Рішення

від 01.10.2013 по справі 911/1448/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 911/1448/13

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді - А.Ф. Черногуза, суддів - П.В. Горбасенка, Т.Д. Лилака, розглянувши матеріали справи за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Білоцерківської міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС", Приватного виробничого підприємства "Сіріус", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківської торгово-закупівельної бази та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів про визнання недійсними рішення міської ради, договору та державних актів,

за участю представників:

позивача: Озарків І.Д. (дов. № 01-167 від 29.12.2012);

відповідача 1: Кудлацька-Тишко В.В. (дов. №231/1-7 від 22.01.2013);

відповідача 2: Грабовська Н.В. (дов. № 1 від 14.03.2012);

відповідача 3: Петруньок М.Г. (дов. № 01/15 від 15.01.2013);

третьої особи 1: не з'явилися;

третьої особи 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Білоцерківської міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС", Приватного виробничого підприємства "Сіріус", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківської торгово-закупівельної бази та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів про визнання недійсними рішення міської ради, договору та державних актів.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що оскаржуване рішення Білоцерківської міської ради, на підставі якого пізніше укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки та видані державні акти про право власності на земельну ділянку прийнято з порушенням положень Конституції України та Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.05.2013, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківську торгово-закупівельну базу та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Білоцерківський міський відділ земельних ресурсів.

14.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача-2 про фіксацію судового процесу технічними засобами. Судом дане клопотання було розглянуто та задоволено, під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 14.05.2013 розгляд справи було відкладено на 28.05.2013.

27.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності. В задоволенні даного клопотання суд відмовляє з наступних підстав. Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20.12.2011 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Вказаним Законом, що набрав чинності 15.01.2012, даний пункт було виключено, а п. 5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Оскільки встановлений законом трирічний строк не сплив на момент звернення позивача з даним позовом до суду, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача-2.

У зв'язку з перебуванням судді Черногуза А.Ф. у відрядженні відповідно до наказу голови господарського суду Київської області від 08.05.2013 №12-А, 28.05.2013 судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 10.06.2013 розгляд справи було призначено на 14.06.2013.

Ухвалою від 14.06.2013 в порядку ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України було призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою від 14.06.2013, відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Київської області № 147-АР від 14.06.2013, справу прийнято до розгляду колегією суддів: головуючим суддею - А.Ф. Черногузом, суддями - П.В. Горбасенко та В.А. Яремою, а її розгляд призначено на 12.07.2013.

Ухвалою від 12.07.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013.

Ухвалою від 22.07.2013, відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської від 22.07.2013 № 175-АР, яким, у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці судді П.В. Горбасенка, здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу № 911/1448/13, справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - А.Ф. Черногуза, суддів - Т.Д. Лилака, В.А. Яреми.

Ухвалою від 22.07.2013 розгляд справи було відкладено на 28.08.2013.

28.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013100030000217. В задоволенні даного клопотання суд відмовляє з підстав того, що останнє суперечить вимогам ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої визначено перелік підстав для зупинення провадження у справі, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013100030000217 не перешкоджає вирішенню даного спору по суті.

Ухвалою від 28.08.2013 розгляд справи було відкладено на 11.09.2013.

11.09.2013 відповідачем-2 було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою від 11.09.2013 дане клопотання було задоволено, а розгляд справи відкладено на 01.10.2013.

Ухвалою від 30.09.2013, відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської № 255-АР від 30.09.2013, яким, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді В.А. Яреми, здійснено заміну у складі колегії суддів, яка розглядає справу № 911/1448/13, справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - А.Ф. Черногуза, суддів - П.В. Горбасенка, Т.Д. Лилака.

Під час судового розгляду від сторін надходили численні клопотання про витребування додаткових доказів, які задовольнялися судом.

В судовому засіданні 01.10.2013 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідачів. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідачі проти позову заперечували. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 01.08.1991 було вирішено створити Білоцерківську торгово-закупівельну базу. Постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 30.01.1992 було вирішено зареєструвати у виконкомі затверджений Статут бази та відкрити у банках необхідні рахунки. Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської районної ради народних депутатів від 18.02.1992 № 21 було вирішено зареєструвати Білоцерківську торгово-закупівельну базу Київської облспоживспілки.

02.12.1998 між Білоцерківською торгово-закупівельною базою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» (покупець, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС",) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав нежитлове приміщення загальною площею 534 кв. м, що розташоване в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63.

Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.04.2001 № 135 (п.п. 1, 1.2.) було вирішено припинити право користування земельними ділянками Білоцерківській торгово-закупівельній базі загальною площею 0,1812 га по вул. Ярослава Мудрого,77 в зв'язку з добровільною відмовою.

01.06.2004 на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за № 131 від 27.04.2004 між Білоцерківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» було продано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 для розміщення складських приміщень.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», у зв'язку з добровільною згодою директора Білоцерківської торгово-закупівельної бази на відчуження земельної ділянки під нежитлове приміщення та прилеглої території загальною площею 1455 кв.м., яке було продано Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.1998, що була викладена у листі від 06.02.2001 № 53 адресованому міському голові, було вирішено затвердити технічну документацію по оформленню права власності на земельну ділянку та передати земельні ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» загальною площею 0,1455 га під розміщення складських приміщень по вул. Ярослава Мудрого, 63 за рахунок існуючої території на землях Білоцерківської міської ради.

26.10.2005 Білоцерківською міською радою було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 серії ЯА № 598499 з цільовим призначенням під розміщення складських приміщень.

Згодом, 28.02.2007 Білоцерківською міською радою було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 серії ЯГ № 198060 з цільовим призначенням переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво, у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки.

12.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та Приватним виробничим підприємством "Сіріус" було укладено договір купівлі-продажу № 4627, відповідно до якого Приватне виробниче підприємство "Сіріус" придбало нежиле приміщення розташоване в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, на земельній ділянці, що належить продавцю на праві власності згідно державного акту серії ЯГ № 198060 виданого 28.02.2007.

Також, 12.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та Приватним виробничим підприємством "Сіріус" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 4630, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріта» придбало земельну ділянку площею 0,1455 га, розташовану у м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, що належить продавцю на праві власності згідно державного акту серії ЯГ № 198060 виданого 28.02.2007. (21.08.2013 договором про розірвання договору купівлі продажу земельної ділянки № 2416 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС" (правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріта») та Приватним виробничим підприємством "Сіріус" договір купівлі-продажу земельної ділянки № 4630 від 12.07.2007 було розірвано.) Проте вказаний факт не впливає на розгляд заявлених позовних вимог по суті, оскільки позивачем заявлена вимога про визнання договору недійсним, а правові наслідки недійсності правочину визначені в ст. 216 Цивільного кодексу України не є тотожними правовим наслідкам розірвання договору.

15.08.2007 Білоцерківською міською радою було видано Приватному виробничому підприємству "Сіріус" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 серії ЯД № 957846 з цільовим призначенням переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

За таких обставин позивач звернувся до суду з вимогою про скасування Рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» в частині передання земельної ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» загальною площею 0,1455 га під розміщення складських приміщень по вул. Ярослава Мудрого, 63; державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯГ № 198060, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4630 від 12.07.2007 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та Приватним виробничим підприємством "Сіріус"; державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданого Приватному виробничому підприємству «Сіріус».

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі 9/372-07/8 (що була залишена в силі Постановою Верховного суду України від 29.09.2009) за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, треті особи: Білоцерківська торгово-закупівельна база Київської облспоживспілки, товариство з обмеженою відповідальністю "Маріта", приватне виробниче підприємство "Сіріус", про визнання частково недійсним рішення було визнано недійсним п.п. 1.2. п. 1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 № 135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок". Суд апеляційної інстанції зазначив, що Білоцерківська ТЗБ, яка є власним підприємством позивача, та її керівник не мали повноважень на відмову від права постійного користування земельною ділянкою без узгодження цього питання з позивачем. Судами встановлено, що Білоцерківська торгово-закупівельна база є підприємством Київської облспоживспілки та знаходиться в її безпосередньому підпорядкуванні. Згідно з п. 13 статуту Білоцерківської ТЗБ майно їй належить на праві господарського користування, остання не має права передавати, здавати в оренду майно іншим особам, реалізовувати будівлі, споруди, машини та устаткування без дозволу власника, тобто Київської облспоживспілки. Директор бази згідно п. 23 Статуту Білоцерківської ТЗБ наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами та майном бази, придбаним за рахунок доходів, користування кредитом, відкриття та закриття розрахункових рахунків в банках, розпорядження ними, підписування чеків, платіжних вимог, доручень, акцептування платіжних вимог. За статутом Київської облспоживспілки (далі - Облспоживспілка) (пункт 41) остання самостійно володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, а права власника реалізує через свої органи - з'їзд, раду, правління у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим статутом. Положеннями зазначеного пункту статуту Облспоживспілки визначено, що: з'їзду, як вищому органу управління, належить право приймати відносно майна Облспоживспілки будь-які рішення, що не суперечать законам України, з'їзд здійснює право володіння, користування і розпорядження власністю Облспоживспілки, в тому числі право ліквідації, продажу, передачі, обміну, надання в оренду, безкоштовне використання або в позику основних засобів підприємствам, організаціям, установам та громадянам; рада Облспоживспілки здійснює такі ж повноваження щодо майна в період між з'їздами; правлінню Облспоживспілки можуть бути передані окремі функції по господарському управлінню власністю. Верховний суд України у своїй постанові від 29.09.2009 зазначив, що у Білоцерківської ТЗБ в особі її директора були відсутні повноваження для звернення з заявою про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з відчуженням майна Облспоживспілки, розташованим на цій ділянці.

Крім того, Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 у справі № 266/20-05/10-06 (що була залишено в силі Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2007) за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до: 1) Білоцерківської торгово-заготівельної бази; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріта" про визнання недійсним договору та виселення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріта" до Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 534 кв. м, що розташоване в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63(77), укладений 02.12.1998 між Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта», який і був підставою відмови Білоцерківської ТЗБ від постійного користування спірною земельною ділянкою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі 19/465-08 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської обласної спілки споживчих товариств, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне виробниче підприємство "Сіріус", Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС" про визнання права власності було задоволено позов Київської обласної спілки споживчих товариств, визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, загальною площею 534, 4 кв.м.

