВ «Саноіл Торг» з періодичністю раз-два рази в місяць, а можливо і частіше проводило операції по переоформленню права власності на ТОВ «Югекотоп» на території терміналу. Також йому відомо, що ТОВ «Югекотоп» експортувало олію, яку придбавало у ТОВ «Саноіл Торг» та продавав компанії «Orexim». Що стосується переоформлення права власності ТОВ «Саноіл Торг» на території терміналу на інші компанії, в даний час не пригадує, але вказані обставини могли мати місце, слід дивитися документи.

Вищенаведене пояснення, на думку суду, за своїм змістом не є тим належним доказом, який б підтверджував обставини на які посилається відповідач і може оцінюватися лише в сукупності з іншими доказами, яких відповідачем суду не надано за їх відсутності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем доводи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень здебільшого носять формальний характер та ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть вважатись належними та допустимими для підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 18.06.2013 року №0000612201 та №0000622201.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Віконний завод" (ідентифікаційний код 36497725) сплачений судовий збір в розмірі 2294 (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп., згідно з платіжним доручення №4262 від 18.07.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2013 року.