Рішення

від 25.09.2013 по справі 5020-1237/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року справа № 5020-1237/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів: Головко В.О. (головуючий), Харченка І.А., Щербакова С.О.,

розглянувши матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Акар",

ідентифікаційний код 19448418

(99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, буд. 1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом:

1. Публічне акціонерне товариство „Український бізнес банк",

ідентифікаційний код 19388768

(83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 125)

2. Перша Севастопольська державна нотаріальна контора,

ідентифікаційний код 02899192

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 207)

про зобов'язання звільнити приміщення,

за зустрічним

позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Акар",

ідентифікаційний код 19448418

(99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, буд. 1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом:

1. Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу

Тулупова Венера Василівна

(АДРЕСА_2)

2. Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу

ОСОБА_5

(АДРЕСА_3)

3. Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної

реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358363

(99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, буд. 1-А)

про визнання угоди недійсною,

Представники учасників судового процесу:

позивач за первісним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю „Акар") - явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач за первісним позовом (фізична особа-підприємець ОСОБА_3) - ОСОБА_6 - представник, довіреність № 3514 від 14.11.2012;

третя особа (ПАТ „Український бізнес банк") - Благовідов В.К. - провідний юрист, довіреність № 1172 від 10.01.2013;

третя особа (Перша Севастопольська державна нотаріальна контора) - явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Тулупова Венера Василівна) - не прибула, явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5) - не прибула, явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради) - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

02.11.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Акар" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача звільнити незаконно займані приміщення, що входять до складу комплексу підземної споруди, розташовані у АДРЕСА_4

Ухвалою суду від 15.11.2012 для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Акар" про визнання недійсним договору міни № І-2040 від 06.12.1995, за яким ТОВ „Акар" набуло право власності на підземні споруди, розташовані у АДРЕСА_4 /том 1, арк. с. 57/.

Ухвалою суду від 27.11.2012 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом: Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу Тулупову Венеру Василівну, Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради /том 1, арк. с. 73-74/.

Ухвалою суду від 12.12.2012 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом: Публічне акціонерне товариство „Український бізнес банк" та Першу Севастопольську державну нотаріальну контору /том 1, арк. с. 90-92/.

Ухвалою суду від 17.01.2013 вирішено подальший розгляд справи № 5020-1237/2012 здійснювати колегіально у складі трьох суддів /том 2, арк. с. 51-52/.

Ухвалою від 25.03.2013 прийнято заяву первісного позивача про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить зобов'язати відповідача за первісним позовом звільнити незаконно займані приміщення, а саме: коридор І-1, площею 19,4 м 2 ; кабінет І-2, площею 13,5 м 2 ; кабінет І-3, площею 7,2 м 2 ; склад ІІ-1, площею 19,6 м 2 ; склад ІІ-2, площею 29,4 м 2 ; склад ІІ-3, площею 14,0 м 2 ; склад ІІІ-1, площею 18,9 м 2 ; склад ІІІ-2, площею 19,6 м 2 ; комору ІV-1, площею 1,5 м 2 , що входять до складу комплексу підземної споруди та розташовані за адресою: АДРЕСА_4 /том 2, арк. с. 99/.

Цією ж ухвалою було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручалось Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса /том 2, арк. с. 120-125/.

На вирішення судової будівельно-технічної експертизи були поставлені наступні питання:

1) Чи входять приміщення, а саме: коридор І-1, площею 19,4 м 2 ; кабінет І-2, площею 3,5 м 2 ; кабінет І-3, площею 7,2 м 2 ; склад ІІ-1, площею 19,6 м 2 ; склад ІІ-2, площею 29,4 м 2 ; склад ІІ-3, площею 14,0 м 2 ; склад ІІІ-1, площею 18,9 м 2 ; склад ІІІ-2, площею 19,6 м 2 ; комора ІV-1, площею 1,5 м 2 до складу комплексу підземної споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 і належить ТОВ "Акар" на праві власності?

2) Чи знаходяться приміщення, а саме: коридор І-1, площею 19,4 м 2 ; кабінет І-2, площею 3,5 м 2 ; кабінет І-3, площею 7,2 м 2 ; склад ІІ-1, площею 19,6 м 2 ; склад ІІ-2, площею 29,4 м 2 ; склад ІІІ-1, площею 18,9 м 2 ; склад ІІІ-2, площею 19,6 м 2 ; комора ІV-1, площею 1,5 м 2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 на земельній ділянці, яка належить на праві користування ОСОБА_3 на підставі Державного акта на земельну ділянку ІІ-КМ № 005311 від 05.05.2001 року?

Ухвалою суду від 25.03.2013 провадження у справі було зупинено до одержання від Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса висновку судової будівельно-технічної експертизи /том 2, арк. с. 126-127/.

