Рішення

від 01.10.2013 по справі 922/3330/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р.Справа № 922/3330/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", 62252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева,1, код ЄДРПОУ 30773272; до товариства з обмеженою відповідальністю "КІП і арматура", 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1, код ЄДРПОУ 30592655; про стягнення 9277, 16 грн. за участю представників:

позивача - Яковченко О.В., довіреність №46/КБ/Ю від 29.03.2013р.;

відповідача - Семенов В.О., довіреність від 23.08.2013р.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КІП і арматура" про стягнення вартості поставленого неякісного товару, що складає 7411,73грн., пені в розмірі 7,41грн., штрафу за неякісні (некомплектні) товари у розмірі 1482,35грн.

Свої вимоги мотивує невиконанням відповідачем п.2.5. договору поставки №1/12-9/КБ-Ю від 18.01.2012р., укладеного сторонами, яким встановлено, що якщо протягом гарантійного строку товар виявиться з недоліками або не буде відповідати п.2.3. даного договору, специфікації чи документації на товар, не досягне обумовленої продуктивності, або втратить її, відповідач зобов"язаний на вибір позивача замінити дефектний товар або повернути сплачену за нього суму, протягом трьох робочих днів з моменту отримання вимоги від позивача, - в зв"язку з тим, що відповідач, на вимогу позивача, ані здійснив заміну дефектного товару, поставленого за накладною №РН-0000054 від 23.04.2012р., ані повернув грошові кошти, сплачені за цей товар позивачем, в зв"язку з чим, окрім суми суми вартості неякісного товару, позивачем нараховано пеню - на підставі п.6.2.1. договору, інфляційні та річні - на підставі ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 24.09.2013р. оголошено перерву до 01.10.2013р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, вказуючи на те, що відповідачем за накладною №РН-0000054 від 23.04.2012р. був поставлений неякісний товар, що підтверджується дефектним актом візуального огляду профнастілу ПС-10RAL 9003 встановленого в цеху позивача від 04.04.2013р., але в порушення п.2.5. договору поставки №1/12-9/КБ-Ю від 18.01.2012р., укладеного сторонами, відповідач не здійснив ані заміни дефектного товару, ані повернення грошових коштів, сплачених за цей товар позивачем, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду, фактично посилаючись при цьому на ст.ст. 193, 231, 269 ГК України, ст. 625 ЦК України та ч.7 ст. 15 ЗУ "Про захист прав споживачів", та в зв"язку з чим, позивачем окрім суми вартості неякісного товару, за період з 17.04.2013р. до 31.07.2013р., нараховано пеню - на підставі п.6.2.1. договору, інфляційні та річні - на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 17.04.2013р. до 29.07.2013р., зазначив, що окрім дефектного акту від 19.03.2013р. та дефектного акту від 04.04.2013р., позивачем надано фотокартки, які підтверджують лущення полімерного покриття та ржавіння оцинкованої сталі, та вказує на те, що відповідачем не доведено порушення його права на прийняття участі у складенні дефектного акту та у попередніх судових засіданнях наголошував наголошує на тому, що вимога про здійснення заміни дефектного товару або повернення сплаченої до нього суми надіслана в межах гарантійного строку, - до 23.04.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем при складенні дефектного акту не дотримано вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю - відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у складенні дефектного акту, на якій позивач посилається в позові, вказує також, що дефекти товару виникли в зв"язку з використанням його позивачем всупереч умов гарантії - в місці де використовуються хімічні речовини, вода, солі, тобто у агресивному середовищі, що виключає можливість відповідальності відповідача на підставі ст. 673 ЦК України. Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що внаслідок порушення позивачем п.5.7. та п.5.11. договору відсутні підстави для застосування положень п.2.5. договору, та на те, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що зазначені в дефектному акті недоліки є втратою продуктивності поставленого йому відповідачем товару. Також відповідач зазначив, що відсутні підстави для стягнення з відповідача усіх коштів, отриманих за товар, оскільки неякісним за змістом позовної заяви є лише його певна частина, при цьому яка саме позивачем не доведено, вказав також на те, що посилання позивача на норми ст. 15 ЗУ "Про захист прав споживачів" є безпідставними, оскільки сторони даної справи не відносяться до суб"єктного складу дії даного Закону. Стосовно правомірності пені, заявленої позивачем, відповідач зауважив на те, що позивач не звертався до нього з заявою про заміну невідповідного товару, а відтак застосування штрафних санкцій, встановлених сторонами у п.6.2.1. договору поставки №1/12-9/КБ-Ю від 18.01.2012р.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КІП і арматура" (постачальник) укладено договір поставки №1/12-9/КБ-Ю від 18.01.2012р., на виконання якого постачальник поставив покупцеві за видатковою накладною №РН-0000054 від 23.04.2012р. товар на суму 24045,23грн. (а.с.14), у тому числі профнастил ПС-10 RAL 9003 на суму 7411,73грн., в свою чергу покупець прийняв цей товар та розрахувався за нього, що підтверджується обома сторонами та матеріалами справи.

Як слідує з позовної заяви, позивачем візуально були виявлені дефекти вищевказаного товару - лущення полімерного покриття та ржавіння оцинкованої сталі, і позивачем складено дефектні акти від 19.03.2013р. (а.с.35) та від 04.04.2013р. (а.с.19), в зв"язку з чим позивач, в межах 12-місячного терміну гарантійного строку, установленого п.2.4. договору, звернувся до відповідача з претензією-вимогою на суму 7411,73грн. №178 від 20.03.2013р., яка отримана відповідачем 11.04.2013р. (а.с. 17-18), де останньому запропоновано направити свого уповноваженого представника для складання відповідного акту та, згідно п.2.5. договору замінити дефектний профнастил або повернути сплачену за нього суму протягом трьох днів з моменту отримання цієї вимоги.

Судом встановлено, що, незважаючи на те, що в позовній заяві позивач посилається на приписи ст.ст. 1,3,6,11,14,525,526,530,623,625,629 ЦК України, - фактично позивач керувався ст.ст. 193, 231, 269 ГК України, ст. 625 ЦК України та ч.7 ст. 15 ЗУ "Про захист прав споживачів".

За змістом роз"яснень наданих у Постанові Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

В контексті наведеного, суд керується наступним.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (Частина 1 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (Частина 2 статті 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (Частина 4 статті 268 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 269 даного Кодексу передбачає, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Статтею 688 Цивільного кодексу України визначено обов'язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року N П-7 затверджено Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, яка застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектності, а також тари під продукцією або товарами.

Пунктом 5.4. Договору поставки № 1/12-9/КБ-Ю від 18.01.2012р. (у подальшому - Договір) сторони визначили, що приймання товару за якістю повинно здійснюватися Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затв. Постановою Держарбітраж СРСР № П-7 від 25.04.1966р.

Згідно п. 9 Інструкції N П-7, акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання і збереження продукції.

Згідно п. 5.7. договору претензії за якістю товару можуть бути заявлені покупцем протягом трьох робочих днів з дня виявлення такої невідповідності.

Відповідно до п. 5.8. Договору у випадку невідповідності товару за якістю, кількістю, асортиментом або іншим вимогам товару, протягом строку, вказаного у п.5.6., 5.7. даного договору, покупець повідомляє про це постачальника шляхом направлення відповідної рекламації засобами факсимільного або електронного зв"язку з обов"язковим підтвердженням про отримання даної рекламації постачальником у день її отримання (засобами факсимільного або електронного зв"язку), в якій вказується перелік та характеристики товару, в якому виявлено невідповідність за якістю, кількістю або асортиментом.

Відповідно до п. 5.9. договору Постачальник зобов"язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання рекламації з"явитися на склад покупця для складання акту, який підписується обома сторонами. На підставі акту, передбаченого п.5.9. договору постачальник за свій рахунок постачальник здійснює заміну та/або допоставку невідповідного товару у строки, які не перебільшують строку поставки відповідного товару згідно з окремою специфікацією до даного договору (п.5.10). У разі, якщо постачальник (його уповноважений представник) не з"явиться на склад покупця у зазначений у п.5.9. термін для складання акту, такий акт підписується покупцем в односторонньому порядку та надсилається постачальнику. (п.5.11.). У випадку, передбаченому п.5.11. даного договору, постачальник зобов"язаний здійснити допоставку невідповідного товару на підставі акту, підписаного покупцем відповідно до п.5.11. даного договору протягом терміну, який не перебільшує терміну поставки відповідного товару згідно з окремою специфікацією до даного договору.

В контексті наведеного вбачається, що сторонами чітко обумовлено порядок складання акту у разі виявлення невідповідності товару за якістю, кількістю, асортиментом або іншим вимогам.

Натомість обставини справи свідчать про те, що під час складення дефектного акту від 04.04.2013р. позивачем не були дотриманні положення пунктів 5.8.-5.12. Договору, що унеможливлює прийняття акту, наданого позивачем разом з позовною заявою, як доказу на підтвердження наявності дефектів спірного товару.

При цьому, з акту від 04.04.2013р. не можливо встановити, яка саме площа профнастилу, придбаного позивачем, має дефекти, що також унеможливлює встановлення обсягу товару, вартість якого може бути відшкодована відповідачем.

Слід також зазначити, що позивач посилається на відправлення відповідачеві вимоги від 20.03.2013р., в якій запропонував останньому направити уповноважену особу для складення акту про приховані недоліки. Як зазначає сам позивач та що підтверджується матеріалами справи,(а.с.18) вказана вимога була отримана відповідачем 11.04.2013р.; проте дефектний акт складено позивачем 04.04.2013р., тобто за сім календарних днів до моменту отримання відповідачем вимоги про виклик уповноваженого представника відповідача.

Внаслідок допущених позивачем порушень умов Договору дефектний акт від 04.04.2013р. не є належним доказом виявлення будь яких недоліків у поставленому відповідачем товарі. Інших доказів які підтверджують викладені обставини позивачем не надано.

Разом з тим, як зазначено в п. 16 Інструкції отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Проте, в порушення зазначених норм законодавства позивач не забезпечив зберігання товару в умовах, які попереджають погіршення його якості, що підтверджується фотокартками (а.с. 36-37) та поясненням останнього в судових засіданнях.

Відповідно до статті 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти за поставлений товар.

Разом з цим, ч. 6 статті 269 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається як на правову підставу свого позову, передбачено, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Підпунктами «а», «г», «д» пункту 2.1. Гарантії на поставлений ним товар (а.с.28) передбачається, що зазначена гарантія вступає в силу при дотриманні зокрема наступних умов: якщо виріб зберігався, монтувався та експлуатувався відповідно до інструкції заводу-виробника; якщо виріб експлуатувався в нормальному середовищі; якщо пошкодження проявляються більш ніж на 5 % поверхні виробу.

При цьому, згідно підпункту «а» пункту 2.2. зазначена Гарантія не розповсюджується на випадки коли виріб експлуатувався в корозійному або агресивному середовищі: в повітрі з великим вмістом солі та кислот, в постійному контакті з водою, в контакті з хімікатами або корозійними випаровуваннями.

Зазначені умови відповідають Гарантії виробника - ТОВ «Метали та полімери» (а.с.29), в якій зокрема зазначено, що гарантія застосовується до покриття, що використовується у звичайному навколишньому середовищі. При цьому, гарантія нечинна, якщо лист використовується в навколишньому середовищі в високим вмістом солі в атмосфері, при постійному контакті з водою або в умовах коли корозійні хімікати можуть контактувати з поверхнею листа.

Як вбачається з Дефектного акту від 04.04.2013р. придбаний позивачем товар використовувався в забійному цеху, тобто, в місці де використовуються хімічні речовини, вода, солі, що надає підстави дійти висновку про те, що позивачем не дотримувались умови використання (експлуатації) придбаного товару, внаслідок чого відсутні підстави для застосування статті 269 Господарського кодексу України. Окрім цього, позивачем не надано доказів того, що пошкодження проявляються більш ніж на 5 % поверхні придбаного позивачем товару та взагалі не вказано розміру профнастилу, за який він просить повернути грошові кошти (наведена ціна за загальну партію, але доказів, що з дефектами увесь отриманий товар до суду не надано, не міститься таких доказів і в матеріалах справи). .

Стосовно позовних вимог в частині штрафу, суд вказує на наступне.

Частиною 7 статі 269 Господарського кодексу України передбачено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Оскільки позивачем не доведено факт поставки товару відповідачем неналежної якості, відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1482,35грн.

Також позивачем не доведено факту прострочення відповідачем грошового зобов"язання перед позивачем, в зв"язку з чим відсутні підстави для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Стосовно 312,31грн., нарахованої на підставі п.6.2.1. договору, яким установлена відповідальність у вигляді пені за порушення строків заміни невідповідного товару, суд вказує на те, що матеріали справи, що не спростовано сторонами, свідчать про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про заміну такого товару, а відтак підстави для застосування штрафних санкцій, встановлених сторонами у п.6.2.1. договору поставки №1/12-9/КБ-Ю від 18.01.2012р., відсутні, що має наслідком відмову в позові в цій частині.

Відтак судові витрати у даній справі - судовий збір у розмірі 1720,50грн., у зв'язку з відмовою в позові, покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.