За результатами розгляду даних справ судами було встановлено, що Білоцерківська торгово-закупівельна база є підприємством Київської облспоживспілки та знаходиться в її безпосередньому підпорядкуванні. Згідно з п. 13 статуту Білоцерківської ТЗБ майно їй належить на праві господарського користування, остання не має права передавати, здавати в оренду майно іншим особам, реалізовувати будівлі, споруди, машини та устаткування без дозволу власника. Таким чином було встановлено, що дії Білоцерківської ТЗБ порушували права та охоронювані законом інтереси позивача - Київської облспоживспілки.

Представники відповідачів у своїх запереченнях та в усних поясненнях у судових засіданнях проти даного факту заперечували, посилаючись на законність відмови директора Білоцерківської ТЗБ від постійного користування спірною земельною ділянкою, на відсутність у позивача права власності на спірну земельну ділянку, а також на помилковість висновків викладених у зазначених рішеннях тощо. Проте дані заперечення не приймаються судом до уваги, оскільки прямо суперечать обставинам встановленим у вищезазначених рішеннях судів, які в свою чергу набули законної сили та мають преюдиційне значення, адже згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж Кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Отже, відповідно до висновків Верховного суду України, що також підтверджується матеріалами реєстраційної справи, витребуваної судом, директор Білоцерківської ТЗБ не мав повноважень на відмову від права постійного користування земельною ділянкою без узгодження цього питання з позивачем, а договір купівлі-продажу укладений 02.12.1998 між Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта», який і був підставою відмови Білоцерківської ТЗБ від постійного користування спірною земельною ділянкою визнано недійсним з моменту укладення. Відтак, господарський суд дійшов висновку що рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» прямо порушує законні права позивача, оскільки він, як єдина особа, що мала право розпоряджатися вказаним майном, не надав своєї згоди на вчинення Білоцерківською ТЗБ зазначених дій. А отже, вказане рішення підлягає визнанню недійсним. А відтак, визнанню недійсним підлягає і державний акт, що є наслідком прийняття даного рішення, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 серії ЯГ № 198060 з цільовим призначенням переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідачів про відсутність порушеного права позивача, оскільки, відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, тоді як судом встановлено, що, окрім того, що Білоцерківська ТЗБ є власним підприємством позивача, позивач відповідно до Постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі 19/465-08 є власником нежилого приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, загальною площею 534, 4 кв.м., що знаходиться на вказаній земельній ділянці, а відтак є управненою особою.

Судом також встановлено та не заперечено відповідачами, що спірна земельна ділянка площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 є саме тією земельною ділянкою, про яку йде мова у визнаному недійсним пункті п.п. 1.2. п. 1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 № 135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок".

Відтак вимога позивача про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» та державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 серії ЯГ № 198060 з цільовим призначенням переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4630 від 12.07.2007 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та Приватним виробничим підприємством "Сіріус"; державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданого Приватному виробничому підприємству "Сіріус, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено перелік умов дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки, єдиною підставою набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» права власності є рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», котре, як вже зазначалося було прийняте з порушенням прав позивача та визнається судом недійсним, то договір купівлі-продажу земельної ділянки № 4630 від 12.07.2007 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та Приватним виробничим підприємством "Сіріус" підлягає визнанню недійсним у зв'язку з знаходженням його у прямому причинно-наслідковому зв'язку з визнанням недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» та фактом визнання недійсним п.п. 1.2. п. 1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 № 135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок".

Визнання ж недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданого Приватному виробничому підприємству "Сіріус» є наслідком визнання недійсним пункту п.п. 1.2. п. 1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 № 135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок", рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», договору купівлі-продажу, які передували даному акту.

Отже, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4630 від 12.07.2007 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та Приватним виробничим підприємством "Сіріус"; державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданого Приватному виробничому підприємству «Сіріус» обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідачами належним чином не спростованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з визнання недійсним договору суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину вказані в ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Проте, оскільки сторонами не подано доказів оплати Приватним виробничим підприємством «Сіріус» вартості земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу, суд позбавлений можливості зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС" повернути вказані кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору в порядку ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» в частині передання земельної ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта» загальною площею 0,1455 га під розміщення складських приміщень по вул. Ярослава Мудрого, 63.

3. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯГ № 198060, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріта».

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстраційним № 4630 від 12.07.2007 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріта» та Приватним виробничим підприємством "Сіріус".

5. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданий Приватному виробничому підприємству «Сіріус».

6. Солідарно стягнути з Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26376300), Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС" (код ЄДРПОУ 35381801), Приватного виробничого підприємства "Сіріус" (код ЄДРПОУ 21487555) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01753776) 4588,00 грн судового збору.

7. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 03.10.2013

Головуючий суддя А.Ф. Черногуз

Судді П.В. Горбасенко

Т.Д. Лилак