Постанова

від 25.09.2013 по справі 0670/5663/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/5663/12

категорія 8.2.1

25 вересня 2013 р. м. Житомир

час прийняття: 10 год. 45 хв.

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

за участі секретаря Коваля О.В.,

за участі представника позивача Караваєва І.І.,

за участі представника відповідача Мезенцева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000362340, 0000392340 від 07.06.2012 та № 0000232340 від 22.03.2012,

встановив:

Державне підприємство «Коростишівський спиртовий комбінат» (далі - ДП «Коростишівський СК») звернулося до суду з позовом до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростишівська ОДПІ) в якому, із врахування уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення - рішення №№0000362340, 0000392340 від 07.06.2012, № 0000232340 від 22.03.2012.

Позов обґрунтовує тим, що працівниками податкового органу при проведенні планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 зроблено неправильні висновки про порушення позивачем податкового законодавства та нараховано податкові зобов'язання і винесено спірні податкові повідомлення - рішення, які, на думку позивача, є незаконними та не відповідають обставинам страви.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що під час проведення перевірки ДП «Коростишівський СК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 працівниками податкового органу виявлено порушення підприємством приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норм Податкового кодексу України, на підставі чого податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 13.01.2012 по 23.02.2012 працівниками Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (правонаступник Коростишівська ОДПІ) проведено планову виїзну перевірку ДП «Коростишівський СК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт № 33/01-13/23/00374634 від 01.03.2012 (том І, а.с.44-161) в якому, зокрема, зроблено такі висновки:

1. на порушення пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997, пп.14.1.11, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2873550 грн, в тому числі по періодах:

- за І квартал 2011 року в сумі 793101 грн;

- за ІІ квартал 2011 року в сумі 693004 грн;

- за II - III квартали 2011 року в сумі 2080449 грн.

2. на порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 всього па суму 666 851 грн. в тому числі по періодах:

- січень 2011 року - 143831 грн;

- лютий 2011 року - 8255 грн;

- березень 2011 року - 98792 грн;

- квітень 2011 року - 62290 грн;

- травень 2011 року - 28231 грн;

- червень 2011 року - 270799 грн;

- липень 2011 року - 23190 грн;

- серпень 2011 року - 22972 грн;

- вересень 2011 року - 8491 грн.

На підставі наведених висновків акту та за результатами скарг позивача до органів Державної податкової служби Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000232340 від 22.03.2012, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2873550,00 грн основного платежу та застосовано 1,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (том. І, а.с. 21);

- № 0000362340 від 07.06.2012, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 666851,00 грн основного платежу та застосовано 27328,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.7);

- № 0000392340 від 07.06.2012, яким додатково визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 399583 грн основного платежу (том І, а.с.8).

Що стосується правомірності визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в податковому повідомленні-рішенні (далі - ППР) № 0000232340 від 22.03.2012 суд зазначає наступне.

З розрахунку грошових зобов'язань в розрізі порушень ДП «Коростишівський СК» (том ІІ, а.с.14) видно, що податковим органом до спірного ППР включено суму зобов'язання з податку на прибуток за порушення - збільшення доходів на суму непогашеної заборгованості, яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, за І квартал 2011 року - 479500,00 грн та за ІІ квартал 2011 року - 468721,00 грн.

Із зазначеного акту перевірки видно, що перевіркою встановлено заниження валового доходу позивачем в сумі 3955917 грн, в томі числі: за І квартал 2011 року на суму 1917999 грн, за ІІ квартал 2011 року на суму 2037918 грн.

Працівниками податкового органу встановлено, що на порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 1.25, абзац перший пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, абзац "а" п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 підприємством не збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, в результаті чого занижено валовий дохід по рядку 01.6 Декларації про прибуток за І квартал 2011 року на суму 1917999 грн та за ІІ квартал 2011 року на суму 2037918 грн.

За даними перевірки облікових реєстрів підприємства, а саме журналу - ордеру №6 по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" та рахунку 685 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами" встановлено, що в обліку підприємства рахується кредиторська заборгованість перед суб'єктами господарювання, термін якої перевищує 3 роки, а саме:

- ТОВ «ТАВ-Інженіринг», код за ЄДРПОУ 34527443 на суму 888447 грн (дата виникнення - грудень 2007 року за ремонтні роботи);

- ТОВ «В.А.Н.», код за ЄДРПОУ 35282405 на суму 819330 грн (дата виникнення - жовтень 2007 року за мелясу бурякову);

- ТОВ «Акварус», код за ЄДРПОУ 33545016 на суму 164424 грн (дата виникнення - лютий 2008 року за мелясу бурякову);

- ТОВ «Макол» на суму 45798 грн (дата виникнення - грудень 2007 року за ферменти);

- ТОВ «Інтертехно», код за ЄДРПОУ 35282468 на суму 2037916 грн (дата виникнення жовтень 2007 року за ремонтні роботи).

Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР, в редакції Закону України 283/97-ВР від 22.05.1997, (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334) безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

П. 1.25 ст.1 Закону № 334 визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 до валових доходів відносяться доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 14.1.257. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Однією із безповоротних фінансових допомог є сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334 платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Якщо по закінченню терміну позовної давності, загальний строк якого відповідно до статі 257 ЦК встановлюється тривалістю у три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості, що залишилася не стягнутою після закінчення строку позовної давності відповідно до пп. 1.22.1. п. 1.22. ст.1 Закону №334 є безповоротною фінансовою допомогою, яка відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 наведеного Закону включається до валового доходу.

Позивачем суду надано копії договорів щодо переуступлення Приватному підприємству «Моноліт-Будлуг» права вимоги по договорах позивача з ТОВ «ТАВ - Інженіринг» (том ІІ а.с. 158-159,), ТОВ «Інтертехно» (том ІІ а.с. 160-161). В свою чергу 15 червня 2009 року Приватне підприємство «Моноліт-Будлуг» теж переуступило своє право вимоги по вказаним договорам на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Сервіс Груп» (том ІІ, а.с. 168-169).

Суд зазначає, що в даний момент Господарським судом Житомирської області розглядається справа про банкрутство ДП «Коростишівський СК» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан Сервіс Груп» включене до реєстру вимог кредиторів з віднесенням суми боргу у розмірі 2997100 грн до четвертої черги. Ця сума була переуступлена вказаному кредитору за договором укладеним між ПП «Юридична фірма «Луга-Лекс» та ТОВ «Октан Сервіс Груп». Даний факт відображається в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 14 травня 2013 року (том ІІ, а.с. 199-206).

Суд вважає, що твердження позивача про те, що ДП «Коростишівський СК» не мав включати до суми валового доходу заборгованість по вказаних зобов'язаннях, не приймається судом, так як ним не доведено, що заборгованість перед ТОВ «В.А.Н», ТОВ «Акварус», ТОВ «Макол» була переуступлена іншому кредитору та включена до реєстру вимог кредиторів господарським судом, не надано матеріалів претензійно - судової роботи до ДП «Коростишівській СК», зокрема судових рішень, які б підтверджували продовження термінів позовної давності, зупинення перебігу позовної давності або переривання перебігу позовної давності.

Стосовно заборгованості позивача перед ТОВ «ТАВ - Інженіринг» та ТОВ «Інтертехно» переуступленої ТОВ «Октан Сервіс Груп» суд теж вважає її безнадійною заборгованістю, адже ст. 262 ЦК визначено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Доказів того, що вказаним господарським судом включено цю заборгованість до реєстру вимог кредиторів позивачем не надано.

Узагальнюючи наведене суд вважає, що податковим органом правомірно нараховано позивачу в ППР №0000232340 від 22.03.2012 зобов'язання з податку на прибуток за порушення - збільшення доходів на суму непогашеної заборгованості, яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, за І квартал 2011 року - 479500,00 грн та за ІІ квартал 2011 року - 468721,00 грн.

З розрахунку грошових зобов'язань в розрізі порушень ДП «Коростишівський СК» (том ІІ, а.с.14) видно, що податковим органом до ППР №0000232340 включено суму зобов'язання з податку на прибуток на суму 80426,00 грн за порушення - завищення валових витрат внаслідок здійснення реалізації спирту за ціною нижче собівартості. Суд не погоджується із вказаним податковим зобов'язанням з огляду на таке.

В акті перевірки вказано (том І а.с. 55-56), що позивач завищив валові витрати на загальну суму 321703,00 грн у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми витрат, що не відносяться до господарської діяльності підприємства за І квартал 2011 року у сумі 321703,00 грн по таким контрагентам:

- ТОВ "Виробничо - фармацевтична компанія "Біо-Фарм ЛТД" на суму 57807,00 грн;

- ТОВ "Коростишівський винзавод" на суму 120960, 00 грн;

- ТОВ НВП "Нива" на суму 142936,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Представником позивача до матеріалів справи додано копії договорів на поставку спирту на внутрішній ринок з покупцями:

1. Науково-виробниче підприємство «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, № 129 від 25.01.2011 (том І, а.с.178-180);

2. ТОВ «Котовський винзавод» №165, від 07.02.2011 (том І, а.с.181-183);

3. ТОВ "Виробнича фармацевтична компанія "Біо - фарма ЛТД" №212 від 29.02.2011 (том І а.с. 184-187).

Зі згаданих договорів видно, що постачальником спирту є Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", покупцями є згадані підприємства а ДП "Коростишівський СК" є лише вантажовідправником та не встановлює ціну продукції. В Статуті позивача п.1.1. зазначено, що ДП «Коростишівський СК» входить до складу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (том ІІ, а.с. 141-155).

Наведене свідчить про те, що позивачем не було допущено реалізації спирту за цінами нижчими за передбачені законодавством, оскільки він їх і не встановлював, та як наслідок ним цілком правомірно внесено до складу валових витрат 321703,00 грн.

Щодо висновку податкового органу про незаконне завищення підприємством валових витрат внаслідок включення до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів суми витрат по придбанню електричної енергії та природного газу, що використані з перевищенням встановлених норм на виробництво продукції та вартість, яких не відноситься до господарської діяльності підприємства: за І квартал 2011 року - на суму 932701 грн; за II квартал 2011 року - на суму 975145 грн; за III квартал 2011 року - на суму 1095922 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п.5.1 Закону 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно пп. 138.8.1. п.138.1 ст.138 ПК до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Перевіркою податкового органу встановлено, що за І-ІІІ квартал 2011 року ДП «Коростишівський СК» завищено валові витрати на вартість понаднормово використаної електричної енергії та природного газу. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивачем до валових витрат віднесено собівартість готової продукції в повному обсязі з врахуванням понаднормових витрат природного газу та електроенергії. Підприємством до перевірки не надано даних, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат вартості понаднормово списаних електричної енергії та природного газу. Здійснені підприємством операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред'являються до господарської діяльності у визначенні чинних норм законодавства України. Зазначив, що під час виробництва спирту ДП «Коростишівський СК» для списання енергоносіїв має користуватися затвердженими вищестоящою організацією, а саме Концерном "Укрспирт", нормами списання природного газу та електричної енергії на виготовлення 1 декалітру спирту.

З аналізу норм ПК вбачається, що відповідач, як контролюючий орган здійснює перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року N 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" з метою забезпечення раціонального і ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві створено при Державному комітетові по нафті і газу Державну інспекцію з ефективного використання газу на базі Управління по контролю за використанням газу. Покладено на Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження здійснення державного контролю за раціональним і ефективним використанням газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями).