Ухвалою від 15.08.2013 у зв'язку із поверненням матеріалів справи до суду разом із експертним висновком провадження у справі поновлено /том 2, арк. с. 161-164/.

Чергове судове засідання призначено на 25.09.2013.

Позовні вимоги первісного позову із посиланням на статтю 391 Цивільного кодексу України вмотивовані незаконним зайняттям Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 приміщень, які, на думку позивача за первісним позовом, належать йому.

Вимоги зустрічного позову із посиланням на статті 48, 225, 242 Цивільного кодексу Української РСР, статтю 9 Закону України „Про власність", статті 1, 4 Кодексу України про надра обґрунтовані невідповідністю Договору міни № І-2040 від 06.12.1995, на підставі якого позивачем за первісним позовом придбано у власність підземні споруди, вимогам чинного на час його укладення законодавства. Зокрема позивач за зустрічним позовом зазначає, що право на землю було пріоритетним порівняно з правом на споруди. Утім, формальний продавець майна - Культурно-історичний центр „Севастополь" не мав права на земельну ділянку або на частину надр для розташування підземних споруд /том 1, арк. с. 58-61/.

У засідання суду 25.09.2013 позивач за первісним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю „Акар"), треті особи (Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Тулупова Венера Василівна; КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради) явку своїх повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином, причини неявки суду не сповістили. Треті особи (Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5; Перша Севастопольська державна нотаріальна контора) у судове засідання також не прибули, проте завчасно надали клопотання про розгляд справи без участі їх представників /том 2, арк. с. 94; том 3, арк. с. 38/.

Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а наявні у матеріалах справи докази достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність нез'явившихся представників позивача за первісним позовом та третіх осіб - за наявними у справі матеріалами.

Присутній в судовому засіданні 25.09.2013 представник відповідача за первісним позовом відхилив вимоги первісного позову через його необґрунтованість, з підстав, наведених у відзиві на первісний позов /том 1, арк. с. 40-43/, зустрічній позовній заяві /том 1, арк. с. 58-61/ та письмових поясненнях по суті спору /том 3, арк. с. 22-27/. Зокрема, відповідач за первісним позовом зазначив, що згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи у складі комплексу підземної споруди, що розташована у АДРЕСА_4 і належить ТОВ „Акар" на праві власності, фактично відсутні приміщення, щодо яких висунуті вимоги за первісним позовом. Наведені обставини, на думку відповідача за первісним позовом, повністю спростовують доводи ТОВ „Акар", що ФОП ОСОБА_3 незаконно займає приміщення, які належать ТОВ „Акар".

Водночас, представник позивача за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві. Так, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір міни № І-2040 від 06.12.1995, укладений між ТОВ „Акар" та КІЦ „Севастополь", не відповідає вимогам законодавства, чинного на час його укладення, оскільки, по-перше, майно, яке було передано за цим Договором, взагалі не могло перебувати у приватній власності, а, по-друге, КІЦ „Севастополь" не був належним власником відчужуваного за Договором міни майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Акар" як відповідач за зустрічним позовом у письмовому відзиві на зустрічну позовну заяву /том 1, арк. с. 87/ зустрічні позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що підземні споруди, зазначені в Договорі міни № І-2040 від 06.12.1995, є нерухомістю - частиною цілісного майнового комплексу, наземну частину якої незаконно займає ФОП ОСОБА_3, а не надрами, у розумінні статей 1, 2 Кодексу України про надра, як стверджує позивач за зустрічним позовом.

Третя особа (ПАТ „Український бізнес банк") надала письмові пояснення по суті спору /том 2, арк. с. 110-111; том 3, арк. с. 46/, в яких зауважила, що первісний позов є необґрунтованим та безпідставним. По-перше, у ТОВ „Акар" відсутні правовстановлювальні документи на приміщення, які нібито незаконно займає ФОП ОСОБА_3, що входять до комплексу підземних споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_4. По-друге, за висновками експерта, до комплексу підземних споруд, які належать ТОВ „Акар", не входять естакада та приміщення, що знаходяться на поверхні. По-третє, ФОП ОСОБА_3 є власником цілого майнового комплексу будівель, загальною площею 614,3 м 2 , розташованих за адресою АДРЕСА_5, тобто за іншою адресою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи (ПАТ „Український бізнес банк"), суд -

ВСТАНОВИВ:

06.12.1995 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Акар" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Культурно-історичний центр „Севастополь" укладено Договір міни (далі - Договір міни) /том 1, арк. с. 7/.

Договір міни посвідчено державним нотаріусом Першої севастопольської державної нотаріальної контори Тулуповою В.В. 06.12.1995 та зареєстровано у реєстрі за № І-2040.

