Постанова

від 09.12.2013 по справі 913/1552/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 913/1552/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивачаКендюх Т.В., представник, відповідачаПросвєтов Д.Г., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 у справі№ 913/1552/13 господарського суду Луганської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" доПриватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех" 25392,14грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.07.2013 року (суддя Лісовицький Є.А.) у задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року (судді: Агапов О.Л. - головуючий, Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), рішення господарського суду Луганської області від 25.07.2013р. у справі №913/1552/13 скасовано частково; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24990грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" судовий збір: за звернення з позовом в сумі 1693,25грн., за звернення з апеляційною скаргою в сумі 846,63грн.

Не погоджуючись з постановою, Приватне підприємство "Виробнича фірма "Агротех" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, та, на думку скаржника, судом безпідставно застосовано п.п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 26.02.2010 року в на 357км автодороги Київ - Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "НІССАН", державний реєстраційний № АК 62 35 ВН, що належить Чистіліній Олені Федорівні і яким керував Чистілін Олександр Павлович, та транспортного засобу "МАЗ 4370-261", державний реєстраційний № ВВ 38 98 АТ, що належить ПП "Виробнича фірма "АГРОТЕХ" і яким керував Мазанов Микола Іванович.

Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 22.04.2010 року Мазанова Миколу Івановича було визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля "МАЗ 4370-261", державний реєстраційний № ВВ 38 98 АТ, застрахована власником, Приватним підприємством "Виробнича фірма "Агротех" у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" згідно з полісом № ВС/5396800 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів.

Майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "НІССАН", державний реєстраційний № АК 62 35 ВН, були застраховані за договором добровільного страхування транспортного засобу № 76-01/10 строком дії до 22.03.2011року, укладеного між Чистіліною Оленою Федорівною та Відкритим акціонерним товариством "Національна Акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

При цьому суди встановили, що 11.05.2010 року страхове відшкодування в розмірі 38900,34грн. було виплачено ВАТ "НАСК "ОРАНТА" на користь Чистіліної О.Ф.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.10.2011 року у справі №18/064-11 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" на користь Відкритого Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова компанія "Оранта" виплачене страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24990грн. та судові витрати з розгляду справи в розмірі 402,14грн.

ТДВ "Страхова компанія "Провіта" виконало рішення суду та перерахувало кошти в розмірі 25392,14грн. на користь ВАТ "НАСК "Оранта", що підтверджується платіжним дорученням № 45812 від 27.01.2012 року.

16.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензію вих. № 382/3365 про стягнення 25392,14грн., посилаючись на те, що страхувальник не повідомив позивача у встановлені строки про настання страхового випадку, що надає останньому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, а тому позивач звернувся з позовом у даній справі.

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема у разі, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Підпунктом 33.1.2 п.33.1 ст.33 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення ДТП) передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

За приписами п.5 ч.1 ст.989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, регламентовано положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

Суд апеляційної інстанції встановив, а відповідач у встановленому порядку не спростував тієї обставини, що позивача не було повідомлено про настання ДТП. Так, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витяг з журналу реєстрації телефонограм не може вважатись належним документом, що фіксує здійснення телефонограми за номером позивача або направлення відповідного повідомлення, оскільки створюється, ведеться відповідачем самостійно і складений безпосередньо його працівниками, а отже є лише одностороннім реєстраційним документом, і збої в організації діловодства самого відповідача можуть вплинути на внесення у нього даних. Крім того, наявний у матеріалах справи витяг з журналу оформлений не належним чином, а саме: не скріплений печаткою, відсутні графи "передано" та "прийнято", не вказано посад, ініціалів, прізвищ того хто передав та отримав відповідну телефонограму. Інших документів, що посвідчують факт повідомлення позивача у телефонному режимі про факт ДТП (квитанції про оплату міжміських переговорів, білінг дзвінків мобільного оператора, тощо) суду не надано. Натомість, в матеріалах справи наявна роздруківка телефонних дзвінків до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м. Київ, з якої вбачається відсутність повідомлення про скоєння спірної ДТП.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що після сплати страховій компанії ВАТ "НАСК "Оранта" страхового відшкодування у сумі 24990грн. до позивача у межах цієї суми перейшло право регресної вимоги до особи, відповідальної за ними.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу Мазанов М.І., який під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з Приватним підприємством "Виробнича фірма "Агротех".

У відповідності до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи законодавства в їх сукупності, колегія вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду щодо обов'язку відповідача виплатити позивачеві спірну суму (24990грн.) в порядку регресу.

При цьому касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 402,14грн., оскільки з аналізу ст.1191 Цивільного кодексу України та ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі. Відтак, заявлення позивачем до стягнення в порядку регресу понесених ним судових витрат у справі господарського суду Київської області №18/064-11, є безпідставним.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та намагання надати перевагу певним доказам, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Що стосується доводів скаржника щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", колегія зазначає, що дану статтю застосовано в чинній редакції, яка діяла на час звернення з регресним позовом і не змінювалась. При цьому пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього ж Закону цілком правильно застосовано в редакції, чинній на момент виникнення ДТП, оскільки обов'язок повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду був передбачений Законом в редакції, коли така ДТП виникла. Більше того, зазначений обов'язок передбачений і приписами ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції Закону України від 17.02.2011р. № 3045-VI. Так, відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 названого Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

При цьому неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011р. № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробнича фірма "Агротех" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 у справі №913/1552/13 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда