Ухвала

від 01.10.2013 по справі 2а/0270/5063/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/35990/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Ярмак В.В.

відповідача : Гуменюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоріант-Т»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року

у справі № 2а/0270/5063/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоріант-Т»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флоріант-Т» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Флоріант-Т») звернулось з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного від 23.04.2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного від 23.04.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ОДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Флоріан-Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.07.2011 року № 264/23-33623240.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України .

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 10.08.2011 року № 0000492300, яким ТОВ «Флоріант-Т» визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 588431 грн., з яких 588430 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.20112 року між ТОВ «ТДК Трейд» (постачальник) та ТОВ «Флоріан-Т» (покупець) укладено договір поставки №25022011. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, а саме електротехнічної продукції виробничо-технічного призначення, передати (поставити) в домовлені строки у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити оплату за визначену грошову суму.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, податковими накладними, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Використання придбаних товарів у власній господарській діяльності ТОВ «Флоріант-Т» підтверджується матеріалами справи.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, на підставі вищевикладеного, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договір укладений ТОВ «ТДК Трейд» з ТОВ «Флоріан-Т» був сторонами виконаний належним чином.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

За таких обставин, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року підлягає скасуванню, а постанова Вінницького окружного адміністративного від 23.04.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоріант-Т» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року - скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного від 23.04.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов