Постанова

від 01.10.2013 по справі 913/1552/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.10.2013 р. справа №913/1552/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л. суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засідання: Козюта Д.О. За участю представників сторін від позивача:не з'явився від відповідача: Болото О.О. - представник за довіреністю Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 25 липня 2013р. у справі№ 913/1552/13 (суддя Лісовицький Є.А.) за позовом:Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м.Київ до відповідача: Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех", м.Луганськ простягнення 25 392 грн. 14 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.07.2013р. по справі № 913/1552/13 (суддя Лісовицький Є.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м. Київ до Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех", м. Луганськ про стягнення 25 392 грн. 14 коп.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними належним чином, оскільки на момент коли відбулась дорожньо-транспортна пригода не існувало зразка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ, в тому числі не існувало обов'язку Страхувальника не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику таке повідомлення.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м. Київ, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував той факт, що відповідачем не здійснено повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, як цього вимагала чинна на той час редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Апелянт зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції він неодноразово звертав увагу на обов'язку необхідність такого повідомлення для підтвердження локалізації пошкоджень завданих під час дорожньо-транспортної пригоди.

У судове засідання заявник скарги не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги те, позивач не використав наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за його відсутністю, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідач у справі відзив на скаргу не надав, проти задоволення скарги заперечував.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех", м. Луганськ про стягнення 25 392 грн. 14 коп.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на статтю 27 Закону України "Про страхування" та ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які передбачають, що до нього перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа має до відповідальної за заподіяний збиток особи.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 26 лютого 2010 року в на 357 км автодороги Київ - Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "НІССАН", державний реєстраційний № АК 62 35 ВН, що належить Чистіліній Олені Федорівні і яким керував Чистілін Олександр Павлович та транспортного засобу "МАЗ 4370-261", державний реєстраційний № ВВ 38 98 АТ, що належить ПП "Виробнича фірма "АГРОТЕХ" і яким керував Мазанов Микола Іванович.

Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 22 квітня 2010 року Мазанова Миколу Івановича було визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля "МАЗ 4370-261", державний реєстраційний № ВВ 38 98 АТ, застрахована власником, Приватним підприємством "Виробнича фірма "Агротех" у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів Поліс № ВС/5396800.

Майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "НІССАН", державний реєстраційний № АК 62 35 ВН, були застраховані за договором добровільного страхування транспортного засобу № 76-01/10 строком дії до 22.03.2011року укладеного між Чистіліною Оленою Федорівною та Відкритим акціонерним товариством "Національна Акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

11 травня 2010 року страхове відшкодування в розмірі 38900,34 грн. було виплачено ВАТ "НАСК "ОРАНТА" на користь Чистіліної О.Ф.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06 жовтня 2011 року стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" на користь Відкритого Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова компанія "Оранта" суму страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 24 990,00 грн. та судові витрати з розгляду справи в розмірі 402,14 грн.

На підставі страхового Акту № 712-3365/1 та Постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 року, ТДВ "Страхова компанія "Провіта" виконало Рішення суду та перерахувало кошти в розмірі 25 392,14 грн. на користь ВАТ "НАСК "ОРАНТА", що підтверджується платіжним дорученням № 45812 від 27 січня 2012 року.

16.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензію вих. № 382/3365 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25 392,14 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді і сума страхових виплат не була компенсована. Позивач звернувся з позовом про стягнення вказаної суми. В задоволенні позову судом відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спору) передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Приписами ст. 993 зазначеного кодексу встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1191 вищенаведеного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

В своєму рішенні господарський суд зазначив про відсутність у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" умови про необхідність повідомлення страховика про настання страхового випадку. Проте, на час виникнення спірних правовідносин (момент скоєння ДТП) була чинна редакція вказаного вище Закону від 24 вересня 2008 року № 586-VI.

Так, статтею 38, пунктом 38.1.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема у разі, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону

Підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону було передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди, а якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально (в редакції, що діяла на час вчинення ДТП).

На підтвердження повідомлення позивача про факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідачем наданий витяг з журналу реєстрації телефонограм. Проте, вказаний витяг не може вважатись належним документом, що фіксує здійснення телефонограми за номером позивача або направлення відповідного повідомлення, оскільки створюється, ведеться відповідачем самостійно і складений безпосередньо його працівниками, отже є лише одностороннім реєстраційним документом, і збої в організації діловодства самого відповідача можуть вплинути на внесення у нього даних. Крім того, наявний у матеріалах справи витяг з журналу оформлений не належним чином, а саме: не скріплений печаткою, відсутні графи "передано" та "прийнято", не вказану посад, ініціалів, прізвищ того хто передав та отримав відповідну телефонограму.

Інші документи, що посвідчують факт повідомлення позивача у телефонному режимі про факт ДТП (квитанції про оплату міжміських переговорів, білінг дзвінків мобільного оператора, тощо) суду не надано.

Натомість, в матеріалах справи наявна роздруківка телефонних дзвінків до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м. Київ, з якої вбачається відсутність повідомлення про скоєння спірної ДТП.

При цьому, помилковими є висновок суду першої інстанції, що страховик був повідомлений про настання ДТП у зв'язку з присутністю представника позивача на огляді пошкодженого транспортного засобу, оскільки факт присутності працівника позивача при складанні Протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 05.03.2010р. (через 7 днів після ДТП) не підтверджує факт повідомлення відповідачем страховика у передбачений триденний строк.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, відповідач не спростував належними доказами доводів позивача про відсутність повідомлення про настання ДТП у встановлений триденний строк. Таким чином, після сплати страховій компанії ВАТ "НАСК "ОРАНТА" страхового відшкодування до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, дійсно є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу. Однак, судовою колегією з'ясовано, що водій Мазанов М.І., під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, знаходився у трудових відносинах з Приватним підприємством "Виробнича фірма "Агротех", м. Луганськ (відповідач). За приписами ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже відповідач стає відповідальною особою і позов до нього заявлений правомірно.

Щодо суми страхового відшкодування судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5396800 від 02.04.2009 року лімітом відповідальності Страхової компанії «Провіта» є грошова сума 25500,00 грн. (за шкоду, спричинену майну третьої особи) з безумовною франшизою 510,00 грн. Таким чином, остаточним лімітом відповідальності є грошова сума 24990,00 грн., яка була стягнута за рішенням суду по справі № 18/064-11 на користь ВАТ НАСК «Оранта». В свою чергу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача окрім суми виплаченого страхового відшкодування (24 990 грн.), суму державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі № 18/064-11, у розмірі 402, 14 грн.

Однак, суд зазначає, що з аналізу положень статей 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України вбачається, до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування, тому позовні вимоги в частині стягнення судових витрат по справі № 18/064-11 не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі не відповідає чинному законодавству, та підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 24 990 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м. Київ, на рішення господарського суду Луганської області від 25.07.2013р. у справі № 913/1552/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.07.2013р. у справі № 913/1552/13 - скасувати частково.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех", м. Луганськ (91011, м. Луганськ, квар. Петра Алєксєєва, 16/38, ЄДРПОУ 32538804) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 18, ЄДРПОУ 31704186) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24 990 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех", м. Луганськ (91011, м. Луганськ, квар. Петра Алєксєєва, 16/38, ЄДРПОУ 32538804) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 18, ЄДРПОУ 31704186) судовий збір: за звернення з позовом в сумі 1693 грн. 25 коп., за звернення з апеляційною скаргою в сумі 846 грн. 63 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 6 прим:

1 прим. - у справу;

1 прим. - позивачу

1 прим. - відповідачу

2 прим. - ДАГС;

1 прим. - ГСЛО;