Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-5060/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/50479/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Горбатюка С.А.

за участю

секретаря: Левіної А.А.

представника позивача: Вільгельм А.Д.

відповідача: неприбуття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року

у справі № 2а-5060/09/2670

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила»

третя особа Прокуратура м. Києва

про стягнення штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В :

У червні 2009 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила» (далі - ТОВ «Електрична рушійна сила»), третя особа: прокуратура м. Києва, про стягнення 1 143 505,40 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2012 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила» на користь держави штраф за правопорушення у сфері містобудування в сумі 1 143 505,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволені позову.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві оскаржила його у касаційному порядку

У касаційній скарзі касатор просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ТОВ «Електрична рушійна сила» заперечень проти касаційної скарги не подало.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, співробітниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі припису прокуратури міста Києва від 23.03.2009 та депутатського звернення від 17.03.2009 проведено перевірку будівництва торговельно-ділового та житлово-офісного комплексу на перетині просп. Перемоги та вул. Індустріальної у Солом'янському районі м. Києва, що здійснює відповідач.

Перевіркою установлено, що робочу документацію для будівництва торговельно-ділового та житлово-офісного комплексу на перетині просп. Перемоги та вул. Індустріальної у Солом'янському районі м. Києва та будівельні роботи виконано ТОВ «Електрична рушійна сила» з відхиленням від затвердженої проектної документації (збільшена поверховість з 24-25 до 25-26; затвердженим проектом передбачено 378 квартир, а фактично виконано 510 квартир), чим порушено приписи абзацу 2.3 статті 5 , абзацу 10 статті 17 Закону України «Про основи містобудування» ; частини третьої статті 24 Закону України «Про архітектурну діяльність» .

Позивачем за результатами перевірки складений протокол про правопорушення у сфері містобудування від 17.03.2009. У порядку, передбаченому статтею 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», позивач прийняв постанову від 31.03.2009 № 20/09 про накладення на відповідача штрафу за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 1 143 505,40 грн., який підлягав сплаті до 15.04.2009.

Також судами установлено, що відповідач здійснював будівельні роботи на об'єкті будівництва відповідно до трьохстороннього договору підряду від 21.02.2005 № 21/02, укладеного між відповідачем, ТОВ «Київська фінансово-будівельна компанія» та інвестором будівництва - ТОВ «Трієст».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у рішенні Солом'янського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-3225-1/09, яке набрало законної сили, зокрема, вказано, що будівництво комплексу здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку, відповідно до погодженої належним чином проектної документації та при наявності необхідних дозволів компетентних органів.

Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Електрична рушійна сила» не може бути притягнуто до відповідальності за порушення в будівництві об'єкта будівництва, оскільки будь-які роботи на будівництві об'єкта будівництва відповідач здійснював на підставі отриманої від замовника будівництва проектно-кошторисної документації. Крім того, згідно з висновком суду апеляційної інстанції рішенням у цивільній справі № 2-3225-1/09 установлено здійснення будівництва торговельно-ділового та житлово-офісного комплексу на перетині просп. Перемоги та вул. Індустріальної у Солом'янському районі м. Києва відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, суд касаційної інстанції вважає, що в разі, якщо сторона чи третя особа заперечує проти таких обставин, то суд повинен переконатись у тому, що така сторона чи третя особа брали участь у справі, рішення у якій є преюдиційним. Якщо така особа не брала участі, то суд повинен надати їй можливість спростувати такі обставини з посиланням на докази, і тільки після цього вирішити питання щодо застосування правил частини першої статті 72 КАС України.

У цій справі судом апеляційної інстанції не враховано положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №549 «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції», згідно з яким Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві є правонаступником прав та обов'язків ліквідованої Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Внаслідок чого правонаступник - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві не тільки не мала об'єктивної можливості спростувати обставини, зазначені в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-3225-1/09, а навіть не брала участі в розгляді справи судом апеляційної інстанції, оскільки її розгляд здійснено за відсутності представника названого суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини, встановлені судом в іншій справі.

Слід зазначити, що Солом'янським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2-3225-1/09 не досліджувались і не встановлювались обставини перевірки об'єкта будівництва уповноваженим суб'єктом владних повноважень і виявлені при цьому порушення.

Таким чином, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України, рішення Солом'янського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-3225-1/09 не має преюдиційного значення для цієї адміністративної справи.

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про архітектурну діяльність» (у чинній на момент проведення перевірки редакції) підрядники на проектування і будівництво об'єкта архітектури мають право, зокрема, виконувати робочу документацію для будівництва об'єкта архітектури відповідно до затвердженого проекту за безпосередньою участю або під авторським наглядом архітектора - автора проекту чи уповноваженої ним особи за його письмовою згодою.

Відповідно до абзацу 3 статті 5 Закону України «Про основи містобудування» (у чинній на момент проведення перевірки редакції) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Частиною п'ятою статті 17 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за правопорушення, яке полягає у виконанні будівельних робіт, що не відповідають державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Оскільки під час здійснення перевірки відповідача було установлено порушення викладених положень статей 5, 17 Закону України «Про основи містобудування», статті 24 Закону України «Про архітектурну діяльність», належних доказів щодо їх відсутності суди попередніх інстанцій не встановили, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що позивач правомірно застосував до ТОВ «Електрична рушійна сила» штрафні санкції на підставі статті 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування».

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права і встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року в цій справі скасувати, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.