Постанова

від 01.10.2013 по справі 5006/27/178б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 5006/27/178б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Рута" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. по справі №5006/27/178б/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання банкрутом Приватного підприємства "Рута",-

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Донецької області від 18.01.2013р. Приватне підприємство "РУТА", м. Костянтинівка визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці - до 18.04.2013р., ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рута" залишено без задоволення. Постанову господарського суду Донецької області від 18.01.2013р. залишено без змін.

Приватне підприємство "Рута" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2012р. порушено провадження по справі про банкрутство Приватного підприємства "Рута" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області.

Постановою господарського суду Донецької області від 18.01.2013р. Приватне підприємство "РУТА", м. Костянтинівка визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці - до 18.04.2013р., ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області.

Приймаючи постанову про визнання ПП "РУТА" банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що безспірність боржника та його неплатоспроможність підтверджена належними доказами, боржник відсутній за місцезнаходженням, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №443570-443572, виданою станом на 29.10.2012р. (запис 6).

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що боржником протягом року до органів державної податкової служби не надавалось податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності, а матеріалами справи підтверджена безспірність грошових вимог кредитора та факт їх неоплатності, отже, вказані обставини є правовою підставою визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Згідно частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності.

Відповідно до вимог частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які передбачені ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, встановленого для їх погашення згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, безспірність вимог УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі в сумі 40192,42 грн. підтверджена вимогами форми Ю 04-26, постановою Донецького окружного адміністративного суду та постановами ВДВС Костянтинівського МУЮ про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вимог УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Рута" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням заявник надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №443570-443572 станом на 29.10.2012р., де міститься інформація, що 20.06.2012р. проведено запис №12691440006000570 про внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно п.105 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р. відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Отже, запис "внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу" в поданій довідці не є записом про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, тому вказана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АЖ №443570-443572 від 29.10.2012р. не є належним доказом відсутності боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що заявником не було дотримано вище вказаних вимог закону та не надано на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою належних та допустимих доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Крім цього, відповідно до п. 4.1 статуту ПП "Рута" вищим органом управління підприємства є власник підприємства.

Згідно статуту ПП "Рута" засновником підприємства є Пишний О.В., який є директором та здійснює керівництво підприємством.

Як вбачається з матеріалів справи, директор ПП "Рута" Пишний О.В. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом, а також - із даною касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, керівні органи боржника перебувають за юридичною адресою, боржник отримує процесуальні документи по справі та керівник боржника приймає участь при розгляді даної справи, зокрема, директор Пишний О.В. був присутнім 08.01.2013р. в засіданні господарського суду Донецької області.

На вказані обставини, які спростовують факт відсутності боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, суди попередніх інстанцій уваги не звернули та не надали їм належної правової оцінки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в обґрунтування відсутності підприємницької діяльності боржника ініціюючий кредитор зазначає про ненадання боржником більше року податкової звітності до податкових органів, що підтверджується листами Красноармійської ОДПІ у м. Костянтинівка Донецької області ДПС від 02.11.2012р. та від 17.01.2013р.

Колегія судді вважає за необхідне зазначити, що із заявою про визнання відсутнього боржника банкрутом з підстав ненадання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, можуть звернутись тільки органи державної податкової служби з наступних підстав.

Так, статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановленні заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

За таких обставин, вищезазначені листи Красноармійської ОДПІ у м. Костянтинівка Донецької області ДПС можуть бути враховані судом як підстава для звернення до суду лише у випадку порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за заявою податкового органу, уповноваженого відповідно до статей 20, 78 Податкового кодексу України на проведення позапланових перевірок суб'єкта господарювання у випадку неподання ним у встановлені законом строки податкової звітності.

Обставини законності (незаконності) порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оцінюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що провадження по справі про банкрутство ПП "Рута" порушено за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без достатніх правових підстав, оскільки звертаючись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Рута" ініціюючим кредитором не надано доказів про відсутність боржника за його місцезнаходженням та доказів, які б свідчили про припинення боржником підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону уваги не звернув та залишив в силі незаконну постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємства, стосовно якого діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство; у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п.36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику у справах про банкрутство").

Оскільки відсутні передбачені законом підстави для визнання ПП "Рута" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, визначені ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а провадження по справі про банкрутство ПП "Рута" підлягає припиненню.

При подачі касаційної скарги боржником було заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2013р. було відстрочено ПП "Рута" сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. до закінчення касаційного провадження по справі.

Згідно п.п.17 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги у справі про банкрутство становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, 573,50 грн.

Таким чином, з ПП "Рута" підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України у розмірі 573,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рута" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. та постанову господарського суду Донецької області від 18.01.2013р. по справі №5006/27/178б/2012 скасувати.

Провадження по справі №5006/27/178б/2012 припинити.

Доручити господарському суду Донецької області направити копію постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2013р. державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

Стягнути з Приватного підприємства "Рута" судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 573,50 грн. на рахунок - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКУ у м. Києві; одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код банку отримувача - 820019; код за ЄДРПОУ - 38004897; код бюджетної класифікації: 22030004, символ звітності банку 254.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.