Постанова

від 25.09.2013 по справі 2а-8291/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року № 2а-8291/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем оскаржувані рішення прийняті з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва: повідомлення рішення від 03.12.2010р. №0000892302/0, яким ЗАТ «Софтлайн» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 032 910,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 973 183,00грн., застосованих за порушення п. 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; повідомлення рішення від 03.12.2010р. №0000902302/0, яким ЗАТ «Софтлайн» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 734 439,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 367 220,00грн., застосованих за порушення пп.7.2.3 7.2.4. п.7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Софтлайн» (код ЄДРПОУ 23721848) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спам-Груп» (код ЄДРПОУ 35689848), ТОВ«С.ДЖ.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754), ТОВ «Ламерік Україна» (код ЄДРПОУ 35573024) за період з 01.01.08р. по 31.12.09р., за результатами якої складено акт від 17.11.10р. №5217/23-222-23721848.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Софтлайн-ІТ»: п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 032 910грн.; пп.7.2.3 7.2.4. п.7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 734 439,00грн.

На підставі акту перевірки від 17.11.10р. №5217/23-222-23721848, відповідачем прийнято: податкове повідомлення - рішення від 03.12.2010р. №0000892302/0, з податку на прибуток, на загальну суму 2 006 093,00грн., з яких за основним платежем - 1032910грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 973183грн. та податкове повідомлення - рішення від 03.12.2010р. №0000902302/0, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 1 101 659 грн., з яких з яких за основним платежем - 734 439,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 367 220,00грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями, неодноразово оскаржував їх в адміністративному порядку. Проте, рішенням Державної податкової адміністрації України від 17.05.11р. №9115-16/16/25-0115 податкові повідомлення рішення - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Спам-Груп» (код ЄДРПОУ 35689848), ТОВ«С.ДЖ..Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754), ТОВ «Ламерік Україна» (код ЄДРПОУ 35573024).

З матеріалів справи вбачається, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Спам-Груп» не встановлено. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.02.08. №100099363, анульоване 17.07.09р. за ініціативою податкової. Податкова звітність складалась та підписувалась від імені ОСОБА_2, яка значилась засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Спам-Груп».

Відповідно до листа УПМ ДПА у м. Києві від 15.09.2010р. №4124/7/26-3815 та пояснення від 01.09.10р. громадянки ОСОБА_2 встановлено, що в органах держаної податкової реєстрації ТОВ «Спам-Груп» вона не реєструвала та нікого не вповноважувала для вчинення цих дій, на посаді директора та головного бухгалтера ТОВ «Спам-Груп» не працювала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала. Первинних документів на адресу ЗАТ «Софтлайн» не підписувала та нікого не вповноважувала.

Відповідно до Постанови Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011р. по справі №1-п-32/11 встановлено, що в період 2007-2008 р. ОСОБА_3 з метою прикриття власної незаконної діяльності, без належних повноважень, організував створення ТОВ«С.ДЖ..Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754), з внесенням до статутних документів паспортних даних громадянина ОСОБА_4, де він є засновником та директором підприємства, але ніякого відношення до господарської діяльності не мав. Первинні документи не підписував. ОСОБА_3 використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП» за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності організував складання та підписання від імені директора TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП» документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, які відображають проведення TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП» за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.

Вказаними злочинними діями директора TOB «С. ДЖ.Р. ГРУП» ОСОБА_4 нанесено істотної шкоди державним інтересам у вигляді несплати до державного бюджету обов'язкових податкових платежів в сумі 7 157 066,00 грн., та незаконному заволодінню чужим майном - бюджетними коштами в загальній сумі 21 419 448 грн. що більш ніж в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто діяння, що спричинило тяжкі наслідки.

З матеріалів справи вбачається, що за даними листа ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №4944/7/26-11/30 від 08.09.2010р. в ході розслідування кримінальної справи за ст.205 КК України відносно ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_6 умисно виконував дії на створення фіктивного підприємства, не мав ніякого відношення до діяльності ТОВ «Ламерік Україна» (код ЄДРПОУ 35573024). Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача, здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентом належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт від контрагентів, дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та податковий кредит.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на них обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов