Ухвала

від 23.09.2013 по справі 45/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 45/202 23.09.13

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ЕД-ВОРЛД"

про: відстрочення рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 та зменшення розміру пені

у справі № 45/202

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ПРИНТ"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ЕД-ВОРЛД"

про: стягнення 886.536,19 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача (стягувача): Самойлович О.В. - за довіреністю від 15.08.2013 № 20;

відповідача (заявника): Процюк О.В. - за довіреністю від 24.01.2013 № 240113/2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі № 45/202 позов задоволено повністю, на виконання якого видано наказ від 20.02.2012.

До господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ЕД-ВОРЛД" (далі - заявник/боржник) про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі № 45/202 та зменшення розміру пені (далі - заява).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 прийнято заяву боржника до розгляду, а її розгляд призначено на 23.09.2013.

В судовому засіданні 23.09.2013 заслухавши пояснення представника боржника та заперечення представника стягувача по суті заяви про відстрочення виконання рішення від 19.01.2012 у справі № 45/202 та зменшення розміру пені, дослідивши матеріали даної справи та подану відповідачем заяву, суд -

В С Т А Н О В И В :

Заява боржника мотивована тим, що постановою від 15.06.2012 відділом Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС) відкрито виконавче провадження № 33012088 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 № 45/202, виданого судом на виконання його рішення від 19.01.2012 у справі № 45/202. Державний виконавець ВДВС, у процесі здійснення названого виконавчого провадження, наклав арешт на майно, що належить боржникові, та про що склав Акт опису й арешту майна від 23.04.2013 № 919/3.

Як вказує боржник у своїй заяві, його майно, на яке накладено арешт, водночас є предметом застави за договорами застави обладнання від 16.01.2007 № PE-SME007/020/2007, від 16.01.2007 № PE-SME007/020/2007/1 року; від 05.04.2007 № PE-SME007/118/2007, від 11.10.2010 № PE-SME007/308/2010. Вказаними договорами застави забезпечено вимогу заставодержателя - банку щодо виконання боржником усіх його платіжних зобов'язань за кредитними договорами укладених між боржником і банком, а саме: договір про надання кредиту від 16.01.2007 № CRL-SME007/020/2007, договір про надання кредитної лінії від 07.04.2008 № Crl-SME007/194/208.

Згідно тверджень заявника, банківська установа вимагає дострокове повернення боржником кредитних коштів за вказаними вище кредитними договорами.

Крім того, боржник відмітив, що у підприємстві останнього відбулися негативні події, пов'язані зі зменшенням попиту на його послуги, необхідністю зупинення виробничого процесу у зв'язку з відключенням орендованих приміщень від електропостачання та перевезення виробничих потужностей в інші приміщення.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, боржник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі № 45/202 та зменшити розмір пені.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За буквальним змістом п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З матеріалів даної справи видно, що заборгованість боржника виникла перед стягувачем у період з грудня 2010 по квітень 2011, проте доказів, станом на момент розгляду судом даної заяви, щодо повного погашення боржником заборгованості сторонами судового процесу суду не надано. Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача (стягувача), а також може призвести до негативних наслідків для нього.

Положеннями ч. 1 ст. 42 та ч. 2 і ст. 218 Господарського кодексу України унормовано, що підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.

Більш того, заявником не доведено скрутного матеріального становища та реальності загрози припинення діяльності заявника.

Отже, наведені заявником підстави для відстрочення виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, боржник просить у своєї заяві зменшити розмір пені, проте заява в цій частині також задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, та процесуального права - п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення , має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 19.01.2012 у справі № 45/202 вирішив, що позовна вимога позивача (стягувача) про стягнення з відповідача (боржника) пені підлягає задоволенню повністю. Нормами процесуального права не передбачено можливості зміни місцевим господарським судом свого вже прийнятого рішення.

Отже, з урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 89, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ЕД-ВОРЛД" про відстрочення рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 та зменшення розміру пені відмовити.

Суддя С.В. Балац