Розділом ІІ цього документу визначено, що за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Держенергоефективності, сплачується підвищена плата. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Держенергоефективності.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР державний нагляд (контроль) в електроенергетиці здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Предметом державного нагляду (контролю) в електроенергетиці є господарська діяльність, пов'язана з виробництвом, передачею та постачанням енергії, а також з використанням енергії для власних потреб суб'єктами електроенергетики та споживачами енергії в частині технічної експлуатації електричних станцій і мереж, технічної експлуатації енергетичного обладнання споживачів енергії та суб'єктів електроенергетики, випробування та ремонту енергоустановок і мереж, режимів постачання та споживання електричної і теплової енергії, виконання робіт з проектування енергоустановок і мереж.

Узагальнюючи наведене, суд вважає, що саме до компетенції наведених органів входять функції щодо контролю додержання вимог використання електроенергії та газу, а не до повноважень податкових органів України. Тому, відповідач нарахувавши податкове зобов'язання за перевищення встановлених норм споживання газу та електроенергії взяв на себе функції не покладені на нього законодавством України. Відтак, суд вважає, що в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 709520,00 грн, що ввійшли до ППР№ 0000232340 від 22.03.2012 слід визнати висновок податкового органу протиправним та скасувати ППР в цій частині.

З акту перевірки видно, що на думку відповідача позивачем до складу валових витрат включено вартість придбаного товару без наявності відповідних розрахункових та інших розрахункових документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення обліку документів у ТОВ «ПК «Енерголінк» та використаного природного газу на суму 1222920, 00 грн (том І, а.с. 84).

В судовому засіданні представник податкового органу пояснив, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості здійснення поставок товарів ТОВ «ПК «Енерголінк», а саме: відсутність майна, виробничих активів, основних фондів, трудових ресурсів, технічного персоналу, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у значних обсягах.

Судом встановлено, що 6 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «ПК «Енерголінк» укладено договір постачання природного газу № ЕН 015 та 30 липня 2011 року укладено договір постачання природного газу №ЕН 52н. (том І, а.с. 188-194). Згідно даних договорів постачальник (ТОВ "ПК" Енерголінк") зобов'язувався передати на протязі 2011 року, а споживач (ДП "Коростишівський СК") прийняти і сплатити на умовах договорів природний газ та послуги з розподілу та постачання газу надані постачальником.

Виконуючи умови зазначеного договору постачання у серпні 2011 року ТОВ "ПК" Енерголінк" передало у власність позивача згаданий товар, що підтверджується копіями податкових накладних та копіями актів прийому - передачі в матеріалах справи (том І, а.с. 195-199).

Аналогічний висновок було зроблено податковим органом про включення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних без наявності відповідних розрахункових та інших розрахункових документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення обліку документів у ТОВ "Фрогус консалт" та використання зерна пшениці та жита подрібненого та меляси бурякової на загальну суму 3311368, 00 грн (том І, а.с. 94-95).

Працівниками податкового органу в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Фрогус консалт" має певні ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть класифікуватися такими, що здійснюють для отримання вигоди третім особам.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ТОВ "Фрогус консалт" не має майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Судом встановлено, що 1 серпня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Фрогус консалт" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 118, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність товар: подрібнене зерно пшениці в кількості 1500 тон, подрібнене зерно кукурудзи у кількості 2000 тон, подрібнене зерно жита у кількості 1000 тон, а покупець відповідно зобов'язується його прийняти і оплатити його вартість (том І а.с. 200-203). Додатковими угодами №1, та №2 уточнювався асортимент товару, який передаватиметься.

1 серпня 2011 року між згаданими юридичними особами було також укладено договір купівлі - продажу № 119 згідно з яким продавець зобов'язувався передати мелясу бурякову в кількості 3000 тон, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити його вартість (том І а.с. 204 - 205).

На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано суду копії податкових накладних та витяг з журналу обліку приходу сировини (а.с. 206 -246).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копії договорів, податкові накладні, акти приймання - передачі.

Суд вважає, що твердження відповідача щодо нікчемності угод є безпідставним зважаючи на таке.

Статтею 203 ЦК визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з ЦК впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ДП "Коростишівський СК" та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагентами позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню та продажу товарів. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок та купівлі товару відповідно до складу витрат та до доходу.

Крім того, згідно ст.228 ЦК правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 ПК визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На думку суду позивач мав право включати до витрат за третій квартал 2011 року вартість придбання природного газу у ТОВ "ПК "Енерголінк" на суму 1222920,00 грн та вартість придбаного у ТОВ "Фрогус Консалт" зерна пшениці, жита, меляси бурякової на суму 3311368,00 грн, і тому, як встановлено судом відповідач неправомірно визначив грошові зобов'язання з податку на прибуток в цій частині ППР на загальну суму 1042887,00 грн.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Зміст господарських операцій пов'язаний із діяльністю позивача.

Також, під час податкової перевірки перевіряючими було виявлено той факт, що на порушення пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК підприємством до складу валових витрат віднесено суму внесків на соціальні заходи у розмірі 402159 грн., не підтверджені відповідними первинними документами та, що не відноситься до господарської діяльності підприємства, за ІІІ квартал 2011 року на суму 402159 грн.

Згідно підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально- мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Зі сторінок 57-58 акту перевірки видно, що у р. 06.2.1 1 «Внески на соціальні заходи» додатку АВ декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року (том І а.с.100-101) підприємством зазначено суму 402159 грн. Перевіркою встановлено, що фактичні внески на соціальні заходи відображені підприємством у р.06.2.9 «Витрати на страхування» у сумі 235677 грн, яка у повній мірі підтверджена бухгалтерськими проводками Д-т 92 «Адміністративні витрати» - К-т 657 «Внески на соціальні заходи». Згідно з поясненням тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП „Коростишівський спиртовий комбінат" ОСОБА_4 від 22.02.2012, в додатку АВ до декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у р.06.2.11 було помилково зазначено суму 402159 грн, вказану суму потрібно було зазначити у р. 06.2.12 «Інші витрати загальногосподарського призначення» та зазначена сума відображена у додатку до додатків ІВ, ІД, ЗВ, ВЗ, АВ, СВ за ІІ-ІІІ квартали 2011 року. Проте, перевіркою встановлено, що у додатку до додатків ІВ, ІД, ЗВ, ВЗ, АВ, СВ за ІІ-ІІІ квартали 2011 року розшифровано значення р. 06.2.12 на суму 467109 грн., яка складається із наступних витрат, що у повній мірі підтверджені первинними документами та бухгалтерськими проводками Д-т 92 - К-т 13 Г, 372, 631, 377, 661, 657, 311, 685: послуги по стандартизації та метрології - на суму 238226 грн; комунальні послуги - на суму 217439,00 грн; запасні частини - на суму 2476,00 грн; інші податки - на суму 8968 грн.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 50.2. ст. 50 ПК платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що дійсно в додатку АВ до декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011року у р.06.2.11 було помилково зазначено суму 402159 грн, вказану суму потрібно було зазначити у р.06.2.12 «Інші витрати загальногосподарського призначення» та зазначена сума відображена у додатку до додатків ІВ, ІД, ЗВ, ВЗ, АВ, СВ за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Суд не приймає до уваги дані твердження представника позивача, оскільки позивачем не здійснено дії передбачені ст. 50 ПК для усунення неточностей в податковій декларації.

Таким чином, вказане порушення мало місце, підприємством до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2011 року віднесено суму внесків на соціальні заходи у розмірі 402159 грн, не підтверджені відповідними первинними документами, тому визначення податкового зобов'язання за вказане порушення у розмірі 92497 грн застосоване податковим органом правомірно.

Відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та з врахуванням вимог пункту 7 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, податковим органом цілком правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 22 березня 2013 року № 0000232340 підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1832832,00 грн.

Щодо правомірності визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток по ППР № 0000392340 від 07.06.2012 в сумі 399583,00 грн основного платежу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що в ході розгляду скарги позивача на податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2012 року №№ 0000212340 та 0000232340 ДПС у Житомирській області з'ясовано, що при проведенні перевірки не враховано, що ДП "Коростишівський СК" не зменшено валові витрати в І кварталі 2011 року на суму оприбуткованого товару по кредиторській заборгованості, по якій минув термін позовної давності, в сумі 1598333,00 грн, оскільки ним фактично не було понесено витрат відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334.

З врахуванням зазначеного, за результатами розгляду скарги ДП "Коростишівський СК" встановлено, що загальна сума заниженого валового доходу становить 3955917,00 грн, завищення валових витрат - 9860251,00 грн, що в результаті призвело до заниження податку на прибуток в сумі 3273133,00 грн, що на 399583,00 грн. (2873550 грн. - 3273133,00 грн) більше, ніж визначено перевіряючими (том ІІ а.с. 94). Як уже зазначалося суд погоджується із висновком податкового органу, що підприємство неправомірно не збільшило валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, в результаті чого занижено валовий дохід. Узагальнюючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП "Коростишівський СК" щодо скасування ППР №0000392340 від 07.06.2012 задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню від 07.06.2012 №0000362340 в сумі 666851,00 грн основного платежу та 27328 грн. штрафної (фінансової) санкції суд зазначає наступне.

Як встановлено відповідачем, на порушення п. 198.3 ст.198 ПК позивачем завищено податковий кредит за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 всього на суму 666851 грн. Працівниками податкового органу виявлено, що на порушення п.198.3 ст.198 ПК завищено податковий кредит за березень 2011 внаслідок здійснення реалізації спирту за ціною, нижче собівартості, на загальну суму 64340 грн. (ст. 72 акту), в тому числі по контрагентам: ТОВ «Виробничо-фармацевтична компанія «Біо-Фарма ЛТД» - на суму 11561,00 грн.; ТОВ «Котовський вин завод» - на суму 24192,00 грн; ТОВ НВП «Нива» - на суму 28587,00 грн (том І а.с. 115). На думку податкового органу ця сума податкового кредиту задекларована ДП "Коростишівський СК" не компенсована отриманими доходами від реалізації спирту цим контрагентам у березні 2011 року, а відтак, не може відноситись до господарської діяльності підприємства.

Згідно з п. 198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як уже зазначалося судом позивач жодним чином не пов'язаний з визначенням ціни спирту за вказаними договорами, а отже, суд вважає, що ДП "Коростишівський СК" правильно визначив суму податкового кредиту у березні 2011 року.

Також, на думку податкового органу в порушення п.198.3 ст.198 ПК позивачем завищено податковий кредит за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 внаслідок списання природного газу та електричної енергії з перевищенням встановлених та затверджених норм на загальну суму 602511,00 грн (том І а.с. 122).

Відповідач, як джерело своїх тверджень вказує на нормативні обсяги по використанню електроенергії та газу. Як уже робив висновок суд до повноважень Коростишівської ОДПІ не входить нарахування податкових зобов'язань за перевищення встановлених норм споживання газу та електроенергії, відповідач взяв на себе функції не покладені на нього законодавством України, а тому нараховувати зобов'язання за завищення податкового кредиту з підстав перевищення норм споживання газу та електроенергії не в праві.

Оскільки податкові зобов'язання з податку на додану вартість були нараховані позивачу неправомірно то ППР №0000362340 від 07.06.2012 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Коростишівської ОДПІ підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС, суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000362340 від 07.06.2012 повністю та №0000232340 від 22.03.2012 в частині - на суму 1832832,00 грн, винесені Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Єфіменко О.В.