Відповідно до пункту 1 Договору міни ТОВ „Культурно-історичний центр „Севастополь" міняє підземні споруди, розташовані у м. Севастополі по вул. Портовій, 2, загальною площею 1183,1 м 2 на автомашину марки ГАЗ-3102, 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 двигун НОМЕР_4 що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Акар".

Як убачається з пункту 2 Договору міни, вказані підземні споруди згідно з реєстраційним посвідченням, виданим Севастопольським БТІ на підставі рішення Севміськвиконкому № 14/1496 від 07.04.1992, зареєстрованого Севастопольським БТІ 14.11.1995 за № 1459, належать ТОВ „Культурно-історичний центр „Севастополь" /том 2, арк. с. 21/.

05.10.1996 на підставі Договору міни Товариству з обмеженою відповідальністю „Акар" (позивач за первісним позовом) видано Реєстраційне посвідчення на домоволодіння № 2 по вул. Портовій, яке складається з підземних споруд /том 1, арк. с. 8/.

Відповідно до Довідки Бюро технічної інвентаризації № 171 від жовтня 1996 року, у зв'язку з тим, що Культурно-історичний центр „Севастополь" при проведенні загальної інвентаризації 1995 року не забезпечив доступ до всіх приміщень підземного спорудження по вул. Портовій, 2, їх площа склала 1183,1 м 2 . За заявкою Культурно-історичного центру „Севастополь" від 30.07.1996 Бюро технічної інвентаризації провело поточну інвентаризацію та встановило, що площа підземних споруд по вул. Портова, 2 становить 2116,8 м 2 /том 2, арк. с. 43/.

Угодою від 04.10.1996 пункт 1 Договору міни було викладено у новій редакції, згідно з якою площа підземних споруд, які були передані ТОВ „Акар", склала 2116,8 м 2 /том 2, арк. с. 40/, що на 933,7 м 2 більше, ніж зазначено у попередній редакції.

Угоду також посвідчено державним нотаріусом Першої севастопольської державної нотаріальної контори Тулуповою В.В. 04.10.1996 та зареєстровано у реєстрі за № І-1564.

15.10.2012 комісією Товариства з обмеженою відповідальністю „Акар" складено Акт обстеження об'єкта - комплексу підземних споруд, загальною площею 1183,1 м 2 , за адресою: АДРЕСА_4 /том 1, арк. с. 11/. За результатами проведеного обстеження комісія дійшла висновку, що бетонна естакада зі спорудженими на ній приміщеннями входить до складу комплексу підземних споруд по вул. Портовій, 2, які належать ТОВ „Акар". Утім ці приміщення незаконно зайняті та експлуатуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, чим створено перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Акар" у доступі до підземних споруд.

Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Водночас судом установлено, що 29.12.2000 між Відкритим акціонерним товариством „Югрибтехцентр" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір купівлі-продажу) /том 1, арк. с. 123/.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 29.12.2000 та зареєстровано у реєстрі за № 4317.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Договору купівлі-продажу, Продавець продав, а Покупець купив цілий комплекс будівель, загальною площею 614,3 м 2 , розташований за адресою: АДРЕСА_5.

Як убачається з пункту 2 Договору купівлі-продажу, цілий комплекс будівель, що відчужується, належить ВАТ „Югрибтехцентр" згідно з реєстраційним посвідченням, виданим Севастопольським БТІ на підставі розпорядження Севміськдержадміністрації № 775-р від 07.05.1998, та зареєстрований Севастопольським БТІ 09.07.1998 за № 305 кн. 7 нж стор. 187 /том 1, арк. с. 126/.

З моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, тобто з 29.12.2000 у власність Покупця (відповідач за первісним позовом) перейшов цілий комплекс будівель, розташований на земельній ділянці, площею 2081 м 2 (виданий державний акт на право постійного користування землею № 587-р від 11.04.2000), що складається з: лабораторії - літ. „А" загальною площею 146,1 м 2 ; прибудови - літ. „а" загальною площею 68,2 м 2 ; ґанку; сходів; складу - літ. „Б" загальною площею 6,8 м 2 ; ґанку; складу - літ. „В" загальною площею 275,4 м 2 ; ґанку; адміністративної будівлі - літ. „Г" загальною площею 110,6 м 2 ; прибудови - літ. „г" загальною площею 7,2 м 2 ; ґанку; площадки; мощення (абз. 2, 3 п. 1 Договору купівлі-продажу).

05.05.2001 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 видано Державний акт серії КМ № 005311 на право постійного користування землею, площею 0,2081 га, розташованою по АДРЕСА_5 Акт зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 1122 /том 1, арк. с.44-48/.

Вважаючи, що задоволення первісного позову може призвести до порушення її майнових прав, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до позивача з вимогою про визнання недійсним Договору міни, на підставі якого позивачем придбано право власності на майно, яке на його думку протиправно займає відповідач за первісним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, позивачем за первісним позовом (ТОВ „Акар") заявлено вимогу до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання останньої звільнити незаконно займані приміщення, що входять до складу комплексу підземної споруди та розташовані за адресою: АДРЕСА_4, які на думку позивача за первісним позовом належать йому на праві власності, але фактично зайняті відповідачем за первісним позовом.

При цьому, як установлено судом, предметом спору за первісним позовом є наступні приміщення: коридор І-1, площею 19,4 м 2 ; кабінет І-2, площею 13,5 м 2 ; кабінет І-3, площею 7,2 м 2 ; склад ІІ-1, площею 19,6 м 2 ; склад ІІ-2, площею 29,4 м 2 ; склад ІІ-3, площею 14,0 м 2 ; склад ІІІ-1, площею 18,9 м 2 ; склад ІІІ-2, площею 19,6 м 2 ; комору ІV-1, площею 1,5 м 2 /том 2, арк. с. 99/.

Проте, згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи № 461 від 05.07.2013, визначити, чи входять перелічені вище приміщення до складу комплексу підземної споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 і належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Акар" на праві власності, не виявилось можливим, у зв'язку з відсутністю приміщень з означеними площами в натурі.

Як убачається з матеріалів справи, об'єктом права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Акар" є підземні споруди, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 2, що підтверджується Договором міни від 06.12.1995 № І-2040 (зі змінами, внесеними Угодою від 04.10.1996 № І-1564) та Реєстраційним посвідченням від 05.10.1996, які є правовстановлювальними документами.

При цьому суд звертає увагу на те, що в тексті вказаних правовстановлювальних документів відсутній перелік, назви і площі переданих у власність позивача за первісним позовом приміщень підземних споруд; лише зазначено, що загальна площа підземних споруд становить 1183,1 м 2 - згідно з Договором міни або 2116,8 м 2 - згідно з Угодою про внесення змін до Договору міни.

Водночас, як установлено судовою експертизою, приміщення, які представлені на огляд, а саме: офісне приміщення (І-2) пл. 14,6 м 2 , склад (ІІ-1, ІІ-2) пл. 25,2 м 2 , склад (ІІ-3) пл. 44,4 м 2 , склад (ІІІ-1) пл. 63,9 м 2 , не входять до складу підземної споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 і належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Акар" на праві власності, а є частками надземної споруди літ. В, яка є самостійним об'єктом та розташована за адресою: АДРЕСА_5 , і згідно з наданими документами належить на праві власності ОСОБА_3 /том 2, арк. с. 146-152/.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що об'єкти нерухомості, які належать сторонами на праві власності, є різними та розташовуються за різними адресами, а тому відсутні докази порушення особистих немайнових або майнових прав та інтересів позивача за первісним позовом та, відповідно, відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Це також підтверджується Довідкою БТІ № 11 від 02.01.2013 /том 1, арк. с. 165/.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що первісна позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити незаконно займані приміщення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги суд також не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Так, позивач за первісним позовом просить визнати недійсним Договір міни, укладений 06.12.1995 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Акар" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Культурно-історичний центр „Севастополь". Підставою для визнання недійсним спірного Договору міни Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 називає ту обставину, що цей Договір було укладено з порушенням норм законодавства України, чинного на час його укладення.

Як установлено судом Договір міни укладений між ТОВ „Культурно-історичний центр „Севастополь" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Акар". Тобто, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить визнати недійсним договір, стороною якого вона не є та яким не зачіпаються її права та інтереси, адже на підставі наданих до матеріалів справи доказів судом достеменно установлено, що підземні приміщення, які розташовані по АДРЕСА_4 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Акар", і наземні приміщення, які розташовані по АДРЕСА_5 та є частками надземної споруди літ. „В", а також належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, є різними об'єктами.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір міни № І-2040 від 06.12.1995, укладений між ТОВ „Акар" та ТОВ „Культурно-історичний центр „Севастополь" не відповідає вимогам законодавства, чинного на час його укладення, оскільки майно, яке було передано за цим договором, взагалі не могло перебувати у приватній власності, а ТОВ „Культурно-історичний центр „Севастополь" не був належним власником майна.

Водночас, відповідно до частини першої та пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеним нормам законодавства, позивач за зустрічним позовом не надала доказів порушення її особистих немайнових або майнових прав та інтересів, які підлягають судовому захисту.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним Договору міни є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У первісному позові відмовити повністю.

2. У зустрічному позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Головуючий суддя підпис В.О. Головко

Суддя підпис І.А. Харченко

Суддя підпис С.О. Щербаков